Статті для дітей та батьків

",,Е-е... лю-лі...
Питала зозулі, −
Зозуля кувала, 
Правдоньку казала..."

(Тарас Шевченко)

"Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать 
Пішла в снопи, − пошкандибала 
Івана сина годувать. "

(Тарас Шевченко)

"У нашім раї, на землі,
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим."

(Тарас Шевченко)

Автор добре відомої пісні на слова Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий" Данило Крижанівський - родом з Кропивниччини. Данило народився у сім’ї священика Якова Крижанівського в грудні 1856 року в Херсонській губернії, до якої входили і Єлисаветградщина та Олександрійщина. Хлопець навчався у Єлисаветградському духовному училищі...

"Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма. "

(Тарас Шевченко)

Вірші Олександра Олеся, Миколи Вороного, Богдана-Ігоря Антонича, Лесі Храпливої-Щур, Романа Завадовича (Володимира Переяславця), Лесі Утриско.

 

 

"Зa сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає,
І сонце спатоньки зове
У синє море; покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину... "

(Тарас Шевченко)

"Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає..."

(Тарас Шевченко)

"Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть..."

(Тарас Шевченко)

"Село! І серце одпочине...
Село на нашій Україні −
Неначе писанка: село
Зеленим гаєм поросло..."

(Тарас Шевченко)

Було це за-панщини. Ви, дітки, звичайно й не тямите, що то за панщина. Лиха то річ. Було таке „время  люте”,  коли  прості  селянські  люди  належали  панам,  були панською власністю, звались крепаками. Поміщики або дідичі, котрі лихі, щу хотіли,  те  й  робили  з  крепаками:  мордували  тяжкою  роботою,  знущались, катували за всяку мализну, навіть продавали як худобу чи міняли, як якийсь крам часом на заводських щенят, розлучаючи иноді дітей з батьками. Майже все  життя  своє  працювали  крепаки  на  пана,  і  не  було  їм  просвітлої годиноньки. Тепер навіть тому, хто виріс у тяжких злиднях, трудно поняти віри, як жили колись прості люди...

У збірці "Малий Кобзар" Тараса Шевченка читайте вірші (зміст за абеткою): 

"Був собі дід та баба", 
"В неволі тяжко", 
"Вечір",
"Давно те діялось! Ще в школі", 
"До Основ’яненка", 
"Доля", 
"Думи мої, думи мої!", 
"Зa сонцем хмаронька пливе",
"Заповіт", 
"Заросли шляхи тернами", 
"Зацвіла в долині червона калина", 
"І золотої й дорогої", 
"І небо невмите, і заспані хвилі", 
"Іван Підкова", 
"Ішов кобзарь до Київа", 
"Маркові Вовчкові", 
"Мені однаково, чи буду", 
"Мені тринадцятий минало", 
"Ми вкупочці колись росли", 
"Ми восени таки похожі", 
"Н. Маркевичу", 
"На Великдень, на соломі", 
"Над Дніпровою сагою", 
"Не додому вночі йдучи", 
"Не молилася за мене", 
"Ой, умер старий батько", 
"Ой, я одна", 
"Перебендя", 
"Питала зозулі", 
"Реве та стогне Дніпр широкий", 
"Світає, край неба палає", 
"Село",
"Сестрі", 
"Сон", 
"Тече вода з-під явора", 
"Тополя", 
"Три шляхи", 
"Тяжко-важко в світі жити", 
"У нашім раї, на землі", 
"Учітеся, брати мої!", 
"Човен". 

 

"Чи то на те Божа воля?
Чи такая її доля?
Росла в наймах, виростала,
З сиротою покохалась.
Неборак, як голуб, з нею,
З безталанною своєю,
Од зіроньки до зіроньки
Сидять собі у вдівоньки.
Сидять собі, розмовляють,
Пречистої дожидають.
Дождалися..." (Тарас Шевченко)

"Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!
Чи там раду радять, як на турка стати,
Не чуємо на чужині..."

(Тарас Шевченко)

"Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака —
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге — та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І везерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду..." (Тарас Шевченко)

"Мені здається, я не знаю,
А люде справді не вмирають,
А перелізе ще живе
В свиню абощо, та й живе,
Купається собі в калюжі,
Мов перш купалося в гріхах.
І справді так. Мені байдуже
За простих сірих сіромах,
Вони і Господом забуті..." 

(Тарас Шевченко)

"І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої;
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі..."

(Тарас Шевченко)

Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
 

"І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча..."

(Тарас Шевченко)

"Думи мої молодії -
Понурії діти,
І ви мене покинули!..
Пустку натопити
Нема кому... "

(Тарас Шевченко)

Тарас Шевченко: "Бандурист" - малюнок до поеми "Сліпий".