Юрій Гундарєв — заслужений журналіст України. Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США — українською мовою. Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.
Цей ужинок симфо-віршів (коли ритмізована проза поєднується власне з віршами, утворюючи своєрідну поетичну симфонію) присвячено нашим героям. Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі, і тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу:
ВАСИЛЬ СЛІПАК
ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО
АНДРІЙ ПІЛЬЩИКОВ
ОЛЬГА СІМОНОВА
ДМИТРО БУЙВАЛ
СЕРГО ГОРНАКАШВІЛІ
АНДРІЙ ХАЛОЇМОВ
АНТОН СМЕЦЬКИЙ
ДЖЕРІКО МАГАЛЛОН
СВІТЛАНА ЛУК‘ЯНЧУКІГОР БЄЛАНОВ
ЄВГЕН НИЩУК
ГАЛИНА АЛМАЗОВА
МИКОЛА БІЛЕНЬКИЙ
ОЛЕКСІЙ ЮКОВ
"Хоку... Для нас, українців, доволі незвичне слово. Проте трирядковий неримований вірш, народжений в Японії, дедалі впевненіше крокує планетою, згуртовуючи навколо себе цілі товариства поціновувачів. Творець хоку, які пропонуються вашій увазі, вважає, що українській поетиці органічно притаманна рима. І тому складає римовані хоку, які вже охрестили музичними..." (Юрій Гундарєв)
Читаймо поезії Юрія Гундарєва й пишаймося нашими видатними спортсменами:
1. ОЛЬГА ХАРЛАН
2. ЯРОСЛАВА МАГУЧІХ
3. ВІКТОР БАННІКОВ
4. ОЛЕКСАНДР УСИК
5. АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО
6. ОЛЕКСАНДР ХИЖНЯК
7. ІГОР БЄЛАНОВ
8. СЕРГІЙ КУЛІШ
9. ВЛАДИСЛАВ ВАЩУК
10. МИКОЛА СУШАК
11. ОЛЕГ БЛОХІН
"Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
це попроси у Бога!..»
А в серці лунає: «Так,
ще чекати недовго…»
Ось хлопчик малює: танк,
у квітах вільна дорога…"(Юрій Гундарєв)
"... Як мова, так і письмо Київської Русі ще досі приховують від дослідників багато загадок. У часи після прийняття християнства (988 рік) були відомі два типи письма – кирилиця (від імені одного з перших слов’янських культурних діячів – Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила) і глаголиця (від давньослов’янського “глагол”, що означає “слово”). Кирилиця запозичена з Візантії, глаголиця – давніше письмо, походження якого остаточно не з’ясоване (можливий зв’язок, зокрема, з грузинським письмом). Особливо дискусійним є питання про дохристиянські писемності Київської Русі, про які маємо декілька свідчень у літописах. Однак ті написи, які вважаються язичницькими, ще не розшифровані. А християнських текстів залишилося досить багато, й вони є цінними документами для вивчення історії Русі й, зокрема, Києва..." (Юрій Мосенкіс)
"Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі - зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки й крашанки до Великодня..." (з легенди)
