Публікації за тегом: Писанка, писанкарство

Відкрила для себе цієї весни аморфу кущову (Amorpha fruticosa). Рослина росте прямо понад водоймами, дуже близько до води. Схожа на робінію (акацію) листям. Цвіте фіолетовими колосками посеред травня. Бджоли її люблять. Фарбує аморфа кущова в гарні зелені відтінки (біле яйце), проте чекати результату треба довго - кілька годин, а то й всю ніч. Накладати поверх неї інші барвники тільки починаю пробувати...треба ще попрацювати, подосліджувати. Ці теперішні результати мені сподобалися! Чому? Бо зелених барвників більшає. Біле яйце аморфа пофарбує в зелене.

19 травня 2018 року Україна вкотре долучилася до щорічної акції «Ніч музеїв». Більшість музеїв країни того вечора гостинно відкрили двері для відвідувачів, аби ті просто серед ночі могли завітати до залів, роздивитися основні експозиції, дізнатися більше про можливості й потенціал сучасних музеїв, відвідати цікаві заходи. Тема цьогорічної акції стосувалася інноваційних підходів у діяльності музеїв. Своїми напрацюваннями в цьому напрямку ділився й обласний краєзнавчий музей міста Кропивницького. До нього на творчу зустріч, разом з іншими гостями, запросили писанкарку з міста Олександрії Ірину Михалевич. Майстриня розповіла про її досвід використання блогів у справі популяризації писанкарства.

Ромашка - найнадійніший, найстійкіший, найсимпатичніший писанкарський барвник. Ромашка лікарська зацвітає наприкінці травня, і тоді на землі з'являється безліч сонць) Крім усіх переваг, ромашковий барвник - це ще й надійний і чудовий ґрунт. З ним спокійно працювати, на нього впевнено ляже будь-яка наступна барва. У цьому дописі ми розглянемо покрокові фото створення традиційної писанки Середньої Наддніпрянщини. Першим барвником, в якому фарбуватимемо нашу писанку, буде саме ромашка.

Володимир Ястребов. Завдяки цьому науковцю-етнографу ми тепер маємо уявлення, які писанки писали у центральній частині України. У жодних інших колекціях зразки з Середньої Наддніпрянщини не представлені. Ім'я Володимира Ястребова перебуває в одному ряду з такими іменами, як Михайло Драгоманов, Микола Сумцов, Хведір Вовк, Дмитро Яворницький. Народився майбутній науковець в сім'ї священика в селі Крива Лука Самарської губернії. Навчався в Одесі в Новоросійському університеті на історико-філологічному факультеті. Після університету переїздить до Єлисаветграда (нині місто Кропивницький), де стає викладачем історії в земському реальному училищі. Там він створює музей старожитностей, своїх учнів залучає до етнографіних досліджень та археологічних розкопок.

Відвар зі стружки дерева цезальпінія відмінно накладається на аморфу кущову. Поєднання саме цих барвників дає зелене світло повноцінним писанковим композиціям. Дивіться покроковий приклад написання писанки з орнаментом від Олександра Ладіка.

Коли тільки починаєш працювати з природними барвниками, то здається, що ти маєш справу з 6-кольоровим набором фарб. Дізнаючись більше і більше, вирішуєш, що маєш справу з усіма відтінками жовтого, адже більшість рослин фарбують у жовте. Потім, коли пробуєш силу-силенну рослин у роботі, думаєш – і навіщо мені працювати з такою великою кількістю відтінків? Справді, навіщо? 

Як фарбують грицики? Кожного року по-різному. Це може бути гірчичний відтінок, жовта барва, проте найчастіше грицики дарують писанці ніжно-зелений відтінок, близький до світло-салатового. Легку зелену барву можуть також дати молода кропива, листя берези. Отож, грицики входять у ту маленьку групу весняних барвників, які здатні забарвити писанку у відтінки зеленого. Цим вони унікальні.

"Пишемо традиційну поліську писанку крок за кроком. Писанка має назву "Півонія з трав'янцями", походить з села Добротів, що на Чернігівщині. Перш ніж занурити писанку до першого барвника, потрібно нанести чимало ліній на біле тло шкаралупи. Найчастіше то і є основний масив роботи..." (Ірина Михалевич)

Перебуваючи в Києві, майстриня-писанкарка Ірина Михалевич презентувала порадник «Фарбування писанки. Природні барви» у дитячій бібліотеці імені Василя Симоненка (на запрошення майстрині-вишивальниці Тетяни Серебреннікової) та в музеї Івана Гончара (на запрошення Катерини Качур). Також Ірину запросили до участі в програмі на Українському радіо (програма «Український ракурс», радіоведуча – Галина Соломінська), а працівниками музею Гончара був відзнятий промо-ролик, в якому Ірина розповідає про те, чим буде корисний порадник читачам. 

Найпершими навесні прокидаються трав’янисті рослини – кропива, деревій, чистотіл. Ще раніше нагадують про скору весну, припорошені снігом, зелені поля. У каталозі Кульжинського записано, що озимина здатна подарувати писанці зелену барву. Мені захотілося спробувати. Тож сіла до автобуса і поїхала до окраїни міста, до найближчого поля). У спину тепло, світить лагідне сонце, угорі співають жайворонки. Синьо і гарно довкруж. Озимина з корінням не виривається, зривати її легко і швидко. Для барвника достатньо пари оберемків.

7 квітня 2018 року у Луцьку просто неба на вулиці Лесі Українки з'явилася галерея писанок. Це писанки за "Сонячною колекцією" писанок Ольги Косач (Волинський краєзнавчий музей), які відтворила і подарувала закладу торік відома майстриня-писанкарка Ірина Михалевич. Пані Ірина відтворила писанки, бо долучилася до всеукраїнського проекту "Вишивка етнографічна", куратор - Тетяна Серебреннікова. Традиційні волинські та подільські писанки вважаються зразками найвищого прояву художньої майстреності. Писанки розміщено на двометрових бігбордах. Вони привертають величезну увагу лучан та гостей міста.

 

З якими думками пишемо писанку? Зі світлими, спокійними думками, скажете. Ми мимоволі надихаємося певними думками, коли бачимо ті символи, що лягають на яйце. Котрийсь знак нагадує вуха зайчика, котрийсь – пір’їнку, інший – зірочку або хрест. Писанкарські символи, говорять дослідники-науковці, давні дуже, люди придумували їх, щоб зберегти своє світобачення. Ось уже скоро ми покладемо наші писанки до пасхального кошика і понесемо для освячення до храму Божого. Там, у храмі, ми теж побачимо багато символічного. Чимало символів містять псалми: їх ми чуємо щоразу на Богослужіннях. У молитвах, наприклад, можна почути про птахів, про оленя, зорі, Місяць, Сонце, про виноград, сніг, про віск…

 

""Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! - закудкудакала курка на весь двір. - Та гарне ж: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток. Кудкудак!" Під хатою на стільчику грілась проти сонечка бабуня Марія. "Яйце? Та кругле, біленьке! Візьму його на писанку." І вона поклала яйце в решето до таких же, як воно, білих та кругленьких. Тоді розтопила ярого воску: "Ходи-но, Івасику, писанки писати!" Взяла бабуня писачок. Р-раз! - і лягла на яйце гаряча лінія. Два! - і розкреслилось яйце навхрест. "Бабулю, чуєш, бабуню! - запитав Івасик. - Що це за квіточка у тебе намалювалася?" "То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого..."" (Зірка Мензатюк)

"Гарна писанка у мене, 
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала, 
Малювала ж я сама. 
Змалювала дрібно квіти, 
Вісім хрестиків малих,
І дрібнюсінько ялинку 
Й поясочок поміж них."
(Катерина Перелісна)

"У сінях стояла велика миска із яєчками. "Нас усіх з'їдять люди," - басом сказало найбільше яєчко. "І це добре. - обізвалися інші.- люди матимуть із нас користь." "Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше!" - не вгавало велике яєчко. Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося до розмови. "А тебе, найменше, - знову обізвалося басом найбільше яєчко, - тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!.." Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?.." (Леонід Полтава)

Писанка, помережана сіткою таємничих ліній, і сама – суцільна загадка. Мало відомо про походження звичаю розписувати пташині яйця, невідомо звідки і коли цей звичай виник на нашій рідній землі. А що ж відомо про писанкарські символи?  На багатьох сайтах можна знайти детальне потрактування орнаментів. У різних текстах повторюється одна і та ж думка – раніше люди надавали числам особливого сакрального значення і тому поділ писанки на певну кількість частин не є випадковим. Можна зустріти ось таку трактовку – поділ писанки на дві рівні частини передає уявлення про два світи, коли бачимо поділ на три частини, то це на позначення трьох небесних сфер. Прочитав і хочеться пояснень – про які світи йдеться, що то за небесні сфери, чому квітка на писанці має саме п’ять пелюсток, а не сім тощо?

 

 

Великдень – одне з найособливіших, найсвітліших та найбільш очікуваних християнських свят. Кожна родина заздалегідь готується до цього дня, а одним із найважливіших його атрибутів є традиційна українська писанка. Але процес її створення має багато нюансів, без знання яких результат може і не вдатися. Тому всім, хто хоче наповнити свій великодній кошик розписаними за всіма правилами яєчками, радимо відвідати майстер-клас з писанкарства, де ви навчитеся власноруч створювати традиційну великодню прикрасу – писанку!

Писанок є багато. Якщо тільки за каталогом Кульжинського писати по писанці в день і щоразу - нову, то можна уникнути повторень протягом п'яти з половиною років. Яку ж писанку писати найпростіше? Гуцульські орнаменти - дрібні та делікатні. До них і писачок не всякий підійде. Для писанок Полісся, Волині, Слобожанщини, Бессарабії, Середньої Наддніпрянщини характерні крупні символи. Подільські писанки складніше писати, бо часто на них зустрічаються символи з плавними заокругленими лініями. От і робиш висновок, що як писати мало, то й нескладно. На писанках з крупними символами більше простору ніж орнаменту. 

7 квітня 2018 року у Луцьку просто неба на вулиці Лесі Українки з'явилася галерея писанок. Це писанки за "Сонячною колекцією" писанок Ольги Косач (Волинський краєзнавчий музей), які відтворила і подарувала закладу торік відома майстриня-писанкарка Ірина Михалевич. Пані Ірина відтворила писанки, бо долучилася до всеукраїнського проекту "Вишивка етнографічна", куратор - Тетяна Серебреннікова. Традиційні волинські та подільські писанки вважаються зразками найвищого прояву художньої майстреності. Писанки розміщено на двометрових бігбордах. Вони привертають величезну увагу лучан та гостей міста.

У березні цього року вийшла друком книга, написана відомою українською майстринею-писанкаркою Іриною Михaлевич, - прaктичний порaдник «Фaрбувaння писaнки. Природні бaрви». Першa презентaція порaдникa відбудеться 17 березня в Олексaндрії (Кропивниччина) - в місті, де майстриня мешкає. Презентaції пройдуть тaкож в aрт-студії в Хaркові, в бібліотеці імені Вaсиля Симоненкa тa музеї Івaнa Гончaрa у Києві, в етно-гaлереї в Тернополі, у музеї писaнки в Коломиї. У Кропивницькому відбудуться дві презентaції в один день – 12 квітня – у мистецькому відділі нaукової бібліотеки імені Дмитрa Чижевського тa в художньому музеї. Зa словaми Ірини Михaлевич, перший нaклaд розійшовся миттєво. Наразі майстриня приймає замовлення від читачів, які хочуть придбати книгу, на своїй сторінці ФБ. Книги будуть відправлені бажаючим після виходу з друку другого накладу порадника.