Василь Мелюс. Цикл віршів «Помолімося за батьків» (з книги «Поле невтолимої печалі»)


 

Василь Мелюс. Поле невтолимої печалі. Збірка поезій. Видавництво «Щек», Київ, 2022 р. Mалюнки вихованців студії образотворчого мистецтва під керівництвом Анатолія Дзюбана: Альони Дятлової, Віри Кириленко, Меланії Клименко, Вікторії Козлової, Марії Кошелєвої, Вероніки Мотреску.

 

 

 

Василь Мелюс

З КНИГИ
«ПОЛЕ НЕВТОЛИМОЇ ПЕЧАЛІ»:

ПОМОЛІМОСЯ
ЗА БАТЬКІВ

«Ми свято шануємо
         Ваші завіти.
Спіть спокійно, рідненькі, —
Сад істин, насаджений Вами,
         не буде рідіти!»

 

БАЛАДА ПРО МАМИН ПЛАЧ

                Світлій пам’яті
                брата Віктора
          
           
Були в Мами чотири Сонечка –
Чотири Соколи-сини.
Вони її душу гріли,
Вони їй удень і вночі світили...
Таж ураз за Пруг Вічності
Закотилося одне Мамине Сонечко –
І їй серед дня потемніло,
Серед літечка зазимíло.
Забилася Мама, як пташка,
Безýтішно заголосила,
Руки натруджені заломила,
До Бога звернулася:
«Скажи мені, Боже,
Чим я тебе прогнівила?
Чом стареньку мене не покликав?
Чому забрав мого Сина?!..

... Йому б іще жити та жити,
Дóнечок заміж віддати,
Діждатись онуків і їх колисáти,
Людям добро творити,
Бо ж він в мене добра Людина...

Прости мене грішну,
Прости мене, матір, Боже,
Та дітей у батьків відбирати
Навіть тобі не гоже.
Погодьтеся, людоньки!
Погодься, Боже!!!
Нехай моє серце розірвéться з розпýки,
Але жить мають Діти!
Жить мають Онуки!!!»

2006 р.

 

* * *

 

СПОГАД ПРО МАМУ

... Її рак підступний з’їдав –
Кров і соки з тіла висóтував.
Вона ж побивалася, аби сили Бог дав:
«Ще б картопельки в землю вкинути
                                        з сóточку...»
                          
А за місяць на Землі їй місця не стало...
Тихо вдóсвіта двері незамкнені прочинúла
Й доки сонечко ясне не встало
Не на город – за Мéжу Вічності
Тачку турбот земних покотила...

2009 р.

 

* * *

 

... Сорок днів, як мами немає...
А на фото вона посміхається.
Немов зграя воронів
Наді мною кружляє!
І серце від тýги
На сорок шматочків крається...

2009 р.

 

* * *

 

ПЕРЕД ПАМ’ЯТНИКОМ
БАТЬКАМ

... Ось Ви й знову побрáлися –
Тепер на сільськім кладовúщі.
Ваші ж душі полинули
Аж ген, позахмáри. І бá, навіть вище.

Нам тут зостáлися
Лише лúки в граніті.
Перед ними печáлимось ми,
Уже й сивочóлі, а все ж – Ваші діти.

Сюди квіти приносять
Ваші онуки,
Яких Ви навчали
Доволі простої людської науки:

Щоби шанувалися
В світі чéмними бути
Й повсякчáс пам’ятали,
Що гріх це великий – рід свій забути!

Аби не згубилася,
Не заросла бур’янами
Пам’яті стежка,
Що, мов пуповина, єднає їх з Вами.

Щоб нині, і прíсно й вовíки,
На диво земляцтву – народу,
Цвіло й приростало
Древо нашого невельмóжного роду.

Ми свято шануємо
Ваші завíти.
Спіть спокійно, рідненькі, –
Сад істин, насаджений Вами,
                  не буде рідіти!

2011 р.

 

* * *

 

ЗАПІЗНІЛА ПОКУТА

(притча-бувальщина)

    «Є каяття – та нема вороття»
                (народне прислів’я)
               
                
Простіть мене, мамо! –
         Ви вже в кращих Світах.
А я тут, на Землі, –
         мов підстрéлений птах...
        
Мені серце щоночі
         від тýги щемить.
А душа, що гризóтами скрáяна,
         в молитвах квилúть.
        
Бо ж я був нерозвáжливим –
         звікувáв в марнотí.
Хоча й справи вершúв,
         та, бачу, – не ті!
        
І хоч в теремі-хаті, на пóкуті,
         я мав образú,
Та гріхи перевáжують
         мої терезú.
        
Часті гості в тім теремі
         мені били чолóм.
Не було у нім місця
         лиш Вам за столом.
        
І правив в тім теремі
         чомусь зáвше не я –
Догоджав, як жадала,
          моя «пані» жонá.
           
До старúнцю спровáдить Вас
          теж звеліла вона.
Бо між нею і Вами
          змурувáлась стіна...
          
Простіть мене, мамо!
Ви вже в кращих Світах.
А я гріх свій в молúтвах спокýтую –
    нині я, мамо, – відлюдько-монах.

2020 р.

 

 

Василь Мелюс. Поле невтолимої печалі. Збірка поезій. Видавництво «Щек», Київ, 2022 р. Mалюнки вихованців студії образотворчого мистецтва під керівництвом Анатолія Дзюбана: Альони Дятлової, Віри Кириленко, Меланії Клименко, Вікторії Козлової, Марії Кошелєвої, Вероніки Мотреску.

За матеріалами: Василь Мелюс. "Поле невтолимої печалі". Поезії. Видання друге, доповнене. Передмови Василя Марсюка та Павла Щегельського. Видавництво «Щек», Київ, 2022 р., стор. 46-55.
Mалюнки вихованців студії образотворчого мистецтва під керівництвом Анатолія Дзюбана: Альони Дятлової, Віри Кириленко, Меланії Клименко, Вікторії Козлової, Марії Кошелєвої, Вероніки Мотреску.

 

 

Більше поезій Василя Мелюса на нашому сайті:

Василь Мелюс – поет-патріот з Донбасу (життя та творчість)"Я слово правди – крицею вважав.
І світочем – посеред ночі.
На цім завжди стояв!
Мене дзвін срібла не зурочив."

(Василь Мелюс)

 

 

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Малюнок Зайковської Розанни (фрагмент)"Мама, тато, дід, бабуся —
Всіх назву, не помилюся.
Старший братик і сестричка —
В нас сімейка невеличка.
Не спиняйте, бо зіб'юся:
Мама, тато, дід, бабуся,
Старший брат, сестра і я —
Отака моя сім'я!"

(Варвара Гринько)

 

 

Вірші для дітей про маму. Малюнок Тульчевської Галини"Моя люба мати,
Калиновий цвіт,
В тобі, рідна мати,
Весь мій любий світ.
В тобі моє щастя,
В тобі моя ціль,
Моїм твоє горе,
Моїм є твій біль..."

(Юрко Шкрумеляк)


Останні коментарі до сторінки
«Василь Мелюс. Цикл віршів «Помолімося за батьків» (з книги «Поле невтолимої печалі»)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми