Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає в далеке минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в ньому знак воскресіння і вічного життя. Писанка стала символом радості і воскресіння.
Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". І справді, тільки велика любов може творити такі дива гармонії й уяви. Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і триверхі церкви - усе це вимальоване в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу і в нашому, великому світі. Кожен орнаментальний мотив і колір - це ніби окрема літера абетки. З них на писанці складається наша мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми.
Традиції українського писанкарства надзвичайно розмаїтті. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти, хоча загалом мова українських писанок спільна. Тут подаємо основні накреслення найпоширеніших знаків.
Символіка кольору
Червоний колір означає радість життя, любов.
Жовтий - небесне світло, урожай.
Зелений - життя, воскресіння природи.
Блакитний - чистоту, здоров`я.
Чорний з білим - пошану до померлих.
Символіка орнаменту
Сонце - джерело світла й тепла, "всевидяще око"; символ Христа.
Хрест - символ всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох пір року; святий знак відкуплення, яким Церква все починає, благословляє й освячує.
Дерево життя - символ світобудови, поєднує в собі верх і низ, землю й небо, минуле й майбутнє; у Святому Письмі дерево є образом Божої Мудрості.
Спіраль - знак зародження нового життя, родючості; символ порядку таїнства літургійного року.
Сварга - знак всесвіту; символ Величі Божої.
Триріг - знак святого вогню і Святої Трійці.
Зоря - знак неба, Богині-Матері; символ Діви Марії: немов рання зоря, вона передвіщає схід Сонця-Христа.
Церква - знак стремлінь до висот, вічності, єднання з небом.
Грабельки - символ дощу, води, що сходить з неба до землі і єднає землю з небом (або ж дівчину з хлопцем); у Старому Завіті дощ є прообразом обіцяного Спасителя; у Новому Завіті - символом ласки й благовісті Святої Євангелії.
Гілка - символ родючості, щорічного весняного відродження пагонів; образ Божої милості.
Дубовий листок - символізує чоловічу силу; є святим знаком Божої справедливості.
Пташка - символ єднання земного й небесного, образ душі; птахи символізують чесноти Святих та їх вознесення до Бога.
Півень - провісник дня, сторож добра проти зла; є символом світла, яке побороло темряву.
Кінь - символ невтомного руху сонця; образ безстрашного вісника віри.
Риба - як і вода, є символом життя і здоров'я; це також символ новохрещених, надії на спасіння душі.
Олень - пов'язується зі світлом, істиною; це образ шукання Бога і взаємної допомоги.
Виноград - символ роду; виноградна лоза - символ Христа.
Безкінечник - символ води, невмирущої природи, вічного життя.
Сорок клинців - символізує чесноти людини і добробут.
Квіти - символізують радість, красу, дітей.
Коли пишуть писанки
За традицією, писанки пишуть дівчата і жінки. Для цього потрібні тиша, спокій і зосередження на добрих думках. Розписуючи, стиха співають веснянок.
Починають писанкарювати на свято Стрітення (15 лютого) - тільки-но молоде сонце набирає сили, прямуючи до весни. Розписують писанки аж до Зелених Свят, магічними візерунками відзначаючи періоди весняних змін. Це якраз той час, коли прилітають з Вирію птахи, починають нести яєчка й висиджувати пташенят.
Як дарувати і зберігати писанки
На Великдень писанками вітають один одного родичі й друзі. Зазвичай, пишуть від 15 писанок і більше. 1-2 кладуть до великоднього кошика на посвячення, 2-3 - на кладовищі, 1-2 - священику в церкві. Частину роздають дітям, що приходять христувати чи приносять "калач", частину - роздаровують. Дітям дарують світлі, яскраві писанки. Господарям - із зображенням 40 клинців, кривульок та безкінечників. Старців обдаровують чорно-білими писанками з "небесними мостами" й "поясами". Дівчата дарують своїм коханим червону писанку. А хлопці тим дівчатам, які їм подобаються, дарують на Великдень хустинку або намисто - делікатний натяк на сподіване весілля. На найкращих писанках дівчата настоюють воду, а потім нею вмиваються, щоб бути "гарними, як писанка".
Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Подаровані писанки тримають в оселі на почесному місці до наступного Великодня, а то й протягом багатьох років. Їх складають на тарілі або ж чіпляють на плетені з кольорових ниток шнурочки з китичкою на кінці. Можна нанизати цілу гірлянду писанок і повісити на стіні у вітальні. Якщо писанка ненароком поб'ється, її слід закопати в землю, бажано на городі або в полі.
* * *
Писанки, оздоблені символами-оберегами, дарувалися у Великодні свята рідним, хрещеним, дівчатами коханим хлопцям.
Крашанка, а краще писанка, отримана на Великдень після першого христосування, зберігалася, «бо вона відвертала напасті злого чоловіка». Крім того, така писанка «припиняла пожежу». Дівчата вмивалися з першою крашанкою-галункого (крашанкою червоного кольору), «щоб кращими бути».
Кращі 4 писанки селяни закопували по 4 кутках поля перед першою оранкою, щоб врожай удався. Шкаралупки писанок додавали в корм домашнім птахам; підпаленою шкаралупою писанки обкурювали стійла, щоб корівки не хворіли; весною, як виводили худобу вперше у поле на пасовисько, на ріг корові вішали шкаралупу писанки.
У хаті на вікні, або з вулиці попід стріхою зберігали писанку з зображенням півника, щоб пожежа дім обходила. Писанку із зображенням півня перекидали через стріху новозбудованої хати, утворюючи магічне коло від лиха. Писанки підкладали під крайній вулик пасіки, щоб бджоли роїлися. Писанки з квітами дарували незаміжнім дівчатам, щоб швидше одружилися і народили дітей.
Писанки з метеликами дарували діткам, щоб життя їхнє було таке ж легке, як метелик.
Писанки з білим орнаментом по чорному клали на могилки в поминальну суботу, сподіваючись, що писанки будуть зв'язком між душами померлих і живих родичів.
В сьогоденному житті з цих стародавніх звичаїв деякі ще збереглися, особливо в сільських районах. Ми здебільшого використовуємо писанку як Оберіг, символічне побажання, змальоване на поверхні яйця, та як символ українського мистецтва.
До народних прикрас з писанок належать гердани, які до свят розвішували під іконами. Гердан має вигляд намиста з трьох разків. На найдовший нанизується сім писанок, на середній - п'ять, а найкоротший має три писанки. Кінці ниток з'єднуємо між собою та прикрашаємо «кутасиками» (китичками) з ниток, які за кольором гармонійно поєднуються з писанками. Виготовити гердан можна і з більшої кількості писанок.
"Дзвони» - це прикраси, виготовлені з трьох або п'яти писанок, кожна з яких окремо нанизується на ниточку з китицею, а потім зв'язуються разом угорі.
Для виготовлення «хреста» потрібно підготувати 12 писанок із зображенням хрестів. Бажано, щоб тло писанок було одного кольору. Підготуємо також два м'яких металевих дротики довжиною приблизно 30 см та чотири цупких металевих дротики діаметром 2х3 мм і довжиною 40-45 см. Потрібні також чотири довгі соломини або очеретини довжиною 45-50 см. На кожний м'який дротик нанизуємо по 6 писанок та накладаємо їх навхрест під прямим кутом. Отримали хрест з 12 писанок.
До Різдва, Великодня та до інших весняних свят під сволоками в хатах кружляли-мерехтіли «голуби», виготовлені з писанок. Для тулуба використовують порожню всередині писанку. Стінки писанки зсередини потрібно зміцнити кількома шарами клею ПВА та дрібної тирси, що наносяться по черзі.
Для цього з одного гострого краю писанки необхідно проробити отвір діаметром до 3 мм. Після того, як тулуб буде підготовлений, на місце отвору кріпимо голову голуба з шматочка бджолиного воску. З нього формуємо шийку, голівку, дзьоб та позначаємо очі, 3 допомогою круглого надфіля прорізуємо три вертикальні отвори завширшки 3 - 4 мм та завдовжки 15 мм там, де мають бути прикріплені хвіст і крила. Вгорі також робимо невеличкий отвір для закріплення ниточки для підвішування «голуба».
Хвіст та крила виготовляємо з кольорового або білого паперу, який складаємо віялом. Вони можуть бути також розфарбовані у кілька кольорів та прикрашені витинанням. Вставляємо підготовлені крила та хвіст в отвори та за допомогою крапель гарячого воску закріплюємо їх у тулубі.
Традиція писанкарства зазнала протягом 70 років радянської влади певного занепаду. Писання писанок на Великдень суворо заборонялося і переслідувалося.
Як розписати писанку
Ви вже знаєте, що писанки розписуються незвичайними візерунками. І що писати їх треба в доброму настрої, ні на кого не гніваючись. Беручись до праці, вмийтеся, вдягніть чистий одяг і прокажіть молитву.
Необхідні матеріали: яйця курячі білі, писачок, бджолиний віск, свічка, барвники, зразки орнаментів, олівець, оцет, ганчірки (велику - розкладати писанки для сушіння і малу - обтирати віск).
Яйця. Слід вибрати для писання писанок білі яйця, що мають тверду, ніде не тріснуту, шорстку шкаралупу. Бо до гладенької погано беруться фарби. Вважається, що найбільшу силу має писанка, написана на першому яйці курки-первістки - "зноску". Колись розмальовували гусячі, качині, журавлині яйця, тепер пишуть на курячих.
Барвники. Вдавнину барвники добували з природи. Готували навари: Золотавий - з цибуління, жовтий - з кори дикої яблуні, з гречаної соломи, коричневий - з кори вільхи. Зелений - з полину, з полови конопляного сім`я. Нині фарбують аніліновими барвниками (для тканин).
Писачок. Його неважко зробити самим. Для цього слід скрутити невеличку трубочку з жерсті і закріпити її дротом на держачкові-паличці. Якщо не виходитиме - купіть готовий.
Яєчка обережно миють у мильній воді, сушать. Миють також руки. Стіл застилають старою скатертиною або білим папером (бажано не використовувати для цього газет). Готують баночки і розводять у них фарби. Усе роблять без поспіху, адже найважливіше для вдалого писання писанок - це спокій і гарний настрій.
Спочатку злегенька накреслюють олівцем на яєчку візерунок, який залишатиметься білим. Кладуть у писачок віск, нагрівають його над свічкою і рухом "від себе" наносять накреслений візерунок воском. Потім яєчко протирають оцетом (або на мить опускають в горнятко з оцетом - знежирюють) і обережно кладуть у світлу фарбу (приміром, жовту). Коли фарба добре візьметься - виймають, сушать і малюють візерунок, який залишатиметься жовтим. Після цього кладуть у темнішу фарбу (червону). Виймають, сушать і заповнюють воском ті місця орнаменту, які залишатимуться червоними. Кладуть у найтемнішу фарбу (фіолетову, чорну).
Повністю розписане яєчко видувають (для цього акуратно просвердлюють (спеціальним свердликом або голкою-циганкою) дві дірочки в носку й гузку яєчка). А потім звільняють від воску (обережно нагрівають біля свічки й обтирають розтоплений віск ганчіркою). Писанку-видуванку можна почепити на сплетену з кольорових ниток "косичку" з китичкою внизу.
* * *
ПОКИ ЛЮДИ ПИШУТЬ ПИСАНКИ - ДИЯВОЛ БЕЗСИЛИЙ
(Гуцульська легенда)
Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить - і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку - поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.
* * *
ПИСАНКИ З КАМІННЯ
(Легенда з Київщини)
Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі - зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки й крашанки до Великодня.
* * *
ДЯКА ДОБРОМУ ЧОЛОВІКОВІ
(Галицька легенда)
Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалиму на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й несли хрест аж на гору Голгофу. Коли ж Ісуса вже розп'яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця - пописані та й покрашені. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й сховав як пам'ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того пішло крашення та писання яєць на Великдень.
За матеріалами: з книги Ярослави Музиченко "Великдень"
Більше про Свято Великодня на нашому сайті:
