Статті для дітей та батьків

"He lights two candles.
One is for his daughter.
The other is for her daughter.
Both were killed by an ‘orcs’ shell in Mariupol.
Every day in Vinnytsia.
At the Holy Transfiguration Cathedral.
Stunningly ornate.
‘My dear girls, time will come when we meet.’"

(Kurama)

 

““In Lysychansk, if you are alive.
It’s a good day,” now almost in ‘orcs’ hands.
Leaving nothing but scorched earth.
‘Mordor’ is erasing history.
Some still trying to get out of their homes.
Rushing to board an armoured truck.
Scattering and ducking for cover.
At the sound of another shell...”
 
(Kurama)

 

"Мій хрест горить. Він на тотемі.
Він в попіл ладен. Лиш би край.
Усім болить.
Усім, хто в темі. Усім, хто здатен.
І нехай."

(Христина Стець)

 

 

 

Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов' язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки « Екбаль Ганем », у якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки. Всебічно обдарована, з тонким відчуттям музики й образотворчого мистецтва, з нахилом до засвоєння мов, Леся Українка виявила свій хист у різноманітних жанрах художньої літератури. Вона писала короткі прозові твори. Здебільшого це казки, оповідання, розповіді з сільського життя серед них оповідання “Приязнь”, “Над морем”, “Помилка”, “Розмова”.

 

"The true extent of the horror is hard to uncover.
The true existence of the hellhole is hard to uncover.
Telliing as her eyes water.
She fled Mariupol just two weeks ago.
With the help of her daughter..."

(Kurama)

 

 

 

 

"Якось шкільний сторож знайшов  маленького безпритульного песика. Чоловік взяв цуценя до себе і назвав його Бруно. Мешкав сторож на підвальному поверсі школи у маленькій кімнаті з окремим виходом на вулицю. Тому вже наступного дня Бруно випала чудова нагода познайомитися зі школярами. Песк одразу сподобався дітям, адже він був дуже симпатичний, веселий, грайливий та лагідний. Бруно теж сподобалося нове товариство. Кожного ранку він зустрічав дітей біля воріт школи, вдень з усіма грався, а ввечері проводжав до воріт. Варто сказати, що насправді Бруно був дуже дивним собакою. Його хутро було синього кольору. Ані Бруно, ані хто інший не розуміли, як таке могло трапитись. Пес точно пам’ятав, що матінка в нього була жовтого кольору, а батько рудого. Дехто вважав, що Бруно просто пофарбували синьою фарбою. Песику настільки подобалося, що про нього точилося стільки розмов, що він ходив по двору школи з гордо піднятою головою.  Та коли діти і вчителі йшли на заняття, Бруно сумував. Його господар цілий день працював і не мав часу на свого улюбленця..." (Ольга Лапушена)

 

"Irpin is on the doorstep of Kyiv.
A haven for families before the war.
In a red coat for four weeks.
In a street of the leafy town.
Lying where she’d been trampled once.
Under the wheels of ‘orcs’ armoured vehicles.
In a red coat for four weeks.
Not once but over and over again..."

(Kurama)

 

 

"For the passion to the skies.
The Sviatohirsk Lavra ablaze.
A wooden monastery.
All Saints Monastery.
Prayers engulfed.
Upon Holy Hill..."

(Kurama)

 

 

 

"‘Orcs’ captured the land.
‘Orcs’ captured, but she’s back to.
‘Orcs’ captured the land.
From her native Mariupol almost to ‘Mordor’.
She miraculously returned to Kyiv through ‘Gandalf the Green’.
She smiles and doesn’t let go of her grandpa.
So that no one would kidnap her anymore.
The most precious thing with her is her dad’s mobile phone.
This is the only thing she has left from her dad..."

(Kurama)

 

"Pummelling surrounding villages.
Forcing thousands to flee.
‘Orcs’ are on the outskirts.
To the east and south.
She has decided.
For her youngest children.
It’s time to leave Mykolaiv.
To hug and goodbye..."

(Kurama)

 

"Батьківська хата — Берегиня роду.
Вона скарбниця золота,
Де зберігається знання родоводу
Та історія рідного народу."

(Людмила Кибалка)

 

 

 

 

"For the freedom.
For the freedom of the entire civilised world.
The light and the darkness.
The light and the darkness between ‘Mordor’ and the entire world.
Three months a soldier.
Three months a soldier had put university on hold.
Engaged he believes.
Engaged he believes in the mission of his life..."

(Kurama)

 

 

"“I am ready to continue my fight.”
In a hospital bed in his home city, Poltava.
His pelvis is supported by metal scaffolding.
His recovery should take around eight months.
Despite the concerned look on his mother's face.
He has no doubt what he wants to do next.
“It could be both at the frontline or somewhere else.”
“I’ll help the army to bring victory over ‘orcs’ closer.”
A smiling 25-year-old soldier.
Suffered many injuries while trying to defend Mariupol..."
(Kurama)

 

"To flee the heavily-bombed city.
My "craziest journey" by bicycle unharmed.
From Severodonetsk to Bakhmut.
At least two air strikes near me.
There were holes on the road.
Everything there was smashed up.
It's a frontline road, after all.
Thank God, there were no corpses..."

(Kurama)

 

"Sleep, my sweet heart.
Sleep at home.
You are my sweet heart.
I am your sweet home.
Sleep, my sweet heart.
Sleep at home.
You are living on the breast.
Today is another day..."

(Kurama)

 

"Хочу розповісти Вам історію про звичайного водія, який під час війни, живучи у більш-менш спокійному регіоні України, бачив страх, біль та незламність наших людей. До війни водій Андрій жив звичайним життям. Мав сім'ю, дитину, роботу, яка йому подобалася… Та двадцять четвертого лютого все змінилося. О п'ятій ранку він прокинувся від телефонного дзвінка родичів: «Андрію, прокидайся! Війна!» Це був найстрашніший день у житті не тільки у нього, а й у всіх українців. Прокинувся, тихенько підійшов до сина, який бачив солодкі сни, обійняв дружину. Андрій у той ранок мав їхати в той регіон, де уже були чужі війська. Дружина в сльозах — емоції не передати. Дзвінок на роботу — скасували поїздку… Збирання речей і повне нерозуміння того, що відбувається… Довгі черги у військкоматі… «Списаний… Перетелефонуємо...» Минув час… " ​(Карина Гусельникова)

 

"Where am I coming?
It’s a wrong road.
Shot and burnt.
Familiar cars need familiar faces.
Where am I coming?
It’s a wrong road.
Twisted and crumbled away.
Familiar fences need familiar faces..."

(Kurama)

 

"Pinning shadows against walls.
Raise me up. Raise me up.
Feeling the breathing of fire blazes.
Raise me up. Raise me up.
Creeping frozen darkness up on me.
Warm me up. Warm me up.
Leading flames on my own.
Warm me up. Warm me up."

(Kurama)

 

"вулкани воєн
вирвані з глибин воєм 
наближаючись до твого дому
намагаються наблизити його теж
до дна
ціною спустошень пожеж 
багна 
дико
задля стискання горлечка 
яке розривається криком 
спротиву вибухів болю
їх вистачить світ затопити вволю..."

(Галина Мирослава)

 

"Жило-було Лоша. Вродилося воно білим і дуже гарним. Та одного дня йому здалося, що білий колір не досить виразний й взагалі якийсь негарний, і що чорний колір йому пасуватиме набагато більше. Кожного ранку Лоша приходило на берег річки і уважно роздивлялося своє відображення у воді. Від побаченого настрій у Лошати псувався з кожним днем все більше і більше. Одного ранку Лоша прийшло до річки, щоб поглянути на своє ненависне відображення і біля самої води побачило найсправжнісінького чарівника. Він так приязно привітався з Лошам, що те наважилось попросити чарівника про послугу..." (Ольга Лапушена)