Василь Мелюс. Цикл мініатюр «Разок осіннього намиста» (з книги «Поле невтолимої печалі»)


 

Василь Мелюс. Поле невтолимої печалі. Збірка поезій. Видавництво «Щек», Київ, 2022 р. Mалюнки вихованців студії образотворчого мистецтва під керівництвом Анатолія Дзюбана: Альони Дятлової, Віри Кириленко, Меланії Клименко, Вікторії Козлової, Марії Кошелєвої, Вероніки Мотреску.

 

 

 

Василь Мелюс

З КНИГИ
«ПОЛЕ НЕВТОЛИМОЇ ПЕЧАЛІ»:

РАЗОК
ОСІННЬОГО НАМИСТА

(цикл мініатюр)

«Вже вересневість повиса в повітрі.
І серце полонить тривожний щем.
Та павутиння ледь бринить на вітрі
Про те, що все це змиється дощем».


* * *
... Лободі вже привúділась осінь*.
Холодна у небі
              проклюнулась прóсинь.
І Петро свій батіг заквітчав**.
Та ще тільки серпень.
Ще десь за туманом
             останній причал...

(Серпень)


* Початок цвітіння лободи і породжуваний
ним запах – перше передвістя осені.

** Петрів батіг – народна назва цикорію.

 

 

* * *
... Щось на серці
         від самого ранку млóсно,
Аж повітря
         у грудях брáкне.
Й на душі мені
         сталося тóскно –
Бо небо глибоке
          вже вереснем пахне...

(Серпень)

 

 

* * *
... Тобі ще до осені так далеко.
А мені вже рукою подати –
                        близько.
Ще полине до вирію твій лелека
А мій – вже до отчого дóлу
              гóрнеться низько...

(Серпень)

 

 

* * *
... Каштани об землю так лунко
                         гýпають,
Що й по той бік планети чути.
Вересень осені в чуба надмýхав,
І дням літа мого вже не бути...

(Вересень)

 


* * *
... Вже сúвіють врáнішні трави.
Вже пробують птахи високі
              прощальні, октáви.
Вже проситься серце на сповідь –
А все ж невиправне
І жадібно прагне:
          Любові,
            любові,
              любові...

(Вересень)

 

 

* * *
... Дощ осінній мене розбудив,
Що послáнцем твоїм
    у вікно до світáння постукав,
І повів в світ неспíзнаних див,
В твою казку, яку ще не дослухав...

(Вересень)

 

 


* * *
... Нам тополі і клени
        шлюбну пóстіль
           з опалого лúсту стелили.
Нам дзвони соборні
        калинóво вінчальну дзвонили.
Не наяву це було –
        осінньої ночі наснилось...

(Жовтень)

 

 

* * *
... Засумувала липа
          під моїм вікном
І посивíлий лист,
        мов із очей сльозу, зронúла.
Дай, Боже, щоб
        не бойовúща смертним злом,
А зéлом весняним
        вона всю зиму снúла...

(Жовтень 2021 р.)

P.S. Уже вісьму осінь моє рідне містечко
межує із смертним бойовищем. Потерпають
від нього не лише люди, а й наше
деревобратство.

 

 

* * *
... Ось так і ми,
        мов жовтий лист,
            відлетимо у небуття.
Та є ще дéщиця на дні
        у келиху життя.
Тож спúти прагнеться.
Хоч знаєш,
        що спúтому не буде вороття...

(Жовтень)

 

 

* * *
... А птахи за пруг відлетіли,
Полишúвши в краях,
          де гнізда в’ють заметілі,
Де плентає вічність над силу,
Осілих,
       лінивих,
            підранків,
                  безкрилих...

(Листопад)

 

 

* * *
... Вже й лúсту не стало.
Лиш тиша дзвеніла –
    аж у скронях гуло,
         аж серце стогнало.
Мов слова всі пропали.
    Мовби й одвіку їх не було...

(Листопад)

 

Василь Мелюс. Поле невтолимої печалі. Збірка поезій. Видавництво «Щек», Київ, 2022 р. Mалюнки вихованців студії образотворчого мистецтва під керівництвом Анатолія Дзюбана: Альони Дятлової, Віри Кириленко, Меланії Клименко, Вікторії Козлової, Марії Кошелєвої, Вероніки Мотреску.

За матеріалами: Василь Мелюс. "Поле невтолимої печалі". Поезії. Видання друге, доповнене. Передмови Василя Марсюка та Павла Щегельського. Видавництво «Щек», Київ, 2022 р., стор. 56-66.
Mалюнки вихованців студії образотворчого мистецтва під керівництвом Анатолія Дзюбана: Альони Дятлової, Віри Кириленко, Меланії Клименко, Вікторії Козлової, Марії Кошелєвої, Вероніки Мотреску.

 

 

Більше поезій Василя Мелюса на нашому сайті:

Василь Мелюс – поет-патріот з Донбасу (життя та творчість)"Я слово правди – крицею вважав.
І світочем – посеред ночі.
На цім завжди стояв!
Мене дзвін срібла не зурочив."

(Василь Мелюс)

 

 

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Вірші про осіньВірші Марійки Підгірянки, Ліни Костенко, Юрія Клена, Якова Щоголіва, Катерини Перелісної, Тамари Коломієць, Андрія М'ястківського, Анатолія Камінчука, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Наталі Карпенко, Віктора Терена, Анатолія Качана, Валентини Каменчук, Тетяни Винник, Анатолія Костецького, Володимира Лучука, Ольги Зубер, Ганни Максимович, Галини Мирослави та інших українських авторів — у добірці поезій про осінь.

 

"Чи чули ви, як тихо шепче ліс,
Як весело виспівує струмочок?
Чи бачили, як  пагін новий зріс
І як квітує поле і садочок?.."

(Наталя Карпенко) 


Останні коментарі до сторінки
«Василь Мелюс. Цикл мініатюр «Разок осіннього намиста» (з книги «Поле невтолимої печалі»)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми