На відео: Ольга Лапушена. «Пихатий Півник» (казка).
Ольга Лапушена
ПИХАТИЙ ПІВНИК
(казка)
У невеликому селі, на пташиному дворі, в затишному курнику жив-був Півник. Кожного ранку він голосно кукурікаючи, сповіщав про схід Сонечка. Це було його роботою, і Півник завжди старанно її виконував.
– Ку-ку-рікуууу! Сонечко сходить! Ку-ку-ріку! Прокидайтеся! Ку-ку-ріку! Час ставати до роботи!
Мешканці великого двору були за це Півнику дуже вдячні. І всі його страшенно поважали, але дружити з Півником було просто неможливо, адже він вважав, що Сонечко сходить лише завдяки його кукуріканню. Через це співун постійно пихатився і весь час гордовито крокував двором сюди-туди, туди-сюди.
Інші мешканці двору теж старанно виконували свою роботу, але ніхто з них не був таким зарозумілим, як Півник. Всі між собою спілкувалися і поважали один одного. Не спілкувався ні з ким лише Півник. Ну і ще гордовитий Індик.
Корівка і Кізонька давали молоко, Курка й Гуска несли яєчка, Баранець дарував вовну, Собака стеріг двір, а Котик ловив мишей.
Жили вони так, були, аж раптом трапилася біда – Півник настільки зарозумівся, що вирішив викликати Сонечко вночі. Пів ночі він співав і…втратив голос, захрип. Сховався тоді Півник в темному кутку курника і давай плакати.
Підійшла до нього Курка і питає:
– Чому ти, Півнику, квох-квох , плачеш?
– Бо я захрип і не зможу вранці кукурікати. Сонечко не зійде і хазяїн мене вижене з двору. Доведеться мені в лісі ховатися, а в лісі Лисиця живе. Знайде вона мене і з’їсть.
Жахнулася Курка, вибігла у двір і ну кудахкати:
– Біда! Квох-квох-квох! Біда! Квох-квох-квох! Півник голос втратив! Квох-квох! Тепер Сонечко не зійде! Квох-квох-квох ! Хазяїн вижене Півника з двору! Квох-квох! Піде він до лісу! Квох-квох-квох! А там його Лисиця з’їсть!!!
Прокинулися тоді мешканці двору посеред ночі і давай вирішувати, що робити.
Думали-гадали і спати полягали.
До самісінького ранку Півник плакав і збирав речі, щоб до лісу переїжджати. Настав ранок. Вийшов він з валізкою у двір. Аж раптом чує.
Корівка мукає:
– Му-у-у-ку-рі-ку!!
Баранець бекає:
– Бе-е-е-ку-рі-ку!
Котик нявчить:
– Ня-а-а-у-ку-рі-ку!
Гуска гагакає:
– Га-га-га-ку-рі-ку!
Лисичка у лісі хіхікає:
– Хі-хі-хі. Чекаю вже на тебе, Півничку мій!
Курка кудахкає:
– Кудах-ку-рі-ку!
Курчата пищать:
– Пі-пі-пі-ку-рі-ку!
Собачка гавкає:
– Гав-ку-рі-ку!
Кізонька мекає:
– Ме-е-е-ку-рі-ку!
Кличуть Сонечко, кличуть, а воно все ніяк не сходить – хмарами все небо затягнуло, не видно його зовсім. Аж раптом з-за лісу з’явився перший промінець, потім другий, а за ними визирнуло і все Сонечко.
– НАРЕШТІ! закричали всі у дворі!
Подивився Півник на небо, поставив на землю свою валізку і думає:
– Я не можу давати молоко, як Корівка і Кізонька. Я не можу дарувати вовну, як Баранець, нести яєчка, як Курка й Гуска, стерегти двір, як Собака та ловити мишей, як Котик. Всі вони не менш за мене старанно виконують свою роботу, але ніхто з них не дере носа як я. І не дивлячись на мою поведінку, вони заради мене зібралися разом, щоб допомогти і навіть пробудити Сонечко змогли. Відтепер і я не буду зарозумілим, поважатиму чужу працю й цінуватиму дружбу, адже коли друзі роблять щось разом, у них може вийти все, чого вони тільки забажають!
А вголос сказав:
– Дя-а-акую!
Лисичка у лісі зарюмсала:
– Хм, хм, хм. Хоч би в одній казці я нормально поїла…
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Ілюстрації Анатолія Лапушена.
Дивіться також на нашому сайті:
Ольга Лапушена – українська письменниця, поетеса, художниця.
Співзасновниця, головна редакторка і співаторка журналів: "Котя", "Малюк Котя".
Співзасновниця, редакторка і співавторка журналу "На крильцях Ангела".
Авторка книги "Чарівна країна марок".
Твори публікуються в дитячих журналах і шкільних підручниках.
Іноді твори публікуються за псевдонімом "Ольга Шипшина".
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.
