Статті для дітей та батьків

У цьому розділі збираємо інформацію про міжнародні та всесвітні свята.

 

 

 

 

 

Цей мультик у пісенній формі протягом 33 хвилин вчить дітей кольорам. Назви кольорів добре запам'ятовуються завдяки легкій мелодії пісеньок, симпатичним персонажам і барвистій анімації.

 

 

Про найважливіші релігійні свята розповідатимемо в цьому розділі.

 

 

 

 

Зелена неділя, клечана неділя.
Із Трійцею, з святом вітаємо вас!
Даруйте оселям клечання веселе
На щастя, на спокій, на радісний час.
Щоб в полі врожайно жита колосились,
Щоб сонечко гріло і дощ напував,
Любисток і м'яту заносьте у хату,
Ховайте долівки під розкішшю трав.
Зелена неділя, клечана неділя
На мир, на добро повсякдень, повсякчас.
Квітчайте дорогу до нашого Бога.
Із Трійцею, з святом вітаємо вас!
(Оксана Василець)

 

"Володимирко поволі
Тихо-мирно вік дожив
І на княжому престолі
Ярослава залишив..."

(Олександр Олесь)

"Зеленим лісом мати вела за руку маленьку Лесю. На голівці у Лесі був вінок із синіх волошок. Дівчинка дивувалась: «Як гарно тут, як багато дерев! Жаль, що тільки самі дерева, а нема нікого живого». Мати повчала, що й дерева живі. «Та й у лісі не самі дерева,— таємничим голосом мовила ненька.— Тут можна зустріти і лісовика, і мавку». Про лісовиків Леся вже чула. А хто така мавка? «Мавка,— пояснювала мати,— дівчина-лісовичка незвичайної краси. Очі в неї зелені, чорні коси розпущені, легка зелена сукня. Люблять мавки гойдатися на вітах берези...» У місячні ночі, коли ліс, що підходив до їхнього саду, сповнювався солов'їними співами, Леся не могла заснути. Вона тихо викрадалася з дому, бігла до знайомої берези й дивилась, чи на її довгих вітах не колишеться мавка...."

 

Свято Івана Купала є одним з найпопулярніших у народі. Кожен відразу згадає про купальські вогні, дівочі вінки, що спливають за водою, і чарівний цвіт папороті. Аж до нашого часу дійшли ці відголоски величної містерії, що з року в рік протягом століть і, навіть, тисячоліть розігрувалася на території сучасної Європи. Свято відзначалос в час найбільшого розквіту природи і літнього сонцевороту. Хто ж такий Іван Купало? Купало — це слов'янський бог земних плодів, радості, згоди та любові. А от Іваном він став уже за часів християнства. Річ у тім, що 24 червня християнська церква святкує Різдво Святого Івана Хрестителя. Так поєдналися традиційне народне свято і релігійне.

 

"... за недогарок вони
Людей і лають, і мордують
(Вони се так, бач, хазяйнують!..).
Та й диво, що у їх
Хазяйство піде все на сміх!"

(Леонід Глібов)

"... Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже."

(Леонід Глібов)

"... - А що ж, кумасенько моя,—
Ховрах мовляє так Лисиці,—
Був гріх,— частенько бачив я
У тебе пір'ячко на пиці..."

(Леонід Глібов)

 

"... На сей раз приказка здалась
Що декому, мовляли, можна - другим зась."

(Леонід Глібов)

"... Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!"

(Леонід Глібов)

"Діти наші, квітоньки,
Хлопчики і дівоньки!
Нум гуртом співать;
Ви тягніть тонесенько,
Буду я товстесенько,
Окселентувать..."

(Леонід Глібов)

"Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай."

(Л. Глібов)

"Як за лісом, за пролісом
Ясне сонце сходить,
Як за морем за далеким
Десь воно заходить,—
Я згадую інший ранок,
Інший вечір бачу."

(Л. Глібов)

"Хоч доля привела у город суєтливий,
Добра і зла прикрашений вертеп,
Я все-таки люблю сіножаті і ниви,
Люблю широкий, тихий, рідний степ."

(Л. Глібов)

Вірші Василя Стуса зі збірки "Палімпсести": "Автопортрет зі свічкою", "Господи, гніву пречистого", "О земле втрачена, явися...", "Крізь сотні сумнівів я йду до тебе... ", "За літописом Самовидця", "Мені зоря сіяла нині вранці", Як добре те, що смерти не боюсь я".

Вірші Василя Стуса зі збірки "Веселий цвинтар": "У тридцять літ ти тільки народився", "Досить крові,— продекламував кат", "Виховання", "Перевиховання".

"Вітер налетів несподівано. З неймовірною швидкістю запінились хвилі. Збурений простір наближався до пароплава, що стояв за милю від берега. Між реями щогл, у надбудовах капітанського містка чулось уривчасте й грізне вищання.  Хвилі захитали пароплав з боку на бік, повертаючи його носом проти вітру. Натягнувся ланцюг якоря. Раптовий шторм нагадував грім з ясного неба. Штурман Кар вибіг широкими східцями трапа на капітанський місток і глянув на обрій.  З норд-весту йшов шаленої сили шторм...." (Микола Трублаїні)

"Вогник попереду! 
Що це? 
Невже я, нарешті, зігріюся біля цього вогнища? 
Завтра ж Різдво. А у цей час різні дива трапляються..."

(Ірина Мацко)