"... Ото ті зірки і є Віз, або душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма, маленька, — так то душа собаки, що перекинув глечик. Так ото Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була та дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну." (З української легенди)
"... І прибув на місце, де лежали кості і череп голий, спішився і, посміявшись, сказав: «Чи не від цього черепа смерть мені приймати?» І ступив він ногою на череп, і, з'явившись із черепа, змія вкусила його в ногу. І з того він розхворівся і помер. І плакали по ньому всі люди плачем великим, і понесли, і поховали його на горі, яка зветься Щекавицею. Є ж і досі могила його, зветься могилою Олеговою. А було всього його княжіння тридцять три роки." (З української легенди)
"Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно, укрита шовковистими травами, вічнозеленими смереками та ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями. Долиною текли потічки та річки, багаті на форель та іншу дрібну й велику рибу. Володарем долини був велетень Силун. Коли він ішов, від його кроків здригалася земля. Розповідають, що Силун добре розумівся на ґаздівстві, мав безліч усякої худоби. Череди корів і волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів і свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці!.. На широкій долині слуги обробляли землю, вирощували хліб, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові..." (з української легенди)
"... І, рознявши відстань між обома військами, пустили їх одного до одного, і схопилися вони, і стали міцно держати один одного, і здавив він печеніжина руками до смерті, і вдарив ним об землю. І вигукнули руси, а печеніги побігли, І Русь погнала за ними, рубаючи їх, і прогнала їх. Володимир же на радощах заклав город на броду тому і назвав його Переяслав, бо ж перейняв славу юнак той. Володимир великим мужем зробив і його, і батька його. Й повернувся Володимир у Київ з перемогою та славою великою." (З української легенди)
"... — А чи ви чули про Довбуша? Я чув від людей, що він виробляє дуже несотворенні речі?
— Ой, чув, пане, про нього, дай йому боже здоров'я! Д-о-о-о-брий чоловік! Той Довбуш — як рідний брат, як у багачів візьме то бідному дасть..."(З української легенди)
Учениця Маріупольського технічного ліцею Катерина Малкіна стала срібним призером восьмої Всесвітньої олімпіади з біології в Голландії, запропонувавши інноваційне рішення проблеми утилізації пластикових відходів за допомогою личинок жуків. Дівчина представила свій науковий проект, який такий, що вирішує проблему утилізації відходів поліетилену та збереження природних ресурсів.
Ірена Мадей – художниця декоративної кераміки, енергійна та життєдайна мисткиня, прекрасна жінка, яка має потужну силу творчої особистості. Народилася 6 серпня 1950 року у Львові. Закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва у 1972 році. 1978 року пані Ірена виїхала з родиною до Австралії. З 1980 року працювала у Сіднеї на керамічній фабриці та менеджером фабрики «Studio Anna Australia». Від 1982 року – реставратор Австралійського музею. Основні галузі – станкова та монументальна художня кераміка.
"У містечку Богуславі сидить дівок купка
А між ними Бондарівна як сива голубка.Прийшов до їх пан Каньовський тай шапочку ізняв
Обійняв він Бондарівну та й поцілував..."(Українська народна балада)
"У містечку Богуславку
Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
Ой в містечку Богуславку
Сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна,
Як сива голубка...."(українська народна пісня-балада)
"Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч їжак. "Здоров був, їжаче!" — "Здоровенькі й ви будьте," — відповів їжак і згорнувся клубочком. "Як здоров’ячко?" — "Спасибі." — "А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось." Згорнувся їжак іще тугіше, засопів..." (з української народної казки)
"... Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він хотів повіситись, як слухав, що чортяки говорили, все-все... А напослідок навалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:
— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери собі оці два кораблі з усім добром. А як приїдеш у свій город, розказуй усім, що лучче жити правдою, аніж кривдою." (з української народної казки)
"Що то за предиво! В світі новина,
Що Діва Марія Сина родила.
Ой як вона породила, у ясельця положила, Пречиста Діва..."(українська народна колядка)
"Колись Сміла була в руках у польських панів. Володіли нею Любомирські, Потоцькі й інші вельможі. Козаки невпинно вели з ними війну за місто. Важкі були битви. Багато разів брали вони смілянський замок, і кожного разу поляки відбирали його назад. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка-козачка. Молода, красива й відважна. Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю..." (з української легенди)
"Oй єсть в лісі калина,
Ой єсть в лісі калина,
Калина, калина.
Комарики, дзюбрики, калина."(з народної пісні)
"За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть..."(українська народна пісня)
"За Сибіром сонце сходить.
Хлопці, не зівайте,
Ви на мене. Кармалюка,
Всю надію майте!.."(українська народна пісня)
"Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми..."(Українська народна пісня)
"Лугом іду, коня веду,
Розвивайся, луже!
Сватай мене, козаченьку.
Люблю тебе дуже!..."(українська народна пісня)
"Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.
І просилася,
І молилася:
– Пусти мене, старий діду,
На вулицю погулять!.."(Іван Котляревський)
"Світи, світи, місяченьку, та й ти, зоре ясна,
Гей, най же поле в полі пшениченьку дівчина прекрасна.
Поле вона, поле, вгору поглядає,
Гей, ци високо сивий соколонько із вірлами літає..."(українська народна пісня)
