Ірина Михалевич. «У прадавніх кропивницьких колискових співали про писанки»

На відео: колискову "Ой люлі люлі" співає Клавдія Іванівна Фицайло
(село Несваткове Олександрівського р-ну 28.10.2021 р.).

Ірина Михалевич

У ПРАДАВНІХ КРОПИВНИЦЬКИХ КОЛИСКОВИХ СПІВАЛИ ПРО ПИСАНКИ

Писанка в Україні тісно пов'язана зі святом Світлого Христового Воскресіння, тому в радянський період писанкарство тривалий час було під забороною. Аж настільки, що в Центрі України перестали писати писанки зовсім. На Кропивниччині жінки до Пасхи, а потім і до Проводів завжди старалися приготувати побільше крашанок. 

Моя бабуся Надія Семенівна Данильченко, 1931 року народження, жила на хуторі на Спаському куті поблизу села Березівка Маловисківського району. Вона заздалегідь, з лютого місяця, починала збирати сирі курячі яйця. Бережливо складала їх до металевої форми, в якій випікала паску, а стояла та форма під ліжком. Там було прохолодно, тож яйця не псувалися і зберігалися до весни.

Збирала бабуся протягом зими і цибулиння. У відповідну пору перед Святом Свят вона кидала багато-багато цибулиння в казанок, аж води не було видно, ставила його на кабиці і клала до казанка сирі яйця. Ця піч досі робоча і стоїть між хатою та літньою кухнею. Яйця варилися у цибулинні, аж поки ставали темно-теракотові. Отож у дитячі роки я ніколи не бачила ані писальця, ані писанок. По музеях нас не возили. 

Слава Богу, у 25 років я прочитала правильну книгу і зацікавилася писанкою. Отак і сталося, що першою писанкою, яку я змогла побачити і потримати у руці, стала та, яку я написала сама. 

Можливо, і сьогодні є люди, які переконані, що на Кропивниччині писанок ніколи не писали. Це безпідставне припущення, бо в усіх селах по всій Україні знали і шанували цю прекрасну традицію. Зі спогадів старших людей, зокрема Маргарити Криніциної з села Хмельове, ми знаємо, що писанки на Кропивниччині писали. В етнографічній праці кінця XIX століття "Описание коллекции народных писанок" за редакцією Сергія Кульжинського збережено колекцію писанок Володимира Ястребова. Половина зразків представляє саме нашу область. Тому, на щастя, ми знаємо, які саме писанки писали в наших рідних селах. 

Завдяки чудовій етнографічній експедиції "Баба Єлька" стало відомо, що про писанки співали навіть в наших колискових.

Ой люлі, люлі, люлечки.
Шовкові вервечки.
Мальовані бильця.
Іди до Кирильця.
Що Кирильцьо робить?
Писаночку пише,
Дитину колише. А-а-а-а.

Наспівали колискову Клавдія Фицайло 1949 року народження з села Несваткове і Марія Деркач 1941 року народження з села Кримки Олександрівської громади, що на Кропивниччині.

Знаймо і шануймо рідні традиції, бо це те, ким ми є. У рідних звичаях знаходьмо розраду і підтримку.

Дякую нашим батькам і матерям, дякую учасникам етно-експедиції "Баба Єлька", що зберегли ці скарби для моїх дітей.

На фото: традиційні писанки Кропивниччини (область досі називають Кіровоградською і не спішать перейменовувати).

Матеріали люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки". 

Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":

Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич

У цьому підрозділі відома українська писанкарка Ірина Михалевич розповідає про історію та символіку писанки, надає розвідку про "Сонячну колекцію" писанок Олени Пчілки, а ще — майстер-класи "Пишемо писанку без олівця" та кілька інших — про використання натуральних барвників. 

 

 

 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Колискові

Мати й дитина – це найпрекрасніший образ. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», – писав Т.Г. Шевченко. Чуттєвий зв'язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитиною, дістає вірне відбиття у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Народні колискові пісні зачаровують ніжністю, безпосередністю, простотою, досконалістю. В них –материнська любов, світ добра і краси...