Статті для дітей та батьків

"Irpin is on the doorstep of Kyiv.
A haven for families before the war.
In a red coat for four weeks.
In a street of the leafy town.
Lying where she’d been trampled once.
Under the wheels of ‘orcs’ armoured vehicles.
In a red coat for four weeks.
Not once but over and over again..."

(Kurama)

 

 

"For the passion to the skies.
The Sviatohirsk Lavra ablaze.
A wooden monastery.
All Saints Monastery.
Prayers engulfed.
Upon Holy Hill..."

(Kurama)

 

 

 

"‘Orcs’ captured the land.
‘Orcs’ captured, but she’s back to.
‘Orcs’ captured the land.
From her native Mariupol almost to ‘Mordor’.
She miraculously returned to Kyiv through ‘Gandalf the Green’.
She smiles and doesn’t let go of her grandpa.
So that no one would kidnap her anymore.
The most precious thing with her is her dad’s mobile phone.
This is the only thing she has left from her dad..."

(Kurama)

 

"Pummelling surrounding villages.
Forcing thousands to flee.
‘Orcs’ are on the outskirts.
To the east and south.
She has decided.
For her youngest children.
It’s time to leave Mykolaiv.
To hug and goodbye..."

(Kurama)

 

"Батьківська хата — Берегиня роду.
Вона скарбниця золота,
Де зберігається знання родоводу
Та історія рідного народу."

(Людмила Кибалка)

 

 

 

 

"For the freedom.
For the freedom of the entire civilised world.
The light and the darkness.
The light and the darkness between ‘Mordor’ and the entire world.
Three months a soldier.
Three months a soldier had put university on hold.
Engaged he believes.
Engaged he believes in the mission of his life..."

(Kurama)

 

 

"“I am ready to continue my fight.”
In a hospital bed in his home city, Poltava.
His pelvis is supported by metal scaffolding.
His recovery should take around eight months.
Despite the concerned look on his mother's face.
He has no doubt what he wants to do next.
“It could be both at the frontline or somewhere else.”
“I’ll help the army to bring victory over ‘orcs’ closer.”
A smiling 25-year-old soldier.
Suffered many injuries while trying to defend Mariupol..."
(Kurama)

 

"To flee the heavily-bombed city.
My "craziest journey" by bicycle unharmed.
From Severodonetsk to Bakhmut.
At least two air strikes near me.
There were holes on the road.
Everything there was smashed up.
It's a frontline road, after all.
Thank God, there were no corpses..."

(Kurama)

 

"Sleep, my sweet heart.
Sleep at home.
You are my sweet heart.
I am your sweet home.
Sleep, my sweet heart.
Sleep at home.
You are living on the breast.
Today is another day..."

(Kurama)

 

"Хочу розповісти Вам історію про звичайного водія, який під час війни, живучи у більш-менш спокійному регіоні України, бачив страх, біль та незламність наших людей. До війни водій Андрій жив звичайним життям. Мав сім'ю, дитину, роботу, яка йому подобалася… Та двадцять четвертого лютого все змінилося. О п'ятій ранку він прокинувся від телефонного дзвінка родичів: «Андрію, прокидайся! Війна!» Це був найстрашніший день у житті не тільки у нього, а й у всіх українців. Прокинувся, тихенько підійшов до сина, який бачив солодкі сни, обійняв дружину. Андрій у той ранок мав їхати в той регіон, де уже були чужі війська. Дружина в сльозах — емоції не передати. Дзвінок на роботу — скасували поїздку… Збирання речей і повне нерозуміння того, що відбувається… Довгі черги у військкоматі… «Списаний… Перетелефонуємо...» Минув час… " ​(Карина Гусельникова)

 

"Where am I coming?
It’s a wrong road.
Shot and burnt.
Familiar cars need familiar faces.
Where am I coming?
It’s a wrong road.
Twisted and crumbled away.
Familiar fences need familiar faces..."

(Kurama)

 

"Pinning shadows against walls.
Raise me up. Raise me up.
Feeling the breathing of fire blazes.
Raise me up. Raise me up.
Creeping frozen darkness up on me.
Warm me up. Warm me up.
Leading flames on my own.
Warm me up. Warm me up."

(Kurama)

 

"вулкани воєн
вирвані з глибин воєм 
наближаючись до твого дому
намагаються наблизити його теж
до дна
ціною спустошень пожеж 
багна 
дико
задля стискання горлечка 
яке розривається криком 
спротиву вибухів болю
їх вистачить світ затопити вволю..."

(Галина Мирослава)

 

"Жило-було Лоша. Вродилося воно білим і дуже гарним. Та одного дня йому здалося, що білий колір не досить виразний й взагалі якийсь негарний, і що чорний колір йому пасуватиме набагато більше. Кожного ранку Лоша приходило на берег річки і уважно роздивлялося своє відображення у воді. Від побаченого настрій у Лошати псувався з кожним днем все більше і більше. Одного ранку Лоша прийшло до річки, щоб поглянути на своє ненависне відображення і біля самої води побачило найсправжнісінького чарівника. Він так приязно привітався з Лошам, що те наважилось попросити чарівника про послугу..." (Ольга Лапушена)

 

 

"Welcome home, dear sunshine.
A gracious smile. Yes, I’m alive.
Welcome home, dear sunshine.
Deep in the sky. Yes, I’m alive.
Welcome home, dear sunshine.
Long absence. Yes, I’m alive...."

(Kurama)

 

 

"А тепер я тут, в сій камінній скрині, в сій загратованій залізом клітці і маю час думати не тільки вночі, але й удень. Одвик я вже думати вдень, і, певне, через те мої денні думки такі важкі, сірі, незграбні, немов шорсткі, як нетесане каміння… Коли б уже швидше стемніло, чи що… Ох, ні, і вечір теж погано, бо знов почнуть мені зазирати в душу ті бліді криваві образи, знов будуть мучити німими докорами і знов я буду виправдуватися перед ними, ховаючись за те нудне безсиле слово «помилка», а вони все будуть стояти передо мною, мов кредитори перед банкротом… Ну що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть злісний, маєте се признання, тільки дайте мені спокій!.. Ба, спокій! чого захотів! Се ж і немало. Хіба дають спокій банкротам?..." (Леся Українка)

 

"На призьбі під хатою у Мартохи Білашихи сидить мале дівча, з’юрдившись; бліде, жовте личко аж підпухло, а сиві очі якось побіліли; трясеться нещасне і від пропасниці й від плачу, бо мати саме набила, а тепер стоїть коло одвірка з прутом в руці та ще й приказує: "І била, і ще битиму! от не сиди-но мені тільки в хаті, от побіжи-но мені ще раз до лісу з панною, то я об тебе віника обламаю! Казала я тобі, не лазь по сонці! Так от же буде лазити, поки знов її трясця вхопить!" "Та хіба воно од сонця?" – озвалась крізь сльози мала Дарка. "А то ж од чого, дурне верисько?" "Панна казали – з болота та з комарів…"" (Леся Українка)

 

"Часто, лежачи над самісіньким морем, під навислим каменем, і дивлячись на фаланги хвиль, на ясний горизонт, здавалось мені, що я опинилась у такій країні, де ще не було чи вже нема людей. Мушу признатись, така мрія була мені мила. Мізантропія не в моїй натурі, але часом буває, що хочеться на який час втекти від людей власне для того, щоб не почати ненавидіти їх. Десь я чула вираз, ніби сама природа, самий краєвид, без людей, – то все одно що рамка без картини; але я часами думаю, що се картина – без плями. Здалека дивлячись, навіть місто, що розсипалось по долині над морем, не здавалось мені ділом людських рук, а просто тільки частиною пейзажу; увечері, коли видко було тільки міські вогні, а будинки ховались у темряву, мені спогадувались казки про чарівну гору, повну червоного золота і дорогих самоцвітів, що відкривалась по слову закляття перед відважним мандрівцем..." (Леся Українка)

 

"Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі! Обіймаю Вас і дякую за тепле та цікаве спілкування. Вітаю з днем пам'яті святого Юрія Побідоносця. Молімося за перемогу. Оце вже й травень. А у травні так багато зела, хочеться спробувати в дії побільше рослин. Можливо, Ви вже пробували фарбувати квітами з клумби і отримали чудові весняні кольори від культурних сортів червоних тюльпанів чи суцвіть бузку. І те, і те фарбує в зелений колір (бузок дає теплий, а тюльпани — холодний відтінок). Я ж зараз випробовую дикі рослини. Цього року, слава Богу, я вже встигла випробувати три види глухокропивових — усі вони фарбують в зелену барву різних відтінків. Найгустіший та найприємніший колір подарував розхідник..." (Ірина Михалевич)

 

Молода поетка Карина Гусельникова народилася в селі Байрак, що на Полтавщині. Цей квітучий край дарує авторці натхнення писати вірші віддавна... Але коли розпочалася війна почала писати, для того, щоб "заспокоїтися"... Читаймо, співпереживаймо, молімося за нашу перемогу...