Галина Римар
РАНО ЛАДОНЬКА УСТАЛА
Рано Ладонька устала,
до віконця підійшла
і побачила заграву:
— Мамо, ой краса ж яка!
Все на сході зайнялося
ніжним кольором вогню.
Як у нашому каміні!
Я цей колір так люблю!
Він затишний і тепленький.
Й пригорнулася до неньки.
Сонце вище піднялося —
роси позникали.
І матуся з дівчатками
на городі жужма рвали
конюшинку з квіточками
для кролиці з діточками!
Кроленятка білі й сірі,
ой пухнастики ж красиві!
Тоді узяли серпа
і нажали їм вівса.
Соломиночки жовтенькі,
на них зернятка довгенькі.
Вже ласують кроленята
І ростуть собі завзято.
Сонечко в зеніті стало,
у голівочки пекло.
Простолиць дівчатка, босі —
легіт, майво, літепло.
Тато гойдалку ладнає,
ще й доріжку викладає.
Татко бородатий мій!
Бабця каже: "Бородій!"
В ляпавицю, у сльоту
мокрий сніг літає,
по стежинці пробіжусь,
багна не злякаюсь.
А негоді невтямки.
Ми захищені, ади!
(18.07.2022)
Вірша люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки"..
Читайте також на "Малій Сторінці":
Пісні, написані відомою українською поетесою Галиною Римар, — це красиві твори про Україну, про рідну мову, про маму, про новий рік, про зиму, про літо, про природу, 