Головними героями творів відомого українського письменника і педагога Анатолія Івановича Давидова є ліс, річка, озеро і все живе, що їх населяє. А ще – діти, допитливі дослідники рідної природи. Анатолій Давидов учив дітей жити в храмі Природи, бути у рідному краю не байдужим чужинцем, а люблячим сином чи донькою, дбати про квітку і листочок, про птахів і звірят, озера і річки, ліси й гаї, кожну стежину і кущ калини – все чим багата Україна. «Знай цей світ, люби цей світ, бережи цей світ!» - такою молитвою-настановою Анатолій Давидов запрошував усіх своїх читачів у храм Природи.
Книга присвячена історії виникнення відомих літературних творів для дітей. Оригінальність і непересічність пропонованих текстів у тому, що це авторська розповідь видатного українського письменника про біографії кращих дитячих книг XX століття, які лишаються популярними серед юних читачів уже не одного покоління не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Дорослим читачам також буде цікаво замислитися над людськими долями – повчальними, романтичними, героїчними, часом драматичними – кожного представленого тут письменника.
"Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня... от урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!» Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними..." (Андрій М'ястківський)
До ілюстрованої художником Васильом Химочкою збірки "Вишиванка" увійшли короткі оповідання Андрія М'ястківського: "Неня", "Наш рід", "Вірші Тараса Шевченка", "Сонечко", "Хлібчик", "Люлі-люлі, люба лялю", "Марійка", "Випав зубчик", "Жай-жай", "Весело було", "Пустотливий дощик", "Щедрівочка".
Андрій М’ястківський — автор новел, романів, віршів. Його творчий доробок сягає більше сорока книжок поезії та прози, текстів пісень і перекладів. Він не переставав писати весь час, Андрій М’ястківський був цікавим співрозмовником, володів румунською, німецькою та угорською мовами, згодом вивчив ідиш та іврит, перекладав із молдавської та румунської. Андрій М’ястківський отримав ім’я апостола Андрія Первозванного і своєю творчістю ніс людям добро, духовність, радість, світло...
"Щовечора перед Новим роком дідусь Демид навчав Андрійка щедрувати: "Щедрий вечір, хато-світлице, сійся-родися, житечку, пшенице!.." Андрійко співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, потім до дядька Юхима і сам лунко, як дзвіночок, щедруватиме. А йому за це дякуватимуть, пригощаючи цукерками, горіхами..." (Андрій М'ястківський)
"Ольга Перевізникова", "Мудра володарка", "Михайло-семиліток" - історичні оповідання, який написав Антін Лотоцький - відомий український дитячий письменник, журналіст громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань 1914 – 1920 років, активний діяч Пресової Кватири Українських Січових Стрільців.
Антін Лотоцький - талановитий письменник, журналіст, видавець, педагог та активний громадський діяч початку минулого століття. Але, на жаль, його твори не видавали, бо він був добровольцем у лавах Українських Січових Стрільців і воював за державність України. Тепер ми можемо по праву віддати шану цій мужній людині.
"Бабусин борщ" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабусин борщ" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Бабусині руки" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабуся і Петрик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабуся і Петрик" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Бабуся Мотря й Андрійко" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабуся Мотря й Андрійко" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Байдужий пеньок" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Батьків олівець" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Бджілка і гарбузова квітка" - з добірки "Важлива звістка"
"Безрідний дятел" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Безсмертна мати" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Безсмертник" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Без хустини тобі некрасиво" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Біда заставляє вчитись" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Біла пір'їнка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Білі полотна" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Білка і Добра Людина" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Білка і Добра Людина" - зі збірки "Бути людиною"
"Блакитні журавлі" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бо за морем - чужина" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бо за морем - чужина" - зі збірки "Материне поле"
"Бо сонце - єдине" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Боязкий Льоня" - з добірки "Важлива звістка"
"Бо я - людина" - зі збірки "Бути людиною"
"Бо я - людина" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бо я - людина" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Борисова шпаківня" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Борщ із свіжою скибкою хліба" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Брудне слово" - з добірки "Важлива звістка"
"Будеш із гнізда випадати?" - зі збірки "Бути людиною"
"Будеш із гнізда випадати?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
Володимир Даник – поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович – член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р., 2019 р., 2021 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.
"Перед від’їздом до тієї частини Європи, що простягається за нашим кордоном, я налаштовую себе на стан повного відриву від буденних клопотів, відповідальності, ,,хвостів”. Утікала й раніше, особливо у станах, коли світ вимучував до розтирання в порошок, та простір, у який виходила, був віртуальним. Теперя вириваюся з відкритими обіймами у світ реальний за межами моєї реальності..." (Галина Мирослава)
Малий хлопчик запитав маму, що таке щастя. Мати, не знаючи, як пояснити, говорила дитині, що то доля, такий гарний цвіт, який важко дістати, але від нього на серці робиться мирно й весело...
"Кипів борщ, юшка з грибками переверталися в горшку, як живі, і риба студилася на ґанку, як добродійка Метелицева схопилася за голову: "Ой, йой! Та же нас нині не буде до пари!" Забула "на смерть", що від останнього Святого Вечера їх родина побільшилася, бо Бобо прийшов на світ. І, як звичайно у таких непередбачених припадках, побігла до свого чоловіка. Метелиця, також, як звичайно, сидів над зшитками. Поправляв вправи з грецької мови. Хоч було зимно, прів над ними, - так багато похибок хлопці робили. А до того Метелиця спішився; хотів вбити того стоголового смока, себто виправити всі зшитки, щоб мати свята спокійні..." (Богдан Лепкий)
"Бабуся порають худобу, брат рубає дрова, а я сиджу у вікні. Хукаю на шибку і возькаю пальцем: займаюся самоосвітою. У нас худоби - теличка й троє курей. Та щоб їх вберегти, треба ховатися. Теличка стоїть не в хлівці, а в засторонку, який закладений соломою, кури сидять не в курнику, в вгорі на бантинах, як сови. Півня ми самі втрубили, щоб не кукурікав, бо тоді капут не лише йому, а и курям. Ми це визуджили назубок і затямили собі назавжди: корову и порося вже давно заграбастано. Бабуся сновигають заметеним подвір'ям. Мені видно, як їм важко, як мороз забиває їм дух: кожен видих висить сивим ковтком у повітрі, і я очима допомагаю нести відро води, мисчину товченої картоплі з половою, подумки хукаючи на бабусині руки, щоб не були такі холодні, аж сині..." (Борис Харчук)
"Дідуня в нас не було. Наші дідуньо, сказано, пропали ні за цапову душу ще в першу світову. Вони загинули зовсім молоді: внуками і не бралося на зав'язь. А коли ми знайшлися (двоє хлопців і три дівчини), то нам вкрай бракувало дідуня. Дівчата, правда, це якось не дуже розуміли, навіть наша найстарша сестра Надя, а про близняток Вірку і Любку нема чого й казати, бо вони ще винянчувалися в колисці. Мені ж і Петрові хоч сядь і плач: надходила весна — не було змайструвати кому нам возика, а чи вчинити таке колесо, щоб ми гасали ним ціле літо; надходила зима — не було кому змайструвати санчата чи витесати дерев'яні ковзани. В нас не було дідуня — не було кому вистругати такого свистка, щоб найдальша далина відгукувалася луною на його заливисте фю-ю-ють.. Та біс із тим возиком, що скажемо вищав би, з тим невловимим колесом, за яким тужили наші ноги; біс із тими санками, які переганяли б вітер, з тими ковзанами, на яких ускакували б незамерзлі ополонки. Біс із тим голосистим свистком, від якого усім закладало б у вухах..." (Борис Харчук)
"Важлива звістка" - з добірки "Важлива звістка"
"Важлива звістка" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Важко бути людиною" - зі збірки "Бути людиною"
"Важко бути людиною" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Важко бути людиною" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"В гостях у дядька Матвія" - з добірки "Важлива звістка"
"Велика склянка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Велике відро" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Велике й мале" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Верба - мов дівчина золотокоса" - з добірки "А пісня жива"
"Верба над ставком" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Верба над ставком" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Веселка" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Веселка в камінчикові" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Весело метеликові пливти" - з добірки "Важлива звістка"
"Вечірні сутінки" - з добірки "Важлива звістка"
"Вивільга" - з добірки "Важлива звістка"
"Висока гора до неба" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Висока гора до неба" - зі збірки "Материне поле"
"Відлітають журавлі" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Від верби до тополі, від тополі до верби" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Відломлена гілка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Відломлена гілка" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Візьми ще одну квітку" - з добірки "Важлива звістка"
"Візьми ще одну гілку" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Віл і Садівник" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Віл і Садівник" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Він зненавидів красу" - зі збірки "Бути людиною"
"Він зненавидів красу" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Він прийде" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Він став трудівником" - з добірки "Важлива звістка"
"Він тільки живий красивий" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Вічний блукалець" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Внучка старої вишні" - з добірки "А пісня жива"
"Вогнегривий коник" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Вогнегривий коник" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Вогник у вікні" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Вогник у вікні" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Вороненя і соловей" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Впізнав свого чортика" - з добірки "Важлива звістка"
"Вранці на пасіці" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
У селі, у хаті під солом’яним дахом, що знаходилось біля річок Оріль і Орільки, жив 87 річний дід Тарас Щедрій. На хаті в нього було гніздо лелек, у якому жили четверо лелек: батько, мати і двоє лелеченят. Люди казали, що мале лелеченя вміло розмовляти людською мовою, та дід розповів оповідачу, що ж було насправді.
"Вітька + Галя, або Повість про перше кохання" - чудова гумористична повість Валентина Чемериса про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі. На сторінках цієї книги переплелись: дружба і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення. Героїчні, а часом і безглузді вчинки підказують Вітьку Горобцю шлях до серця Галі Козачок. Повість входить до шкільної програми та буде цікавою широкому колу читачів.
«Потяги» - зворушливе оповідання Валентини Вздульської, в якому дуже відчутною є туга двох братів за своїм татом, який тепер не живе з ними разом, оскільки вони не порозумілися з мамою. Старший брат підтримує молодшого, в них є спільна гра, в яку вони грають по дорозі зі школи, а ще в них є спільне бажання, щоб тато і мама помирилися… Така туга й таке бажання може об’єднувати всіх тих дітей, які переживають розлучення батьків. Дорослим, які будуть читати це оповідання разом із дітьми, батьки яких розлучилися, варто бути чутливими до емоцій таких дітей і надати їм підтримку. Будь-якій дитині важливо знати про те, що стосунки в різних родинах бувають різними, і про те, що посварені між собою батьки все одно люблять своїх дітей і дбають про них, а дорослим варто цю любов до дітей проявляти словами, турботою, дотиками, подарунками та проведеним разом часом.
