Василь Сухомлинський. "Вічна тополя" (оповідання для дітей)

Василь Сухомлинський

ВІЧНА ТОПОЛЯ

(оповідання)

Завантажити оповідання Василя Сухомлинського "Вічна тополя" (txt.zip)

Стоїть край дороги стара-престара тополя. Узимку тривожно шумлять її голі віти, а весною покривається вона зеленим листям.
Скільки й пам’ятаю, стоїть вона, як сторож.
Якось питаю маму:
—    Скільки літ тополі? Хто її посадив?
—    Не знаю, — відповідає мама. — Скільки й пам’ятаю, стоїть тополя край дороги. Завжди однакова.
Питаю старого-престарого дідуся:
—    Скажіть, будь ласка, скільки літ тополі? Хто її посадив?
—    Не пам’ятаю, — відповідає дідусь. — Завжди стоїть край дороги. Скільки й знаю — росте собі й росте. Люди приходять і відходять, а тополя завжди росте.
Може, це й не тополя, а легенда? Може, дерево це вічне? Може, вона народилася тоді, коли й наша Україна? Коли так, то вона — вічна, бо Україна наша — вічна.

За матеріалами: Василь Сухомлинський. Майже чарівна розмова: Оповідання, казки. Серія «Веселка». Редактор Біляєва Г. В.  Xарків, видавництво "Белкар-книга", 2015 р., стор. 19.

Більше творів Василя Сухомлинського на "Малій Сторінці":

У 1926 - 1933 роках В.О. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий.