Галина Мирослава
ВО́ДИ
во́ди лишають сліди
завжди
в усьому
повсюди
почерез серце й роки
допоки дихають груди
поки пливе твій пліт
і серце твоє не зніміло
во́ди розтоплюють лід
доторками
до тіла
та не як водять тебе
топлячи світ твій ласо
й ти неодмінно гребеш
випірнути над часом
во́ди течуть у тобі
тягне повітря вгору
сохнуть сліди на землі
що так багато говорять
ЛІС
а ліс
що не заривається у мовчання
ніко́лечки
кожнісіньку промову
викохує
вибірко́во
погілочко́во
мовою
притаманною
лише його серцю
відколечки
реберце за реберцем
у висоту пішов
"Погляд в небо" (8ColorStudio).
МОРОЗИВО ХМАР
морозиво хмар поїдає смакуючи вітер
пишніє повітря
надлегкістю повнячи день
несе прохолоду
миттєву
та танучу
(літо)
вистрибує серце
бажанням знов жити
над смерть
морозиво хмар
розморожує
тішишся
гріє
морозиво хмар
білопіниться
прошу бери
із присмаком щастя
і післясмаком віри
з обіймами радості
ніжності
і доброти
За матеріалами: https://poetry.in.ua/
"чи та ти
котра
стоячи по вуха в шумах
уміє читати простір
занурений з головою в хустини* туманів
що приховують сльози на очах..."(Галина Мирослава)
"...тільки всесвіт і вічність
тільки вічність і всесвіт
завжди все бачать
завжди все чують
завжди з тобою
і немає болю
він у смугах
які зависають туманом
а твоє серце його не витримує..."(Галина Мирослава)
"Виглушують виглупують везуть
Відсутнюють
Коліс стоїть дринчання
Впізнавана за способом стояння
Й ходою форма
Вимовкає
Путь.."(Галина Мирослава)
"Боже почуй мене
як ти чуєш кожного
чиє серце уповає на Тебе
довіряючи цілковито себе Тобі
прошу Тебе
не дай мені бути невдячною
не дай забути тих
через кого Ти мене вчив..."(Галина Мирослава)
"Місяць – неначе люлька.
Зорі шепочуть: спати.
Тільки мені сьогодні
Хочеться небом стати.
Хочеться захистити
душу
наперстком волі
Від недо-
сконалого слова,
Від незро-
зумілого болю" (Галина Мирослава)
"Круг
який малює навколо тебе
відхилена ніжка циркуля життя
з голкою
забуравленою у твоє серце
більшиться
коли вісь витягує тебе вгору"(Галина Мирослава)
Більше творів Галини Мирослави на "Малій Сторінці":
