"Для чого?" - добірка пізнавальних віршів для українських діточок

  Галина Римар

Що таке Світлинки? 

Світлинки - це здоров'я,
це добрий, щирий сміх.
Обмінюймось Світлинками - 
й затишним стане світ.

Щаслива я, щасливий день,
коли стрічаю рідних,
коли спілкуюся з людьми,
які цінують щирість.

З якими кращим ти стаєш
і хочеться творити!
Спасибі Боженьку за це,
бо любо в світі жити!

Світ і Світло - корінь близький,
може, й однаковий?
Із Світлинками життя
стає кольоровим!

В житті цінуємо Тепло,
Світлинки гріють душу.
Чим більше Сонечка в словах,
тим краще когось слухать.

Так, як за кисень, Чистоту,
хапаюсь за Світлинки.
Відшукую їх у речах,
у кожній добрій миті.

В житті цінуймо Доброту.
У ній багато Світла.
Даруймо світові Красу-
і стане світ Світлішим.

Даруймо світові Тепло
й РАдіймо кожній миті!

Світлинки - 
то Натхнення,
вони - 
Благословення...
(16.02.2020 р.)       

       Для чого?

- Для чого є бібліотеки? - 
спитала я у малюків. 
- Для чого школи, дитсадочки? 
- Ростити доньок і синів.

Щоб світ наш вчилися любити, 
красиве ручками творити.
Щоби розумними зростали, 
людей хороших поважали.

Коли весною зацвіте 
одна прекрасна квітка, 
а потім ще, іще, іще... - 
то стане всім затишно.

Так і у рідній Україні, 
коли багато діточок 
зростуть здорові, творчі, світлі, 
і духом сильні над усе, 
тоді і ненька Україна, 
як пишна квітка, РОЗЦВІТЕ!
(16.02.2020 р.)     

      Про книжкових феєчок

Чи чули ви, маленькі й дорослі читачі,
про те, що є на світі книжкові феєчки?
Ну, феєчки, як феєчки - літають скрізь вони,
та ці найбільше люблять перегортать книжки.
Вони в бібліотеках літають між полиць,
знайдуть цікаву книжечку - й читають цілу ніч!
У пізнюю годиноньку, як світяться зірки,
з книжковими героями бесідують вони.
Про те, хто із читачиків припав їм до душі, 
кого б хотіли бачити, кого, на жаль, і ні...
Бо діточки, буває, візьмуть їх почитать,
а потім забувають 
відносити назад.
Або кладуть в них ручки (закладку лінь зробить). 
А їм тоді так важко! Їм муляє, болить!
І рук брудних не терплять чистенькі книжечки.
Про це ви, певно, дітки, всі знаєте як слід.
Коли предовго книжечку не брали почитать,
герої в ній сумують. Їх треба розважать.
І добрі-добрі феєчки книжки оберігають.
У них є копії книжок! Тож книжки не зникають.
Колись заїжджі лиходії літописи палили,
щоб Правди люди не читали, себе не розуміли.
Свою історію вивчаймо і пам'ять предків зберігаймо.
Бо українці - славний рід, Герої наші - Оберіг.
Світлинки у книжках живуть. 
Їх Правдою іздавна звуть.
Отож, маленькі, в путь спішіть - 
стежинку до книжок топчіть.
А феєчки в бібліотеках на вас чекають. І для вас
сюрпризи можуть готувати - читайте й не марнуйте Час!
(15.02.2020 р.)

  Де живуть Казки?

- Живуть на світі Казочки...
- Де?
- В горах, і під стріхами...
В високих і низьких хатках,
і є для діток... втіхою.
Є на галявах в квіточках, 
і в кущиках суниченьок,
і у березових гайках
для нас вони залишені.
В полях, у школах.
В дитсадках
дрімають під подушками.
І на бабусиній печі,
щоб їх уважно слухали...
Живуть вони і в книжечках
для старших, для малечі.
А де їх можна відшукать?
- У нас в бібліотеці!

Країна Навпаки

Повідаю вам, дітки, 
чи вірте, а чи ні, -
була колись на карті
країна Навпаки.
Там діти не взували
у дощик чобітки,
узимку не вдягались
теплесенько вони.
Робили, що хотіли.
І грались до зорі.
В комп'ютерах сиділи.
Чи ви б туди хотіли?
А як вони потрапили 
питаєте, туди?
Не слухали дорослих, 
не дбали про батьків.
І чарівник Нехайло
доставив їх сюди.
Бо дуже до вподоби
були йому вони.
Всі діточки ледачі
й байдужі - на підбір.
Нічого не робили,
й до школи не ішли,
не чистили ні зубки,
ні одяг, ні взуття,
обманювали, крали!
І грались без пуття.
Нехайло їм за кошт свій
ще й Інтернет провів.
Тож скільки вже хотіли -
сиділи й грались всі.
Зарядки не робили,
і спали на столі!
Самі розкошували,
як знали, як могли.
Нема кому сварити,
примушувать, повчать!
Не треба умиватись,
уроки готувать...
Раділи неслухняні,
себе не берегли.
Були нечемні, грубі,
не знали добрих слів...
Та якось одночасно...
захворіли усі!
Супів, борщів не їли, 
ні каш - лиш шоколад.
Та десь країна зникла, 
бо все пішло не в лад.
У діток заболіли 
всі зубки - ай-яй-яй!
І насморк, і ангіни,
і кашель - хоч тікай!
Скрізь крики і бухики.
- Живіт, живіт болить! -
кричали бідні дітки:
- Нехайлу, що робить?