Григорій Поліщук - художник, дизайнер, акваріуміст, акваскейпер. Він - уродженець Івано-Франківська. З раннього дитинства Григорій цікавився мистецтвом, постійно малював. Художню освіту отримав у Івано-Франківській художній школі. Після закінчення Івано-Франківського державного медичного університету Григорій Поліщук продовжує вдосконалювати свою майстерність у найрізноманітніших мистецьких сферах (реалістичний пейзаж, професійна фотографія природи та природний дизайн акваріума). Художні виставки митця відбувалися у Івано-Франківську, Яремче, Львові, Києві, Лондоні. Картини Григорія Поліщука можна знайти в приватних колекціях по всій Європі, Азії та Північній Америці.
У розділі "Художня література — мистецтво слова" знайдете багато творів, написаних відомими авторами на різні теми, для дітей і дорослих, ознайомитесь з літературною спадщиною українських і світових літераторів, а також цікавими сторінками їхнього життя.
У розділі представлені: Антонич Богдан-Ігор, Багмут Іван, Васильченко Степан, Величковський Іван, Винниченко Володимир, Вінграновський Микола, Вишня Остап, Вороний Микола, Воронько Платон, Герасим'юк Василь, Голобородько Василь, Гончар Олесь, Гребінка Євген, Грінченко Борис, Губерначук Сергій, Гулак-Артемовський Петро, Даник Володимир, Дмитренко-Деспоташвiлi Юлія, Дрозд Володимир, Дудар Євген, Жарко Яків, Женченко Віктор, Карпенко-Карий Іван, Квітка-Основ’яненко Григорій, Кисельов Леонід, Кобилянська Ольга, Коваль Роман, Королева Наталена, Костенко Ліна, Костомаров Микола, Котляревський Іван, Коцюбинський Михайло, Кузьмічова Наталія, Куліш Пантелеймон, Кулигін Артем, Лепкий Богдан, Липа Іван, Лотоцький Антін, Маланюк Євген, Малкович Іван, Мацко Ірина, Мелюс Василь, Могилянська Ладя, Назарук Осип, Нечуй-Левицький Іван, Огнєва Інелла, Олесь Олександр, Олійник Борис, Ольжич Олег, Павлюк Ігор, Підпалий Володимир, Плачинда Сергій, Римар Галина, Римарук Ігор, Руданський Степан, Руденко Микола, Самійленко Володимир, Сердунич Любов, Симоненко Василь, Сосюра Володимир, Стельмах Михайло, Стороженко Олекса, Стус Василь, Талалай Леонід, Теліга Олена, Тютюнник Григір, Українка Леся, Франко Іван, Харчук Борис, Чайковський Василь, Черінь Ганна, Чернілевський Станіслав, Чубинський Павло, Шевченко Тарас, Шевчук Василь та інші відомі українські автори.
Свято Івана Купала є одним з найпопулярніших у народі. Кожен відразу згадає про купальські вогні, дівочі вінки, що спливають за водою, і чарівний цвіт папороті. Аж до нашого часу дійшли ці відголоски величної містерії, що з року в рік протягом століть і, навіть, тисячоліть розігрувалася на території сучасної Європи. Свято відзначалос в час найбільшого розквіту природи і літнього сонцевороту. Хто ж такий Іван Купало? Купало — це слов'янський бог земних плодів, радості, згоди та любові. А от Іваном він став уже за часів християнства. Річ у тім, що 24 червня християнська церква святкує Різдво Святого Івана Хрестителя. Так поєдналися традиційне народне свято і релігійне.
Зелена неділя, клечана неділя.
Із Трійцею, з святом вітаємо вас!
Даруйте оселям клечання веселе
На щастя, на спокій, на радісний час.
Щоб в полі врожайно жита колосились,
Щоб сонечко гріло і дощ напував,
Любисток і м'яту заносьте у хату,
Ховайте долівки під розкішшю трав.
Зелена неділя, клечана неділя
На мир, на добро повсякдень, повсякчас.
Квітчайте дорогу до нашого Бога.
Із Трійцею, з святом вітаємо вас!
(Оксана Василець)
"Мені сниться – не насниться
журавлиная криниця
у бабусинім селі,
там, де ніженьки малі
рік за роком виростали –
і тепер моїми стали,
де стоптали всю травицю,
забруднилися в землицю,
обходили всі стежини
і подряпались в ожині –
та й побігли без нужди
десь за обрій, назавжди́..." (Сергій Губерначук)
Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє... Про те, які надможливості є у нашої мови - ця історія.
У статті дізнаєтесь про найдовше українське слово, найдовшу абревіатуру, про синоніми і паліндроми, про те, що наша мова - одна з найдавніших у світі...
За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36 - 37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41 - 45 мільйонів осіб володіють українською.
Українська мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть. Праєвропейський санскрит містить більше 1000 нинішніх українських кореневих слів. Жодна з європейських мов (окрім литовської) так близько не стоїть до своїх витоків.
Збираємо пригорщу шовковиць, готуємо відвар і фарбуємо в ньому крашанки. Минає кілька годин, і барвник з шовковиці фарбує писанку в темно-синій відтінок. Лягає він нерівно, трапляються світлі плями. Таке тло непридатне для традиційної воскової техніки. Тому раджу спробувати прийом відмивання. Дивіться далі, як це можна зробити.
Оповідання Олександра Копиленка для дітей про весну та природу: "Весна іде", "Сади ідуть", "Найвеселіший місяць", "Покинуте гніздо".
Пісенні поезії поета Володимира Даника: "Український ренесанс", "Я просто вірю Україні", "Струни тихих бандур", "Світло у вікні".
"Коли навколо, глянь – і темрява, і сніг! –
Коли завії плач – вже у очах твоїх…
Як спалах! Як свіча! Як злива – навесні…
Це світло – вдалині! У рідному вікні."(Володимир Даник)
Коли в нас виникає бажання написати писанку, ми відшукуємо традиційні зразки і відтворюємо за ними вподобаний орнамент. Щедрим натхненням можуть зарядити писанки, які походять з села Суржа, що на Поділлі. Унікальна річ! З цього села збереглася сорок одна писанка. Одна з них має біле тло. Відтворюймо традиційні писанки! Заряджаймося натхненням!
У цьому розділі дивіться добірку чудових народних українських щедрівок для дітей та авторські щедрівкм: "Ой сивая та і зозуленька", "Щедрівка" Катерини Перелісної. Також Ви знайдете найбільш відомі та легкі для вивчення щедрівки для дітей молодшого шкільного віку: "Щедрик-ведрик", "А в цім домку, як у вінку", "Ластівочка прилетіла", "Ой вийди, дядьку, щось тобі Бог дав", "Пане, пане господарю!".
Після «Миколая» в селах України вже кожного вечора збиралися колись вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше з’являлись і хлопці. В будні дні на вечорницях дівчата, бувало, працюють: прядуть починки, шиють сорочки або вишивають рушники собі на придане Хлопці ж залицяються до дівчат, розповідають їм різну бувальщину та небилиці, співають пісень, танцюють - заважають дівчатам працювати. Вечорниці - це свого роду клуб сільської молоді в Україні, де молоді люди зближаються, пізнають одне одного і, як наслідок, одружуються.
В Україні слово коляда має три значення: 1) Коляда — це Різдвяні свята: «Будьте здорові з колядою!» 2) Коляда — це пісня, яка співається під час Різдвяних свят: «Пустіть його до хати, він вам буде коляду співати!» 3) Коляда — це винагорода за величальну пісню: «Он і пан іде, коляду несе: коробка вівса, зверху ковбаса!» (Олекса Воропай)
У наш світ дитину приводить мама. Вона дбайливо та ніжно супроводжує її на життєвому шляху. Та є інший світ, світ пригод, подорожей і різних чудернацьких подій. І шлях у цей чарівний світ відкривають книжки. Вони надихають, розважають, навчають і переносять у простір фантазій і безмежних думок. Ми підготували добірку для дітей різного віку. Сідайте зручніше, подорож починається просто зараз.
"Змiнив гарненьку сукню
Плямистий камуфляж,
I не цiкавлять нинi
Нi мода, анi пляж.
Вони в тероборонi,
I на передовiй,
Багато в Украïнi
Cмiливих героïнь!"(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)
"Мій чоловік — Мікаель Деспоташвілі, грузин, з моєї легкої руки почав займатися цим мистецтвом й наразі єдиний представник Сакартвело серед витинальників. Пропоную читачам його творчу біографію та фото робіт і його самого." (Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)
"Тепер зрозумiла, чому та бабуся, що стiльки пережила, хлiб не викидала, й навiть крихти бережно збирала. Не тому, що хотiла зберегти, накопичити його для себе, а тому, що бачила очi тих, кого цi крихти могли врятувати, коли ïх, цих крихт, не було... Вiдправити до смiтника той шматочок, мовби зрадити тi очi, знецiнити ïх страждання. Страждання, якi могли бути ïï, та не стали, або торкнулися в меньшiй мiрi. Немовби вони не мали того хлiба, аби вона його мала. Й це почуття провини, свiдоме чи пiдсвiдоме. Цi збереженi крихти в долонi, як символ збереженого життя. Ним можно лише подiлитися: з пташкою, безхатнiм песиком... А викидати? Нi." (Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)
