Більше...

Байка "Деревце" (Леонід Глібов)


Леонід Глібов

ДЕРЕВЦЕ

Байка

 

Ішов Панас із города додому
З сокирою й мішком;
Вертаться довелось самому,
Прямуючи ліском.
Іде Панас, не розглядає,
Міркуючи про щось
(Міркує той, хто нужду знає),
Аж чує — кличе хтось.
—  Гов, дядьку! — хтось гукнув близенько
Оглянувся: — А хто там,— каже,— де
—  Се я,— озвалося тихенько
Деревце молоде,—
Як вгледіло я вас, так аж зраділо.
—  А що тобі? — пита Панас.
—  Є дільце, дядечку, до вас.
—  Кажи, яке там діло.
Деревце почало казать,
Яке йому життя погане.
Що не росте воно, а в'яне,
Що нігде віти розпускать
Через оті дуби й осики,
Хоч пропади навіки.
—  А якби я само росло,
Я б не таке було:
Я б виросло високе та зелене,
Усі раділи б через мене:
Вівчарики і орачі
У холодочку б тут лежали,
Ввесь день би пташечки співали
І спали б уночі...
Зробіте ласку, дядечку, велику,
Не жалуйте дерев старих,
Озьміть та вирубайте їх, —
Я дякуватиму довіку! —
Достав Панас сокиру та брусок,
Налагодивсь — і полягли дерева.
Пропав лісок
Знічев'я!
Тепер само собі стоїть
Деревце молоденьке,
Сміється, шелестить
(Раденьке, що дурненьке!).
День, два — не вспіло погулять,
Вже й лихо стало докучать:
То сонечко пече, то вітер його пхає,
А іноді буває Морока і з дощем.
Раз якось хмара наступила,
Схопилась буря і зломила
Деревце бідне з корінцем.
Бач, божевільне, так і треба, —
От тобі й виросло до неба! —
Озвалася Сова, —
Сама дурненька голова,
Мовляв, біду собі купила —
Талан занапастила.
Гай!  гай!  
Росло б, і розрослось,
І виросло б, набралось сили,
І хоч самому б жити довелось,
Біди б не склалось...
Світе милий!
Нам лишенько через таких,
Та жалко й їх.

Моторнії сини й онуки!
Читайте байку — для науки.
[1864 — 1872]

За матеріалами: Леонід Глібов. "Цяцькований осел". Вибрані твори. Видавництво дитячої літератури "Веселка", Київ, 1977, малюнки Амброза Жуковсько, стор. 55 - 56.

 

 

Читайте твори Леоніда Глібова на "Малій Сторінці":
Леонід Глібов, портретЛеонід Іванович Глібов - це ім’я відоме кожному українцеві. Воно стоїть в одному ряду із іменами всесвітньо-відомих байкарів: Езопа, Лафонтена, Крилова. Саме як байкар Глібов здобув широке визнання в українській літературі. Він виставляв на посміховисько одвічні суспільні біди, надаючи їм українського забарвлення. Жива, багата мова, легкість діалогів та дотепність байок зробили їх популярними серед дітей і дорослих.
Леонід Глібов, український письменник
Леонід Глібов народився у українському селі Веселий Поділ на Полтавщині. Змалку мав добру душу і чутливе серце. Захоплювався книгами, і сам почав писати: поезії, казки, байки.

Загадки Леоніда Глібова

Загадки Леоніда ГлібоваЧитайте віршовані загадки Леоніда Глібова про книжку, телятка, руки, скрипочку, бджілку і медок, повний місяць і зорі, про сонце, ніч і комара, колесо у возі, дощову хмару, про піч, багаття і димок, кавуна і ножа, млинці, вареники, цибулю, сокиру, косу, віник і деркач, всесвітню дорогу, про голову людську і правдивого чоловіка, про блоху та горох.

 

 

Дивіться також:

Докладна біографія Леоніда Глібова
Багатомільйонний український читач з глибокою любов’ю і повагою згадує ім’я Леоніда Івановича Глібова, талановитого байкаря, видатного майстра художнього слова, твори якого зайняли почесне місце в українській класичній літературі. Життя поета було сповнене напруженої творчої праці, щирого прагнення допомогти рідному народові «живим словом правди і просвіти».

Останні коментарі до сторінки
«Байка "Деревце" (Леонід Глібов)»:
1254 , 2017-12-21 18:06:30, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
На сайті