"В однієї Матінки народився Пресвітлий Син. Коли підріс та зміцнів, вирушив нести людям Слово Чисте Любові й Злагоди. Не сподобалося це владі. І почала вона наговорювати на Доброго й Чесного Чоловіка, аби люди самі стратили Сина Світла. Повірили люди обману... Вбили сповнену любові до них душу. Як тужила Матінка, бо народила й виховала Сина для їхнього Добра..." (Галина Римар)
"Вітаня, дорогі друзі! Продовжуємо з Вами спілкуватися про дикі рослини в Україні. Цього разу поговорімо про незвичну для нашого ока, але симпатичну рослину, яка потрапила до нас чи то з Африки, чи то з Центральної Азії. Вперше цього цікавого і красивого тонконога я побачила літом 2023 року. Зветься - Пальчатка кривава (Digitaria sanguinalis). Чи росте там, де Ви є, така рослина? Кажуть, її вже повно навіть по городах. Особливо багато зустрічається пальчатки на Київщині, на Тернопільщині, менше — на Кропивниччині, Полтавщині та Харківщині..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю, друзі! Поспілкуймося про чорний колір і вишні. Їх є багацько сортів — морелі (з густо-червоними майже темними плодами), смачнюча карликова вишня, чорна антрацитова, аморель зі світлими вишеньками, всіма нами знана рання українська шпанка... З біологічного погляду серед фруктових дерев, які суттєво відрізняються поміж собою, можна виокремити тільки три — грушу, яблуню і сливу. Тобто й абрикоси, і всі вишні, і черешні, і сливи всілякі угорки, і терен, і черемшина — усе це сливи, бо ж належать до роду слива (Prunus). Для порівняння латинська назва у сливи домашньої — Prúnus doméstica, а у терена колючого — Prúnus spinosa.... " (Ірина Михалевич)
"У цьому дописі мова йтиме про традиційні писанки Сумщини і Пелагею Литвинову-Бартош. Чи доводилося Вам коли бачити традиційні писанки Сумщини? Вони такі неймовірні, мають на собі багато червоної барви в деталях орнаменту, а тло там різне-різне — чорне, темно-зелене, біле, гірчичне, блакитне, червоне. Орнаменти виразні, соковиті, себто на любу глянув і все — ти залюбувався на все життя. Які ті писанки і що за символи на них колись писали по селах Землянка, Боромля, Слоут, Грунь, Полошки, Чорториги та інших селах Сумщини ми знаємо завдяки жінці дворянського походження Пелагеї Литвиновій-Бартош..."
Майстриня-писанкарка Ірина Михалевич: «Про зорі та гороскопи» — оповідка циклу «Думки про писанку»
"Доброго здоров'я. Рада знову спілкуватися тут з Вами, друзі. Цього разу поговоримо про зорі та гороскопи. Влітку особливо приємно звертати увагу на зоряне небо і думати про сузір'я. Часто-густо знайомство з сузір'ями для нас починається не зі спостережень за нічним небом, а з гороскопа..." (Ірина Михалевич)
Галина Римар. Віршик діткам на Великдень
"Як багато можуть
наші рученята!
Вчилися ж у мами,
вчилися й у тата!
Хто щось гарне може —
хай дає урок!
Писанку прекрасну
писачком писати!
А хто бачив з вовни
писанку, малята?"(Галина Римар)
"Рослини вміють фарбувати яскраво, і вміють фарбувати притишено. Залежить це від того, тепла чи холодна весна, чи часто йдуть дощі, як довго працює барвник, від накладання барв, барва залежить навіть від часу, коли була зібрана рослина. Дещо результат фарбування залежить і від нас самих, від нашого серця." (Ірина Михалевич)
"Вітання, друзі. Поговорімо про найпрекраснішу барву на писанках і про те, з чого її можна добути в природі. Найпопулярнішим натуральним барвником в усіх країнах залишається цибулиння. Воно доступне, не потребує протрави, дарує темні брунатні барви, приємні жовтогарячі відтінки, і навіть золотаві. Для крашанок це барвник номер один. У випадку з писанками є одна дрібничка — цибулева барва несвітлостійка, тому краще класти її на жовту барву, а не на біле яйце.У червону барву також можна фарбувати червоним сандалом, барвником “sappan wood” (це деревина дерева роду цезальпінія), карміном (його можна зустріти під назвою барвник Е120, це перетерта в порошок комаха кошеніль). Кармін фарбує не в червону, а в насичену малинову барву. Маю кілька таких писанок. Вдячна друзям зі Швейцарії за таку можливість. Я мала нагоду фарбувати всіма видами червоних барвників (крім рогу оленя)..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю, друзі! Литовська писанкарка Одроне Лампіцкене розписує писанки впродовж 40 років. Почала писати в дитинстві. Пише вона шпильковим писачком в традиційній для литовців техніці. Говорить, що найдужче їй подобається розписувати гусячі яйця, бо там є що розписувати. Коли орнамент складається з сотень рисочок і крапок, варіанти їхнього поєднання придумуються найрізноманітніші. Проте майстер в такому разі рухається в бік декоративності..." (Ірина Михалевич)
"Напровесні, коли холод і лід, природа дрімає. Та під тонкою кіркою видимого спокою теплиться життя. Дерева та кущі навіть серед зими готові прийти людині на допомогу. Найбільше користі — у корі тоненьких гілочок, що виросли упродовж останнього року життя рослини. Так пише травознай Наталя Земна у книзі ”Природа зцілює і взимку. Гілкотерапія”. Цієї зими, друзі, я заготовила чимало соку калини. Вона приємна в чаях, усуває симптоми застуди, очищує шкіру, зміцнює імунітет. Після переробки ягід залишаються галузки з кетягів. Ними я і спробувала фарбувати біле куряче яйце. Отримується світло-бура барва, яка нерівномірно лягає на поверхню. Можливо, коли взяти гілочки прямо з куща, то вийде краще пофарбувати. Треба спробувати..." (Ірина Михалевич)
Майстриня-писанкарка Ірина Михалевич: «Про майстер-класи» — нотатки циклу «Думки про писанку»
"Вітаю, друзі! Рада знову спілкуватися з Вами. Випало трохи снігу, стало ще красивіше. А на ліщині гойдаються довгі такі сережки. Вони вміють навіть посеред зими (наприкінці січня й у лютому) дарувати жовту сонячну барву писанкам. Про ліщинові сережки я створю окремий допис (можливо, навіть відео-сюжет). Дякую Галині Тудай за цінну інформацію, яка стосується саме цього природного барвника..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, друзі! Зима над нами широко розкинула крила. Сподіваймося, під ними нам буде затишно. Образи птахів на українських вишиваних рушниках особливо щемкі, образ птаха в нашому світогляді посідає чільне місце, він таїть в собі стільки важливого, бо промовляє про родину, Батьківщину, свободу, вічну весну..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, друзі, з новим 2023 роком! Бажаю всім нам Перемоги, Миру і Добра! Зима. А в Аргентині — літо. Усе так тісно переплетено в нашому світі. У німецькій мові пори року чоловічого роду, в нас — жіночого, за виключенням літа. Року десь 94 (мені тоді було років 9) я ходила до пекарні, давали по хлібині в одні руки. Здається, то було взимку. Крім хліба, в тому пекарському магазині продавалися ще якісь продукти. Люди в черзі зодягнені в темні куртки. Тьмяве світло з вікна. Нудно. І раптом все змінилося — я забула, що вичікую чергу, стіни під кахлем кудись позникали. Якусь хвилю я стояла як зачарована, бо побачила на магазинній полиці коробку цукерок із написом “Пори року”. На малюнку — чотири панни з виразними очима, в яскравих шатах. Літо тримає сніп, на голові — вінок із колосся. Якби “літо” було ім'ям, воно звучало б як Сапфо, Кліо, Каллісто..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі, в цей святковий час! Нехай по молитві святого чудотворця Миколая дарує Вам Бог здоров'я у мирі та радості. Ділюся з Вами думками про писанку і довкола писанки. І зичу тепла. Гнізда влаштовує на заломах очерету. Живиться переважно рибою. Оце і вся біографія. Це коли казати за китоголова, милу східно-африканську птаху, яка вміє усміхатися. Їй ніде ловити рибу, а вона усміхається. Ловити окунів з-під льоду я спробувала в 12 років. На смолінський став ми пішли удвох із татом. Ополонок багато, є й покинуті. Ще не затягнуло — розчищай і вперед. Тато ніколи не бере з собою ящика, рибалити треба стоячи. Воно й змерзнути так важче. Вудлище — короткий патик, волосінь — між двома гвіздками намотана. Спочатку розмотується жилка: важка блешня, мідна рибка з червоною шерстяною ниткою на гачку, опускається на дно..." (Ірина Михалевич)
"Друзі, вітаю! В якому лісі не житимуть кажани? Може, у привітному і чепурному? В Україні є до трьох десятків видів кажанів. Харчуються вони сотнями видів комах і, виявляється, багатьом із них подобається жити в дуплах дерев, у порожнинах під корою. У лісі, де немає старих дерев, не побачиш кажанів. А от ліс, поміж вітами якого пурхають кажани, саме такий, як треба. У порожнинах старих дерев мешкають жуки-олені, синиці, шпаки, мухоловки, сичики-горобці, крутиголовки, сови, качки, білки, соні. До речі, білки та соні ще й комори влаштовують під корчами. От і виходить, що не молоді, а старі дерева є джерелом розмаїтого життя в лісі. Дупла, окрім дятлів, створюють і гриби. До того ж, багатьом видам тварин для життя необхідні дупла, утворені саме природним чином, а не дятлами. Правильний ліс — це отой, що з моторошних казок, це Зеленолісся Джона Рональда Руела Толкіна, де листя на деревах блищало, і кожна гілочка плакала, а трава була сірою від холодної роси..." (Ірина Михалевич)
Що таке писанка? Це — барви. Та передовсім це таємничі красиві орнаменти. Вони стимулюють уяву, а уява тісно пов'язана з мисленням. Розвинена уява допомагає думати і сприймати життя творчо. У розділі “Думки про писанку” Ви прочитаєте есе та оповідки писанкарки Ірини Михалевич, які стосуються найцікавішого — творчої кухні:
"Вітаю Вас, близькі моєму серцю друзі. Обіцяла розповісти більше про глід. Розповідаю. Ніде не читала, що плоди глоду фарбують. Десь по вікіпедіях написано, що фарбувальним потенціалом володіє кора рослини. Про те, що плоди глоду фарбують в густий зелений відтінок я довідалася від писанкарки Галини Тудай. Пані Галино, висловлюю Вам подяку і щире захоплення Вашою роботою. Нарешті цього року спробувалося й мені глодом фарбувати. І я в захваті! На щастя, нікуди їхати мені не довелося. Глід у великій кількості росте в нас по берегах Інгульця. Там я і каркас зустріла, і свидину, і шипшину, і маслинку, і горіхів там доволі. Навіть суховершки влітку на березі знайшла побіля людських городів. А вони такі чудові! Але зараз не про них мова. А про глід. У роботі я використала глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq.). Дозріває глід у вересні, а тримається на кущах протягом всієї осені. Його плоди фарбують у густий зелений колір, фарбують біле яйце без будь-якого ґрунту. З додаванням галуну.." (Ірина Михалевич)
"Час розповідати про барвники жовтня, а точніше — першої половини осені. Сюди можна зарахувати глід, дикий виноград, кожушки волоського горіха, ягоди свидини, магонії падуболистої. Кажуть, що фізаліс теж фарбує. Цікаво було б спробувати. І плоди каркаса західного мене цікавлять неабияк. Але цей допис — про дикий виноград. Дикий виноград п'ятилистий (Parthenocíssus quinquefolia) — це деревоподібна листопадна ліана роду дівочий виноград. У природних умовах дикий виноград п'ятилистий (Parthenocissus quinquefolia Planch. (L.)) зростає в Північній Америці. В Європі культивується з 1622 року. Є й види дикого винограду родом з Японії та Азії. Дикий виноград п'ятилистий вміє утворювати плоди без запилення, а ще він вміє фарбувати. Але про все по порядку. У ландшафтному дизайні рослина використовується з XVII століття для прикрашання альтанок і терас, декорування стін будинків і господарських будівель, створення живоплотів і навіть як ґрунтопокривна рослина..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі! У вересні не тільки винограду можна назбирати. Достигло чимало диких плодів, які придатні і для компотів, і для киселів, і для інших корисних смакот. У цьому дописі поговоримо про маслинку. А в наступних будемо казати про дикий виноград, про глід, про плоди каркаса західного і про їхнє вміння фарбувати. Рід дерев Elaeagnus налічує понад 90 видів. Центром біорізноманіття маслинки є Азія, насамперед Китай. В Україні добре поширені маслинка вузьколиста (Elaeagnus angustifolia) та маслинка срібляста (Elaeagnus commutata). Остання втрапила до нас із Північної Америки..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, друзі! Вересень. Тож писатиму про ягоди і плоди. Цієї пори можна фарбувати глодом, диким виноградом, плодами свидини, ягодами черемшини пізньої, магонії падуболистої, оплоднями волоського горіха. Про те, як виходить фарбувати свидиною кривавочервоною (на жовте тло) мені пощастило створити відео. В літературі пишуть, що фарбувальним потенціалом володіють листя та кора свидини, а не плоди. Але я почала з плодів. В Олександрії свидина росте понад Інгульцем. Поширена свидина кривавочервона у більшій частині Європи та Західної Азії, від Англії та центральної Шотландії на схід до Каспійського моря..." (Ірина Михалевич)
