Поезії Галини Римар

          Галина Римар

     Україна у нас - одна

Нема на світі більшого добра,
Ніж та земля, яка нас народила,
Скупала в руті-м'яті, любистках
І на добро усіх благословила.

Не пасинки, ми діти всі її,
З її піснями ідемо по світу,
Немає більш святого у житті, 
Як рідну землю над усе любити!

            Галина Римар

    Присвята рідній мові

        І поки живе мова — житиме й народ 
                         яко національність
                         Іван Іванович Огієнко
                        (Митрополит Іларіон)

Мовонько рідна, мово єдина!
Ти неповторна, як Україна!
З тобою будем жити-творити.
Просто не можна тебе не любити.
Просто не можна тебе не любити.

Змалечку чую мовоньку неньки
і пригортаюсь щиро серденьком.
Голос моєї землі святої
житиме вічно, як голос крові.
Житиме вічно, як голос крові.

Ти соловейком в світі смієшся
й ридьма ридаєш, та не здаєшся.
Ми вбережемо в кожнім серденьку
мовоньку рідну, мовоньку неньки.
Ми вбережемо в кожнім серденьку 
мовоньку рідну, мовоньку неньки.

(з циклу поезій "Українській дитині")

Галина Римар

Закую зозулькою...

Закую зозулькою: 
— Почуйте! -
ЛІС тут БУВ, 
де струхли вже й пеньки... -
де на гроші 
промінялись душі
й дожива планета 
чи ділки?

Джерельцем дзвінкоголосим 
хлюпну -
вмийтесь, оченята, 
щоб прозріть
і побачить Світло з Високості,
щоби Світлом стати 
і - Світить!

Промінцями Сонячними блисну -
й опромінить Сяйво Золоте
кожне Серце, зцілить кожну Душу,
квітами в крижинах проросте.

Дощиком притишу суховії,
утамую спрагу вікову,
і до Щастя, Віри і Надії
із Любов’ю стежку протопчу.

         Діткам

Посаджу я квіти, діти,
хай квітують,
чиєсь зболене серденько
най лікують!

Розкажу маленьким казку,
де живуть добро і ласка,
най мудрують.

Причепурю гарно хату,
подивлюся.
За здоров'я усіх діток
помолюся.

Боже, дай вкраїнським дітям
щастя, долю,
всели віру в душі наші,
зміцни волю.

Щоб малята підростали,
розум мали,
свою рідну Україну
величали.

Якось влітку у садочку
я сиділа в холодочку
на траві, читала книжку    
й задрімала, видно, трішки.

І крізь сон почула диво:
фея мило говорила,
і свою маленьку книжку
коло мене залишила.
    
З крилець сипавсь порошок,
освітив увесь садок!
Феєчка мені сказала,
щоб я книжку вам прислала.
     
Тож гойдайтесь на орелі
й слухайте казки веселі!

Казочка мала бува, 
та дарує нам дива!
Вмить розкаже про пригоди,
зло засудить, вади, шкоду.

Збудить в серці добру мрію,
заспокоїть, обнадіє.
Будьмо добрими щодня!
В казочці - модель життя.    

Казочка - як піч у хуртовину,
в кожнім серці смуток враз розвіє,
подарує спокій, теплу ласку,
всю родиноньку згуртує КАЗКА.

Світ природи - справжня казка,
бережім її, будь ласка.
Перша Істина для всіх -
для Добра прийшли ми в світ.

Бо планета - спільний дім    
для людей, рослин, тварин...
Ми про неї маєм дбати
і життя оберігати. 

 
Даю тобі руку свою, дитино.
Ходім зі мною по стежинці доброти!