"Дякую Вам за спілкування і за інтерес до живої української традиції писанкарства. У блозі є окремий розділ “Про натуральні барвники в усі пори року”, де написано чим та в якому місяці можна добре зафарбувати писанку. Квітень містить не так багато заголовків. І от розділ доповнюється новим рецептом. Фарбувати вміє будь-яка рослина. Особливо гарно фарбують весняні рослини, бо вони найсильніші. О цій порі, в перших числах квітня, вже є сережки на березах. Вони зроблять писанку сонячно жовтою. У жовтий колір пофарбує і листя бузини чорної, що саме зараз зеленіє густими чубчиками. Але бузину чорну ще треба знайти десь у парку чи при дорозі. А от верба плакуча зростає повсюдно. Принаймні так є у нас на Кропивниччині. Це дерево часто можна побачити поміж житловими будинками, біля кафе, вздовж вулиць, побіля річки. Молоді гілочки верби плакучої зафарбують писанку у світло-бурий відтінок. Це так дивовижно: салатові вербові галузки дарують світло-коричневий відтінок, одразу на біле яйце. Отож, у моєму списку рецептів цьогоріч на один рецепт стало більше..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю, дорогі та близькі моєму серцю друзі. Дякую Вам за підтримку, за спілкування. І за те, що продовжуєте цікавитися українською традицією писанкарства. У перші дні війни я замовкла. Потім продовжила створювати тематичні дописи про писанки, бо зрозуміла, що культурний контент у цей час значно важливіший аніж раніше. Одна моя знайома з Польщі написала, що хвилювалася за мене, бо не бачила моїх нових дописів. Зараз пишу писанки і записую відео у проміжках між сигналами повітряної тривоги. А дописи часом створюю з укриття. Не будемо опускати руки. Будемо боротися і робити все від нас залежне, щоб Україна перемогла. Відтепер писанкувати складніше. Бо ж фарбувати рослинами зручно тоді, коли поруч вдосталь дерев і трав (або аптека з трав'яними зборами). А ще, коли вдома є алюмокалієві квасці. А що ж робити, якщо квасців нема, а по аптеках шукати ніколи? Є вихід і тут. Без квасців фарбує цибулиння та коріння марени красильної..." (Ірина Михалевич)
"У цьому дописі поговоримо про вибір орнаменту. До списку моїх найулюбленіших орнаментів не можуть не входити гуцульські писанки. Мотиви різні є. Окремо слід говорити про жовтогарячі космАцькі писанки, але зосередимося на інших орнаментах, поданих у книзі відомої писанкарки-дослідниці зі Львова пані Віри Манько “Українська народна писанка". У таблиці, де подано традиційні писанки Івано-Франківської області, мою увагу привернув один гуцульський орнамент. Він є на трьох різних писанках. Пані Віра зазначає, що походить орнамент з Гуцульщини. Одну з писанок ідентифіковано як таку, що взята з села Криворівня..." (Ірина Михалевич)
"Сьогодні мова про антипку — дику вишню. Це дерево ще називають магалебською вишнею. У липні (першій половині) вишеньки на ній достигають і стають чорними. Ягоди ці невеликі, в них мало м'якоті, проте пахнуть вони надзвичайно приємним пряним ароматом. Плоди антипки фарбують біле яйце спочатку в блакитну барву, а далі в темно-синій колір. Поверх жовтого кольору від чорнобривців дає холодний зелений відтінок, поверх марени красильної — темно-фіолетовий." (Ірина Михалевич)
Писанкарські знахідки майстрині Ірини Михалевич: "Білосніжне тло – без мороки" (майстер-клас)
"Білого тла на писанці досягти, як це не дивно, вкрай непросто. Ти ба! Яйце ж біле, чого ж там досягати? Яйце біле, а писанка кольорова. Спочатку яйце фарбують, потім розписують воском, і так колір за кольором, аж поки напишеться весь орнамент. І ось тоді писанку занурюють в оцет: він виїдає (стирає) всі барви, незахищені воском, і лишається кольоровий орнамент на білому тлі. Це нескладно і недовго — оцет справляється з завданням за 2-3 хвилини. Але, коли настає час витирати віск за допомогою полум'я свічки, можуть виникнути проблеми. Барва інколи розтирається по білій поверхні яйця. Хоча це трапляється не в усіх випадках..." (Ірина Михалевич)
"Навесні квітують чудові рослини – нарциси, тюльпани, мускарі, півники, півонії та багато інших. Милують око розкішні крупні пелюстки їхніх квітів. Та красиво буває не тільки в квітнику. Дикі рослини також квітують, але ми не помічаємо їхньої краси, адже бур'янці ростуть десь там унизу під ногами, та й квіти у них маленькі, ледве помітні. Справді, крихітні рослини, що цвітуть у травні в парках, при дорозі, біля річки не надто привертають до себе увагу. Квіти у них дуже дрібні, сягають 2-4 мм в діаметрі. Це – розхідник (Glechoma hederacea), глуха кропива пурпурова (Lamium purpureum), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris). А є ще менші за розміром. Щоб їх роздивитися, треба низенько нахилитися, а то й стати на коліна..." (Ірина Михалевич)
Писанкарські знахідки майстрині Ірини Михалевич: "А що, як змішати барвники?" (майстер-клас)
"У цьому дописі поговоримо про змішування барвників. Чому б і ні? Можна спробувати. Найпростіший варіант — змішати жовтий (той, що фарбує шкаралупу яйця у жовте) і синій (що фарбує у синє), щоб отримати зелений колір. Цієї весни я так і зробила: долила у відвар з чорнобривців відвару з чорниць. Чорничний барвник виляпала на крашанки, лишилося його третина пластикового стаканчика. А барвника із сушених чорнобривців було доволі. Тож я змішала барвники і стала фарбувати. Крашанки отрималися приємного ясно-зеленого відтінку. Але такий мішаний відвар до вечора втратив сили..." (Ірина Михалевич)
"Оновлюється природа навесні і людина прагне оновлення. Власне, для цього Церквою запроваджений Великий піст: всі відправи і таїнства націлені на те, щоб людина очистилася і приготувалася до Свята Свят — Воскресіння Господа і Спаса нашого Іісуса Христа. У ці дні ми повертаємося до писанки. Створення писанки вимагає певних духовних зусиль: перш ніж сісти писати, необхідно відкинути метушливі думки і налаштуватися на зустріч із самим собою..."(Ірина Михалевич)
Музей історії села Хмельове, що на Кропивниччині, днями отримав у дарунок для формування постійно діючої виставки писанки, відтворені за мотивами писанок, які побутували 120 років тому серед наших краян.
Майстриня-писанкарка Ірина Михалевич – про натуральні барвники у квітні: березові сережки і марена
"«Чим пофарбувати писанку в жовтий колір? А в червоний? А в зелений – чим?» Так звучать питання про фарбування писанки рослинами. Здається, що досить дізнатися назву рослини і можна фарбувати. Спішимо, забуваємо про саму техніку створення писанки і тому ризикуємо не уникнути прикрих помилок. Чого не варто забувати, перш ніж братися за писанку, і в яких рослин позичати жовтий та червоний кольори? Почнімо спочатку..."
(Ірина Михалевич)
"Писанки Слобожанщини відомі своїми незабутніми рослинними орнаментами. Часточку зразків писанок Харківщини можна знайти в каталозі С. К. Кульжинського, куди вони потрапили завдяки старанням професора Миколи Федоровича Сумцова. Ще більше зразків можна побачити в Харківському історичному музеї імені М. Ф. Сумцова. Мені пощастило отримати в подарунок (спасибі майстрині Анні Гібській) альбом з фотографіями відтворених писанок музею. На його сторінках я і побачила цю дивовижну писанку. Її орнамент приваблює простою красою, а дрібні елементи, що надаються до письма всім без виключення, можуть не тільки додати вправності пальцям, а й надихнути на щось більше..." (Ірина Михалевич, майстриня-писанкарка)
"Що за дивнії яєчка
Наша курочка знесла?
Намальоване гніздечко,
Ще й пташиночка мала!
Навкруги - барвисті квіти,
Жовті, сині гілочки..."(Леонід Полтава)
"Старі люди в Україні кажуть: «Допоки в народі пишуть писанки, доти буде існувати світ». Перефразовуючи, те ж саме можна сказати і про Україну. Допоки в Україні будуть писати писанки, доти вона буде жити. Судячи із сьогоднішнього стану писанкування, Україна буде жити вічно. Після відновлення української держави в 1991 році почала відроджуватися традиція писанкарства. В західній Україні ця традиція відродилося дуже швидко, бо насправді вона тут і не припинялася, просто існувала в часи переслідування напівтаємно. Поступово відродження писанкарства стало поширюватись на всі регіони України. Активно відроджується писанкарство в Кіровоградській області. Великий внесок у відродження цієї древньої української традиції вкладає молода майстриня писанкарства з міста Олександрії Ірина Михалевич. Писанкує майстриня уже дев’ять років. За цей час встигла зробити дуже багато. Про все це її розпитав кореспондент газети «Час і Події» Юрій Атаманюк. До слова, через чотири дні після інтерв’ю Ірина народила сина, з чим її щиро вітаємо!" (Юрій Атаманюк)
"Спробувала нашвидкуруч написати дві однакові писанки. За основний колір вибрала жовтий, щоб порівняти відтінки - на писанці зліва попрацював жовтець, на писанці справа - цвіт бузини. І жовтець, і бузина цвітуть біля нашої багатоповерхівки, тож далеко ходити не довелося..." (Ірина Михалевич)
"Сухоцвіти писанкарям потрібні для натхнення, виготовлення барвників, створення неповторних фотографій. Квітами можна не тільки милуватися, хоч вони давно стали арт-об'єктом, бо є невід'ємною частиною пейзажів і вітражів, а також таких технік і напрямків дизайну як екопрінт, ошібана, флористика. З квітів роблять парфуми, ліки, косметичні засоби, джеми, чаї..." (Ірина Михалевич)
23 жовтня 2019 року у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д.І. Чижевського відбулася презентація англомовного видання «Розповідь про писанку. Збірка статей про українські великодні яйця». Це спільний проект ОУНБ ім. Д.І. Чижевського та обласного краєзнавчого музею. Книга побачила світ у 2019 році в Сіднеї. До передмови збірки увійшла інформація про відому українську майстриню-писанкарку з Олександрії, що на Кропивниччині, Ірину Михалевич, яка зробила реконструкцію колекції писанок Володимира Ястребова.
"У традиційній українській писанці найчастіше бачимо поєднання трьох кольорів — жовтого, червоного та чорного. Тож, коли перед нами постане задача відтворити автентичний орнамент саме в такій палітрі, перешкод не буде. Знайти серед рослин джерело жовтої барви не становить проблеми. Забарвити жовту поверхню яйця в червоне теж нескладно — у цій справі допоможуть такі рослини як марена красильна або цезальпінія. Червону писанку пофарбувати в чорне також неважко, у нагоді стануть ягоди бузини чорної, які гарно фарбуть і свіжими, і після морозильної камери. Бачити на традиційних писанках поєднання компліментарних кольорів, наприклад, зеленого й червоного, доводиться рідше. На мою думку, причина того проста — ці кольори добре виглядають разом, але накладаються одне на одного не так вдало, як червоний на жовтий. Гарно поєднуються в орнаменті суміжні кольори — жовтий, помаранчевий, коричневий." (Ірина Михалевич)
"Цього літа я вперше спробувала пофарбувати цвітом підмаренника справжнього (Galium verum) і, на своє щастя, отримала чудовий результат. Як довго фарбує писанку (куряче яйце) ця рослина? Кладемо яйце до відвару і йдемо за компотом, наливаємо собі чашку, вкраюємо хліба, смакуємо і повертаємося. Коли виймемо писанку з барвника, вона буде жовтою-жовтою, такою жовтою, як сам цвіт підмаренника, а, може, й густішої барви. До такого яскравого тла шовковичний барвник кріпиться за лічені секунди і писанка стає світло-зеленою, колір приємний та соковитий, теплий виходить..." (Ірина Михалевич)
"Аби надати писанці рідкісно-красивого тла — коричневого або фіолетового — рухаємося двома суміжними шляхами. Й обираємо рослини, що не підведуть - чорнобривці, червоні квіти мальви. Зараз у липні саме квітнуть чорнобривці дрібноквіткові (Tagetes patula), вони стануть доброю основою для всіх подальших барвників на писанці. Фарбують вони у жовту барву з натяком на легкий зелений відтінок. Отож, пофарбували чорнобривцями, а далі є два варіанти - або рухаємося до коричневого кольору, або до фіолетового." (Ірина Михалевич)
"Лише квіти живуть по-справжньому, бо вони живуть так, ніби розуміють краще від людей швидкоплинність життя. Ця фраза з фільму “Зламані квіти” якнайкраще пасує макам. Квіти дикого маку неймовірно красиві - яка легкість, тендітність, ніжність! Дикий мак росте розсіяно по всій території України на полях, межах і засмічених місцях, уздовж доріг, кам'янистих схилах..." (Ірина Михалевич)
