На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Байки Леоніда Глібова


Леонід Глібов, портретРозквіт жанру байкарства в українській літературі пов'язують із іменем Леоніда Івановича Глібова. Це ім’я відоме кожному українцеві. Воно стоїть в одному ряду із іменами всесвітньо-відомих байкарів: Езопа, Лафонтена, Крилова. Саме як байкар Глібов здобув широке визнання в українській літературі. Він виставляв на посміховисько одвічні суспільні біди, надаючи їм українського забарвлення. Жива, багата мова, легкість діалогів та дотепність байок зробили їх популярними серед дітей і дорослих.

 

* * *

 

Посилання на байки Леоніда Глібова, розміщені у цьому підрозділі, - за абеткою:

 

Байки Леоніда Глібова"Бджола і мухи" 
"Билина"
"Ведмідь-пасічник" 
"Вівчар" 
"Вовк і вівчарі"
"Вовк і Кіт"
"Вовк і Лисиця"
"Вовк та Мишеня"
"Вовк та Ягня"
"Гадюка і Ягня"
"Громада"
"Гуси"
"Ґава і Лисиця" 
"Дві бочки" 
"Деревце"
"Жаба й Віл"
"Зозуля і Півень"
"Камінь та Черв'як"
"Квіти" 
"Кіт і Баба"
"Коник-стрибунець"
"Кундель"
"Ластівка й Шуліка"
"Лебідь, Щука і Рак"
"Лев на облаві"
"Лев та Вовк"
"Лев та Миша"
"Лисиця і Виноград"
"Лисиця і ховрах" 
"Лисиця-жалібниця"
"Миша й Пацюк"
"Мишача рада"
"Мірошник" 
"Музики"
"Муха й бджола"
"Орачі і Муха"
"Осел і Соловей"
"Охрімова свита" 
"Перекотиполе"
"Півень і Перлинка"
"Синиця"
"Собака й Кінь"
"Торбина"
"Цікавий"
"Цуцик"
"Цяцькований осел"
"Чиж та Голуб"
"Шелестуни"
"Щука й Кіт"
"Щука" 
"Ягня" 

 

 

* * *

 

Читайте також на "Малій Сторінці":

Леонід Глібов, український письменник
Леонід Глібов народився у українському селі Веселий Поділ на Полтавщині. Змалку мав добру душу і чутливе серце. Захоплювався книгами, і сам почав писати: поезії, казки, байки.

Загадки Леоніда Глібова

Загадки Леоніда ГлібоваЧитайте віршовані загадки Леоніда Глібова про книжку, телятка, руки, скрипочку, бджілку і медок, повний місяць і зорі, про сонце, ніч і комара, колесо у возі, дощову хмару, про піч, багаття і димок, кавуна і ножа, млинці, вареники, цибулю, сокиру, косу, віник і деркач, всесвітню дорогу, про голову людську і правдивого чоловіка, про блоху та горох.


Докладна біографія Леоніда ГлібоваБагатомільйонний український читач з глибокою любов’ю і повагою згадує ім’я Леоніда Івановича Глібова, талановитого байкаря, видатного майстра художнього слова, твори якого зайняли почесне місце в українській класичній літературі. Життя поета було сповнене напруженої творчої праці, щирого прагнення допомогти рідному народові «живим словом правди і просвіти».

Леонід Глібов, Лев та Миша, байка"Старенька Миша горювала:
Їй ніде, бідній, було жить,
Головоньки на старість прихилить;
Сама собі по світові блукала…"
(Леонід Глібов)

Леонід Глібов, байка Коник-Стрибунець

"... Скочиш на траву шовкову 
— Все співав би та співав.
На таку веселу мову 
Муравей йому сказав:
— Проспівав ти літо боже,
— Вдача вже твоя така,—
А тепер танцюй, небоже, 
На морозі гопака!"  (Л. Глібов)

Леонід Глібов, байка Лебідь, Щука і Рак

"... Ай не велика, бачся, штука,—
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з  них, хто ні —
судить не  нам 
Та тільки хура й досі там."

(Л. Глібов)

Леонід Глібов, байка Півень і перлина

"... За жменю цих цяцькованих Перлинок
Не дав би я і зернятка пшона,
— Нехай дурний Індик ковтає.
Так недотепа неборак 
Ганьбує те, чого не знає, 
І думає, що добре так."

(Л. Глібов)

Леонід Глібов, байка Жаба й Віл

"... Не слуха Жаба, дметься гірш, 
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила? 
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є, 
Прощайте, ніде правди діти; 
А по мені — найлучче жити, 
Як милосердний Бог дає."  (Л. Глібов)

Леонід Глібов, байка Миша й Пацюк

"... — Не бачить Лева нам живого! 
Бо знаєш, що за звір той Кіт!
Отак, як хто кого боїться,
То й думає, що на того ввесь світ.
Так буде, як і він, дивиться."

(Л. Глібов)

Леонід Глібов, байка Чиж та Голуб

"... «А що? Попавсь — от тобі й на!
Вже, певно, голова дурна...
Не бійсь, мене б не піддурили,
Бо я не Чижик! Ні... оце!»
Аж гульк — і сам піймавсь в сільце..
Ото на себе не надійся, 
Чужому лихові не смійся!"

(Л. Глібов)

Леонід Глібов, байка Ягня

"... І журиться вівчар, і плаче бідна мати,
Бо то не іграшки, не жарт —
В зубах собачих побувати. 
Такого лишенька ніколи б не було,
Коли б не слухали дурної волі;
Жило б собі ягнятко і росло,
Радіючи на ріднім полі."

(Л. Глібов)

"Ми й між людьми чимало знаєм
Брехливих прихвоснів таких;
Вертяться скрізь, щоб бачили і їх:
І ми, мов, тут — турбуємось і дбаєм!"

(Л. Глібов)

"Так завидющий чоловік
На брехні верне свій язик;
Чого не втне чи не достане —
Усе погане."

(Л. Глібов)

Байка Леоніда Глібова, Цяцькований осел

"Осел прислів’я нагадав,
А я до байки приладнав:
Нехай не забувають люде,
Що дурень всюди дурнем буде."

(Л. Глібов)

"Козаченьки молодії,
Орли золотії!
До вас байку докотила
Порадонька мила,
Щоб і ви не забували,
Як діди казали:
Не жалкуй на тую долю,
А на дурну волю!  "

(Л. Глібов)

"— Я — Ластівка, а ти Шуліка;
Я людям не чинила зла,
Де не була,
А ти подумай, пане-брате,
Яке життя твоє завзяте:
Ввесь вік курчат і пташечок хапав,
Ні ласки, ні жалю не знав.
Давно-давно мовляють люде:
Що добренько роби, то добре й буде."

(Леонід Глібов)

"... Бодай би Кундель той пропав!
На Хом’яка нагнав таке він лихо,
Що той і приказку у норку заховав,
Аби, як кажуть, лихо тихо."

(Л. Глібов)

"... Лукавий чоловік словами нас голубить,
Неначе всіх і жалує, і любить,
Для правди, для добра живе,
Як по воді пливе;
А ближче придивись ти —
І видно, що виля хвостом:
Помажу, мов, медком,
Солодше буде з’їсти."

(Л. Глібов)

"... Бровко мовчить, і я мовчу,
Води не сколочу…
Вам сміх, мені гостинців в’язка.
Чи гарна моя казка?"

(Л. Глібов)

"... І між людьми такі ж бувають,
Як і на яворі, шелестуни;
Нехай же баєчку вони
На вус собі мотають."

(Л. Глібов)

"... І я там був, і придивлявся,
І кривду вилаять хотів, —
Лев заричав, а я злякався
І приказку десь загубив."

(Л. Глібов)

"... На світі живучи, довіку вчись;
Що наробила здуру Щука —
Се всякому наука:
Чого не тямиш — не берись."

(Л. Глібов)

"... Ти, мабуть, виплодивсь не в наших сторонах.
Коли б ти нашого наслухавсь півня,
Тоді б ще краще заспівав;
Хоч він тобі й нерівня,
А все-таки хоч трохи б перейняв.—
Такої похвали співун не сподівався;
Якби був знав,
То й не співав."

(Л. Глібов)

Байка Леоніда Глібова, Музики, малюнки Амброза Жуковського

"... Почув я раз — старі сміялись люде,
Що квач притикою не буде;
Питаю: Як? — А так, як бач,
Причина невелика:
Якая ж із квача притика,
Коли він квач?"

(Л. Глібов)

 

"... Що наші прадіди — нехай їм легко буде —
Великий город Рим од ворога спасли...—
А хлопець слуха і сміється:
—  Тривайте, прийдуть празники —
І ваша славонька минеться:..."

(Л. Глібов)

Байка Леоніда Глібова, Кіт і Баба, малюнки Амброза Жуковського

"... До прикладу я хочу так сказати:
Де треба настрашить, там нічого в кутку,
Як кажуть, прясти на тонку
І теревені розпускати."

(Л. Глібов)

"... Прилащиться підлиза хоч до кого,-
Солодкі слова
Приманюють великого й малого,—
То вже така дурниця світова;
Про се розумні знають люди,
Та що ж ви будете робить:
Хто маже — не скрипить,—
Так, мабуть, і довіку буде."

(Л. Глібов)

"... Росло б, і розрослось,
І виросло б, набралось сили,
І хоч самому б жити довелось,
Біди б не склалось...
Світе милий!
Нам лишенько через таких,
Та жалко й їх.
Моторнії сини й онуки!
Читайте байку — для науки."

(Л. Глібов)

"... І люди є такі ледачі,
Мудрують по-собачи:
Ми, бачте, сила, ми — стовби,
У нас, мов, золоті лоби,
Ми громадяни,—
А то все суччя копійчане,
Бадилля світове!..
Сказав би щось про Квачана такого
І що воно й до чого, —
Та цур йому — бо ще порве!.."

(Л. Глібов)

"... Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку —
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люди,
Що надокучив їм."

(Л. Глібов)

"... Вже близько хмара... дощик накрапає...
І зразу зашумів — Долину звеселив...
А тії Квіти, шовком вбрані,
Попадали, неначе п'яні,—
Пропала чвань! Тепер — куди не глянь —
Скрізь по двору їх вітер носить.
Розумному, як кажуть, досить!"

(Л. Глібов)

"Одваживсь Вовк у Лева попросити,
Щоб старшиною до Овець
Наставили його служити...
Лукавий молодець!... Панове громадяни!
Ся байка вам в пригоді, може, стане."

(Л. Глібов)

"... Колись і між людьми чимало
Таких ягнят попропадало.
Тепер гадюкам час сказать:
Минулися вже тії роки,
Що розпирали боки,—
Дай, боже, правді не вмирать!"

(Л. Глібов)

"... Ведмедику лиха година:
Зарився у лозі,
Дарма, про все йому байдуже,
Лежить та ласує медком.
«З тобою,— дума,— милий друже,
Нам тільки й жити двом».
Таких Ведмедів на приміті
Ще трохи є у нашому повіті."

(Л. Глібов)

"...  Я рідну Україну
Не проміняю на чужину,
Нехай се щастя вам самим..."

(Л. Глібов)

"... Відкіль се взявся неборак?
Чому ж йому ніхто не вкаже?
Та се вже, справді, сором, глум!..
—  Цить, язикатий! — дядько каже,—
Бо то ж мій кум..."

(Л. Глібов)

"... Велике діло, братця, гроші!
З грошима й дурні прехороші!
Є в дурня гроші — він і пан;
Є в його дорогий жупан —
І розум є; всі поважають,
На покуті усі саджають..."

(Л. Глібов)

"... —  Який бугай? Я бугая
Не вгледів якось, пане-брате...
—  Овва! Такий же ти, Кіндрате!
Таких Кіндратів бачив я, —
Уміють добре прибрехати...
Та цур їм! — лучче не чіпати."

(Л. Глібов)

"... Ох, Кущику! — Билина каже,—
Я на чужині...
Хто щиро поважа родину,
Свій рідний край,
Тому не всюди рай:
Чужина в'ялить, як Билину."

(Л. Глібов)

"...Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,
А Вовка щось нема й не чуть...
Чого ж се так, що у Тараса часом
Буває добрий борщ із м'ясом
Та з начинкою пиріжки?..."

(Л. Глібов)

Щука, байка Леоніда Глібова

"... Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити! —
Розумна річ! — всі зачали гукать,
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку."

(Л. Глібов)

Байка Леоніда Глібова, Вовк та Ягня

"... І - Вовк Ягнятко задавив...
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан... йому не слід..."

(Л. Глібов)

Леонід Глібов. Синиця. Байка. Художник Анатолій Василенко"... Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла."

(Л. Глібов)

"...Лежи ж, коли лежати звик,
Та не базікай, дурню, дуже.
Буває, інший чоловік
Все приндиться, що довго служе.
А що в йому?
Те, що й у Камені тому."

(Л. Глібов)

"... Отак і з тим буває,
Хто чортзна-де добро своє діває,—
А там як кинеться — вертить і так і сяк,
Неначе горобець у клітці...
Дивись, згодя — гуляє неборак
В Охрімовій куценькій Свитці."

(Л. Глібов)

"... Се тобі за теє,
Щоб не дививсь ти на Щеня,
Бо не щодня бува бридня;
Воно дурне ще, молодеє,
А ти вже, Вовче, не Щеня!"

(Л. Глібов)

"За що ж,— хто-небудь попитає,
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє."

(Л. Глібов)

"Я в одному селі по ярмарку гуляв
Та й бачив диво:
Якийсь там становий хвинтив спесиво
Біля чумацьких хур.
Чого він там никав — усі на вус мотали..
От якось у його тарані в'язку вкрали,
А він гукає: «Пробі! Калавур!»"

(Л. Глібов)

"... Зате розумний чоловік
Живе тихесенько ввесь вік,
Не торохтить і не гукає —
Та й місце має."

(Л. Глібов)

"... за недогарок вони
Людей і лають, і мордують
(Вони се так, бач, хазяйнують!..).
Та й диво, що у їх
Хазяйство піде все на сміх!"

(Л. Глібов)

"... Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже."

(Л. Глібов)

"... - А що ж, кумасенько моя,—
Ховрах мовляє так Лисиці,—
Був гріх,— частенько бачив я
У тебе пір'ячко на пиці..."

(Л. Глібов)

Байка Вовк і вівчарі, Леонід Глібов

"... На сей раз приказка здалась
Що декому, мовляли, можна - другим зась."

(Л. Глібов)

"... Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!"

(Л. Глібов)


Останні коментарі до сторінки
«Байки Леоніда Глібова»:
Андр , 2017-02-20 16:44:14, #
Ірина Володимирівна , 2017-03-03 17:04:12, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2    + Додати коментар