Галина Римар. "Баєчка"

   Галина Римар

        БАЄЧКА

Чи це правда, а чи ні —
вам судить, маленькі.
Я лиш баєчку скажу
тихо-помаленьку.
Феям не було роботи.
І таке буває!
Політали біля річки,
а тоді — по гаю.
— І пташки чомусь примовкли,
й рибки затужили.
Що б для них таке зробити,
щоби звеселіли?
— Птахи здавна по землі
ходять, ще й літають.
Усю земленьку весь час
зверху споглядають.
Риби ж плавають в ріці,
без води не дишуть...
— Поміняймо їх на мить,
розбудімо тишу!
Й рибки в небі закружляли,
ще й заговорили!
Птиці в річці опинились
і стали... німими.
"Як цікаво! І незвично!" -
птички міркували.
І обстежили всю річку,
уважні і жваві.
Чемненько себе вели,
тільки споглядали.
Щуку крильцями сварили,
що малька ганяла.
Та одразу ж присмирніла,
добрішою стала.
Ще й маленьким рибеняткам
казку розказала!
Рибки зграйкою летіли
й на гілках в гайочку сіли.
Кожна рибка брала слово.
— Все було б отут чудово,
якби ті великі типи
не лишали стільки сміття.
Пластик, целофан, відходи,
хімікати землі шкодять!
Є це сміття й у воді,
у лісах, на луках...
Скільки гине нас від цього!
Не життя — а мука!
Феї все обміркували...
Разом рішення приймали.
Враз у всіх людей з'явились
плавники чи крила,
усі зменшилися дуже —
отака картина!
І самі тепер у пастки
власні потрапляють,
пластик, целофан шкідливий
жують і ковтають!
Птиці й риби на планеті
навели порядок.
Всі відходи спресували
в будматеріали,
загортати все взялися
в паперову тару,
від якої для планети
шкоди вже немає!
Сила байки всім відома:
не чинім планеті шкоди!

(16.10.2020)