|
Василь Мелюс
ВІЙНИ МИНУЛОЇ ВІДЛУННЯ
(з книги «Поле невтолимої печалі»)
«Просинаємось ми,
бо гримить десь опівночі,
А чи гроза,
чи відлуння страшної війни»
БАЛАДА
ПРО НЕВИКОНАНИЙ НАКАЗ
Світлій пам’яті тринадцятьох
десантників-юговців.*
... Тут степом й досі кóтиться
минулої війни луна.
Над степом – жáйворон ридмá ридає.
Лишились від героїв
тільки кáрби-імена,
А їх самих три чверті віку вже немає.
Вони зібрались до польоту в ніч –
Виконувать завдання надважлúве.
Комáндувач сказав напýтню річ.
І наказав: «Вернутися живими!»
Та стáлося,
що відлітали на завдання
в темну ніч, –
А їх уже чекала
ув свої обійми Вічність –
На тім останнім рубежі,
де міномети прáвлять крóвну січ,
А нині – обеліск
чатýє сон полеглих вічний.
Тут, серед степу, грянув смертний бій.
І нíзвідки було чекать підмоги.
До скреготу зубів
тлумúли зрáнені нестерпний біль,
Та вірили, що вже невдовзі
зійде сонце Перемоги.
Над степом жайворонка спів луна...
О ні! Він не співа – ридає.
Оплакує із піднебесся імена,
Які нащадки
і через сотні літ згадають...
травень 2018 р.
* 13 десантників-парашутистів
під командуванням лейтенанта
М. Трифонова (Югова) вступили
у нерівний бій з ворогом і геройськи
загинули коло с. Павлівка Мар’їнського
району на Донеччині 31 травня 1943 року,
знищивши близько сотні гітлерівців.
* * *
НА САВУР-МОГИЛІ*
М.В. Хижнякові
На Савур-Могилі – вітри,
Немов ветеранів сполóхані спогади.
Коло підніжжя Савуру – яри,
як на тілі шрами,
Заподіяні чужúнською пóганню.
Тріпотять, мов летять,
на вітрах прапори.
Тут Вічність вклоняється
тим, хто поліг,
Хто в неї пішов до порú.
6 вересня 2005 р.
* Савур-Могила – височина в
південно-східній частині Донецької
області, важливий опорний пункт
загарбників, за оволодіння яким
велися тривалі кровопролитні бої
під час Міуської операції радянських
військ влітку 1943 року.
* * *
НІЧНІ МАРЕННЯ
СТАРОГО СЕРЖАНТА
Миколі Івановичу Химочку –
ветеранові Другої світової війни.
Він дуже часто мáрить,
Як міномети десь під Мар’їнкою вдарять:
«Всіх убитих поховати!
Й поранених на батареї не лишати!
І готуватися до бою!
Нас – мало,
Та переправу ми прикриємо собою...»
... Дійшов тоді сержант аж до Берліна –
І переможцем зустрічала мати сина,
Аж ген, в далекім сорок п’ятім ...
А він сьогодні знову на війні
(Хоч і нездýжає у ліжку в своїй хаті) –
Ночами бій під його містом клекотить!
І відставний сержант у мáреннях летить
До побратимів згúблих фронтових,
Щоб доповісти, як він жив за себе і за них,
І попросить прощення – бо миру нині не вберіг ...
Війна прийшла нежданно
на вéтхий вже його поріг.
24 липня 2016 р.
* * *
ЖУРАВЛІ
«Мені здається часом, що солдати,
Які не повернулись з битв полів,
Не в землю нашу полягли
брат з братом,
А стали клином білих журавлів.»
(Расул Гамзатов)
Пожуравлíли...
Весь рід зажурúли
Вже й ті, хто вернувся
з тієї війни, –
Під сиві від горя свої ясени.
Без них засмутúлася óтча земля,
Яка кличе журáвкою
їх звідтіля,
Звідкíль не вертаються
Навіть ті, хто вернувся із сíчі полів,
Хто в пекéльнім вогні не згорів,
Від кулі не впав,
не спіткнýвсь,
не зігнýвся,
До рідні переможцем всміхнувся,
Коли став на батькíвський поріг,
Чоботи збивши об сотні
кривáвих доріг.
... Довго по тому їх Всевúшній беріг –
Дав пожити за себе
й за тих, хто поліг...
Та нині й вони віджилú,
пожуравлíли;
За сóнячний пруг відлúнули,
подаленіли...
Прощавáйте ж, білокрúлії журавлі, –
Серце щéмно тривóжиться,
Коли чую у небі журлúве:
курлú,
курлú,
курлú...
9 травня 2020 р.
|
|
"Я слово правди – крицею вважав.
