Галина Мирослава. «Синоніми» (пізнавальне оповідання для школярів молодшого віку)

 

 

Галина Мирослава

СИНОНІМИ

(оповідання для школярів молодшого віку)

Антон біг до хати, переповнений бажанням сповістити мамі про сьогоднішній незабутній урок української мови. І коли неня відчинила двері, він тут же з піднесенням випалив: "Антоніми". 

— Які антоніми? — не второпала матуся.

— Борислава Остапівна пояснювала нам, що таке антоніми. Розумієш? — і продовжив відхекавшись. — Усі в класі розвернулись до мене, а дехто навіть у долоні заплескав. На честь Антона.

— А, — блимнула очима мама. — Вам Борислава Остапівна сказала, що на честь Антона?!

— Ні, то ми так спершу всім класом визначили. Потім вчителька пояснила, що  ''ант'' означає ''проти'', тобто протилежний, а ''онома'' грецькою мовою — ''ім'я'', ''назва''. 

— А які протилежні слова ти можеш назвати? — допитувалась ненька.

— Білий — чорний, земля — небо, брат — сестра.

— Ти диви! А для мене ви з Марійкою — синоніми.

— Мамо, ми не можемо бути синонімами, от я і Богданчик — синоніми, бо ми твої сини, а Маруся — наша сестра, вона тобі дочка, а ніяк не син.

 

 

— Синя, синя — втрутилась дворічна Марієчка, показуючи пальчиком синю кульку, що святково звисала зі стелі. 

Мама відчепила синю кульку й подала дівчинці, продовжуючи розмову:

— Синоніми — це слова з дуже близьким значенням. Слово ''синонім'' грецьке, тому наші cини тут ні до чого, ''син'' зі старогрецької перекладається як  ''плюс'', а ціле слово ''синонім'' — то вираз ''паралельна назва''. Замість ''паралельний'' можна сказати тут щось на кшталт ''однотипний''. 

Мама трішки помовчала, а тоді поцікавилась:

— Хлопці, а ви хоч знаєте, що таке паралельні прямі?

Хлопці вигукнули відразу та одностайно:

— Ага! Аякже!

— От і добре, — і ненька всміхнулась до усіх своїх дітей, а тоді спитала молодшого з двох синів, тобто середульшого з її трьох дітлахів:

— А що ти знаєш про омоніми?

— Монько, моньо, — перебила Марічка, почувши слово, схоже на молоко.

— Не знаю нічого, — щиро признався Антон, — ми ще не вчили омонімів.

Мама погладила донечку по голівці, швиденько загріла молоко, налила малій і запропонувала синам поглядом, без слів, приєднатись до трапези. А як усі повідставляли горнятка вбік, спокійно продовжила:

— Якщо вас запитає хтось про Антона й антоніми знову, то треба буде врахувати, що ці слова — не антоніми, не синоніми, навіть не омоніми, вони пароніми.

— Дібрана пара, як пироги й сметана, — вставив Богданко, найстарший з усіх дітей.

 

 

— Пароніми — це подібні за звучанням і написанням слова, проте неоднакові. І обов'язково запам'ятайте: мають різне значення, як Антон з антонімом, — розтлумачила мама. — До речі, старогрецьке слово ''пара'' —  ''біля, поруч'' по-нашому. 

 Трошки помовчала, а тоді жартома заспівала у стилі реп:

— Ти, біля тебе я — от і наша пара. 

— Але я не можу зрозуміти, що таке ті омоніми! — трохи підвищивши голос, вигукнув Антон з роздратуванням, а опісля звернувся до брата, — Може, Бодю, поясниш? Ти ж у нас мудрий! 

— Простіше простого! От бабка — це що? Подорожник — раз, гриб — два, комаха — три, камінь для клепання коси — чотири, великодня паска — п'ять. Слово одне, а значення різні. У бабки навіть не 5 омонімів, а значно більше. Є ще омографи, омофони й... 

Антосьо підняв голову догори та, зовсім не збираючись дослухати, випалив, мовби його щойно чимось облили:

— З мене досить. Не можу більше. Мені треба відпочити, я тільки-от зі школи прийшов.

Всі примовкли, однак не мала Маруся. Вона торкнула братика за рукав і благально попрохала, розвертаючись до вхідних дверей:

— Анті,  гайту.

— Ходімо, — радо погодився Тонь.

— Синоніми, — пожартувала матуся.

— І що ж тут синоніми? — поцікавився Богданко. — Гайту і ходімо чи Антось з Марійкою?

— А ти як думаєш? — спитала мама й почала розігрівати обід, який щиро вважала антонімом до слова голод.

 

Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".