Галина Мирослава. Вірш "Примусове переселення" (відео)

Галина Мирослава

ПРИМУСОВЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ

Присвячується моїй родині по батькові

Виглушують виглупують везуть
Відсутнюють
Коліс стоїть дринчання
Впізнавана за способом стояння
Й ходою форма
Вимовкає
Путь
Обпутуючи ростом чужини
Із вирізами горловин для долі
Гамуючи проти твоєї волі
До змін у крові складу й густини
У тисняві поширюється дав
Вмовкання слів що ріжуть склом
Покора
Наявна під рукою мучить взором
І переранює зубцями плуга яв

Поезії надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на "Малій Сторінці":

Галина Мирослава. Оповідання "Знак" (присвята родині по татові, яка пережила депортацію у 1946 році)

Галина Мирослава. Знак. Оповідання про депортацію родини. Малюнок - авторський. "Горличка сиділа на димарі довго. Помітили ми її не відразу — садова турочка* мовчала. З таким горлечком та й не туркотіти?! Тутайка* не рухалась. Виглядало, ніби хтось прикріпив скульптуру самотньої птахи на вершечку складеного в одну цеглу вузького, геть невисокого, комина. Її неможливо було випустити з уваги — як дивовижний музейний експонат під голим небом, де єдиним вартісним об'єктом була брунатно-рожево-сіра горличка з чорним півмісяцем на шиї, оточеним білим ореолом. Промальований серпик виразно тримався ямки перед вигином спини. Він разом з чорним жуком дзьоба і пружними ніжками з червонястим відливом змушував зупинитись і завмерти..." (Галина Мирослава)

Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:

"Теплом навдзвін" - твори для дітей та дорослих від Галини Мирослави

Дитячі поезії Галини Мирослави Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.