Галина Римар
Україна у нас - одна
Нема на світі більшого добра,
Ніж та земля, яка нас народила,
Скупала в руті-м'яті, любистках
І на добро усіх благословила.
Не пасинки, ми діти всі її,
З її піснями ідемо по світу,
Немає більш святого у житті,
Як рідну землю над усе любити!
----------------------
Галина Римар
Присвята рідній мові
І поки живе мова — житиме й народ
яко національність
Іван Іванович Огієнко
(Митрополит Іларіон)
Мовонько рідна, мово єдина!
Ти неповторна, як Україна!
З тобою будем жити-творити.
Просто не можна тебе не любити.
Просто не можна тебе не любити.
Змалечку чую мовоньку неньки
і пригортаюсь щиро серденьком.
Голос моєї землі святої
житиме вічно, як голос крові.
Житиме вічно, як голос крові.
Ти соловейком в світі смієшся
й ридьма ридаєш, та не здаєшся.
Ми вбережемо в кожнім серденьку
мовоньку рідну, мовоньку неньки.
Ми вбережемо в кожнім серденьку
мовоньку рідну, мовоньку неньки.
(з циклу поезій "Українській дитині")
Галина Римар
Закую зозулькою...
Закую зозулькою:
— Почуйте! -
ЛІС тут БУВ,
де струхли вже й пеньки... -
де на гроші
промінялись душі
й дожива планета
чи ділки?
Джерельцем дзвінкоголосим
хлюпну -
вмийтесь, оченята,
щоб прозріть
і побачить Світло з Високості,
щоби Світлом стати
і - Світить!
Промінцями Сонячними блисну -
й опромінить Сяйво Золоте
кожне Серце, зцілить кожну Душу,
квітами в крижинах проросте.
Дощиком притишу суховії,
утамую спрагу вікову,
і до Щастя, Віри і Надії
із Любов’ю стежку протопчу.
Діткам
Посаджу я квіти, діти,
хай квітують,
чиєсь зболене серденько
най лікують!
Розкажу маленьким казку,
де живуть добро і ласка,
най мудрують.
Причепурю гарно хату,
подивлюся.
За здоров'я усіх діток
помолюся.
Боже, дай вкраїнським дітям
щастя, долю,
всели віру в душі наші,
зміцни волю.
Щоб малята підростали,
розум мали,
свою рідну Україну
величали.
Якось влітку у садочку
я сиділа в холодочку
на траві, читала книжку
й задрімала, видно, трішки.
І крізь сон почула диво:
фея мило говорила,
і свою маленьку книжку
коло мене залишила.
З крилець сипавсь порошок,
освітив увесь садок!
Феєчка мені сказала,
щоб я книжку вам прислала.
Тож гойдайтесь на орелі
й слухайте казки веселі!
Казочка мала бува,
та дарує нам дива!
Вмить розкаже про пригоди,
зло засудить, вади, шкоду.
Збудить в серці добру мрію,
заспокоїть, обнадіє.
Будьмо добрими щодня!
В казочці - модель життя.
Казочка - як піч у хуртовину,
в кожнім серці смуток враз розвіє,
подарує спокій, теплу ласку,
всю родиноньку згуртує КАЗКА.
Світ природи - справжня казка,
бережім її, будь ласка.
Перша Істина для всіх -
для Добра прийшли ми в світ.
Бо планета - спільний дім
для людей, рослин, тварин...
Ми про неї маєм дбати
і життя оберігати.
Даю тобі руку свою, дитино.
Ходім зі мною по стежинці доброти!
"А - то буква перша, діти,
"В однім славнім королівстві
завжди лад був, добрі всі.
Від світання й до смеркання
працювали і пісні
найпрекрасніші творили,
у достатку, мирі жили..."
"- Дідусю, добридень!
- Й вам доброго дня!
- Над чим ви сьогодні мудруєте, га?
- Для малих трудівників я готую дім новий.
- В чому ж, діду, тут секрет?
- Буде скоро, дітки, мед!.." (Галина Римар)
"Недарма ясніше сонце сяє,
чисті небеса, струмки течуть.
То на свято для моєї мами
на галявах проліски цвітуть."(Галина Римар)
"Сонце радісно всміхнулось,
день почався знов новий.
Я до школи вже крокую,
усміхаюся усім.
Мені сонечко моргає,
чую спів я солов'я.
Я - маленька українка
і навкруг - земля моя.
Я - маленька українка
і навкруг - земля моя."(Галина Римар)
"... Марусенька, Марієчка, тендітная, ружі цвіт,
повела за Волю битись у свої 16 літ.
Горбулівське дитя сонця золотоволосе
не забуде Україна, поки сходить сонце!.."(Галина Римар)
"Хто скаже нам, та хто ж ми є,
якого роду-племені?
Яким молитися богам
й що предки заповіли нам?Козак МАМАЙ в строю, ізнов
БОРОНИТЬ землю ПРЕДКІВ ВІЛЬНУ,
його ПІСНІ, і біль, і щем -
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА,
його слова, його любов -
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА..." (Галина Римар)
"Ой не хмари чорнії весь світ заступали,
а то злії ворони сонце застилали.
Ой тим крукам чорним дзьоби нагострили,
щоби кращих діточок України вбили..."(Галина Римар)