Статті для дітей та батьків

"Івасик дуже, ні — дужезно, хотів навчитись читати якнайшвидше. Він наполегливо вчив з мамою від букви до букви українську абетку, а як тільки азбука була подолана, Івась з задоволенням погодився на мамину пропозицію читати по складах, розшукуючи назви міст, у яких є заданий склад. 1 червня, у щорічний День захисту дітей, Іванчик від самісінького ранку мав гарний-прегарний настрій. І, сповнений наснаги, відразу після сніданку витягнув з шухляди вчетверо складену карту України, на якій були позначені всі міста й містечка, розклав і почав шукати українські міста, які б мали у собі склад ''чер''. То правда, що не завжди Іванкові пошуки завершувались успішно, проте цього разу хлопчикові таланило. Першим містом, яке він віднайшов на карті, виявився Чернігів. Мама, що  сиділа поруч, пожвавилась, коли синочок показав пальчиком продруковану назву..." (Галина Мирослава)

 

"Вiйна знецiнила життя,
I душi вщент заполоняють
Безмежний простiр в небесах,
А ïх з землi iще гукають,
Хоч скрiзь ненависть, бiль та страх."

(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)

 

 

 

"...Ми всі знаємо як виглядає горобина звичайна (Sorbus aucuparia) з непарноперистими листками. Тендітне струнке дерево. А чи доводилося Вам бачити інакшу горобину, з високим могутнім стовбуром і листям, схожим на дубове? На фото — горобина проміжна (Sorbus intermedia). Її ще називають горобиною скандинавською чи шведською. У природі це дерево поширене в Швеції, Норвегії, Данії, південних районах Фінляндії, Прибалтиці, майже на всій території Польщі та Німеччини. Поширюється горобина проміжна за допомогою птахів, які поїдають її плоди та насіння. Це дерево може вирости до 20 м у висоту. Стовбур дерева товстий, кора сіра, крона куполоподібна. Влітку листя на горобині проміжній зелене і блідо-сіре знизу. Восени воно набуває жовтуватого, сіро-коричневого забарвлення. Плоди — оранжево-червоні..." (Ірина Михалевич)

 

"...I’m waiting for you to hear your voice.
I’m praying for you to read your words.
What a long long long silence is passing and passing at home.
Wherever you go now, I’m calling your name, my dear son.
Where do you go now? My hair is turning whiter, my dear son.
Wherever you stand now, I’m calling your name, my dear son.
Where do you stand now? My hair is turning whiter, my dear son."

(Kurama)

 

"Be patient. Be patient. 
Too much patient but not enough to see you.
Be patient. Be patient. 
On my way from home to where you have a few days.
Be patient. Be patient. 
Too much patient but not enough to call you.
Be patient. Be patient.
On my way through half of Ukraine by bus..."

(Kurama)

 

"A few residents are trying to survive.
Among the ruins in Saltivka.
Shaking her head. A tear still under her eye.
“How many have been killed now?”
“And just boys, 18 years old.
They had only just begun to live.”
The frontline was less than 10 miles away.
There are fears that ‘orcs’ troops might return to Kharkiv.
A few residents are trying to survive.
Among the ruins in Saltivka..."

(Kurama)

 

"He is a sailor from Mariupol.
On the morning of the invasion.
His brother-in-law's family fled
their home for the port city.
Half an hour after they arrived.
The first explosions the family heard far.
Before even finishing their tea,
they decided to leave Mariupol and escape..."

(Kurama)

 

 

"One missile hit close.
While the other struck.
The mall in the centre of Kremenchuk.
“We were working.”
At 16:00 on Monday.
“We thought we were far away from the frontier.”..."

(Kurama)

 

 

 

"‘Orcs’ captured the land.
‘Orcs’ captured, but she’s back to.
‘Orcs’ captured the land.
‘Gandalf the Green’ announced her release from ‘Mordor’.
“I’m grateful to everyone who worked for this result. Tayra is already home.”
“I know that everything will work out and we’ll all be home as I’m now.”
Tayra thanked ‘Gandalf the Green’ for his efforts to get her released.
Tayra and her driver were taken prisoner by ‘orcs’ on March 16.
The same day an ‘orcs’ airstrike hit a theater, killing around 600 people..."

(Kurama)

 

"He lights two candles.
One is for his daughter.
The other is for her daughter.
Both were killed by an ‘orcs’ shell in Mariupol.
Every day in Vinnytsia.
At the Holy Transfiguration Cathedral.
Stunningly ornate.
‘My dear girls, time will come when we meet.’"

(Kurama)

 

““In Lysychansk, if you are alive.
It’s a good day,” now almost in ‘orcs’ hands.
Leaving nothing but scorched earth.
‘Mordor’ is erasing history.
Some still trying to get out of their homes.
Rushing to board an armoured truck.
Scattering and ducking for cover.
At the sound of another shell...”
 
(Kurama)

 

"Мій хрест горить. Він на тотемі.
Він в попіл ладен. Лиш би край.
Усім болить.
Усім, хто в темі. Усім, хто здатен.
І нехай."

(Христина Стець)

 

 

 

Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов' язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки « Екбаль Ганем », у якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки. Всебічно обдарована, з тонким відчуттям музики й образотворчого мистецтва, з нахилом до засвоєння мов, Леся Українка виявила свій хист у різноманітних жанрах художньої літератури. Вона писала короткі прозові твори. Здебільшого це казки, оповідання, розповіді з сільського життя серед них оповідання “Приязнь”, “Над морем”, “Помилка”, “Розмова”.

 

"The true extent of the horror is hard to uncover.
The true existence of the hellhole is hard to uncover.
Telliing as her eyes water.
She fled Mariupol just two weeks ago.
With the help of her daughter..."

(Kurama)

 

 

 

 

"Якось шкільний сторож знайшов  маленького безпритульного песика. Чоловік взяв цуценя до себе і назвав його Бруно. Мешкав сторож на підвальному поверсі школи у маленькій кімнаті з окремим виходом на вулицю. Тому вже наступного дня Бруно випала чудова нагода познайомитися зі школярами. Песк одразу сподобався дітям, адже він був дуже симпатичний, веселий, грайливий та лагідний. Бруно теж сподобалося нове товариство. Кожного ранку він зустрічав дітей біля воріт школи, вдень з усіма грався, а ввечері проводжав до воріт. Варто сказати, що насправді Бруно був дуже дивним собакою. Його хутро було синього кольору. Ані Бруно, ані хто інший не розуміли, як таке могло трапитись. Пес точно пам’ятав, що матінка в нього була жовтого кольору, а батько рудого. Дехто вважав, що Бруно просто пофарбували синьою фарбою. Песику настільки подобалося, що про нього точилося стільки розмов, що він ходив по двору школи з гордо піднятою головою.  Та коли діти і вчителі йшли на заняття, Бруно сумував. Його господар цілий день працював і не мав часу на свого улюбленця..." (Ольга Лапушена)

 

"Irpin is on the doorstep of Kyiv.
A haven for families before the war.
In a red coat for four weeks.
In a street of the leafy town.
Lying where she’d been trampled once.
Under the wheels of ‘orcs’ armoured vehicles.
In a red coat for four weeks.
Not once but over and over again..."

(Kurama)

 

 

"For the passion to the skies.
The Sviatohirsk Lavra ablaze.
A wooden monastery.
All Saints Monastery.
Prayers engulfed.
Upon Holy Hill..."

(Kurama)

 

 

 

"‘Orcs’ captured the land.
‘Orcs’ captured, but she’s back to.
‘Orcs’ captured the land.
From her native Mariupol almost to ‘Mordor’.
She miraculously returned to Kyiv through ‘Gandalf the Green’.
She smiles and doesn’t let go of her grandpa.
So that no one would kidnap her anymore.
The most precious thing with her is her dad’s mobile phone.
This is the only thing she has left from her dad..."

(Kurama)

 

"Pummelling surrounding villages.
Forcing thousands to flee.
‘Orcs’ are on the outskirts.
To the east and south.
She has decided.
For her youngest children.
It’s time to leave Mykolaiv.
To hug and goodbye..."

(Kurama)

 

"Батьківська хата — Берегиня роду.
Вона скарбниця золота,
Де зберігається знання родоводу
Та історія рідного народу."

(Людмила Кибалка)