Народився майбутній поет (справжнє прізвище Олександра Олеся — Олександр Іванович Кандиба) в містечку Білопіллі на Сумщині. Батько його походив із чумаків, а мати — із кріпаків...
Вірші Василя Стуса зі збірки "Палімпсести": "Гойдається вечора зламана віть", "Я так і не збагнув", "Сто дзеркал спрямовано на мене", "Цей став повісплений, осінній, чорний став", "Здається, чую: лопають каштани", "Пливуть видіння, пагорбами криті", "Аби лиш подолати гнів", "Прикрийся мідною горою", "Геть спогади — сперед очей", "Звелася длань Господня", "Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть", "Сосна із ночі випливла, мов щогла", "Яка нестерпна рідна чужина", "Церква святої Ірини", "Душа ласкава, наче озеро", "У німій, ніби смерть, порожнечі свічад", "Зажурених двоє віч", "Стань і вдивляйся: скільки тих облич", "І стіл, і череп, і свіча", "Світання — мов яйця пташині", "У порожній кімнаті", "Як тихо на землі! Як тихо!", "Цей білий грім снігів грудневих", "Ти тут. Ти тут. Вся біла, як свіча", "Схились до мушлі спогадів — і слухай", "Вона і я поділені навпіл", "Зима. Паркан. І чорний дріт", "Хлющить вода. І сутінь за вікном", "Посоловів од співу сад", "Іди в кубельце спогаду — зогрійся!", "Верни до мене, пам’яте моя!", "Синові", "Будні тут тобі про свято", "На однакові квадрати", "Невже ти народився, чоловіче", "Тут сни долають товщу забуття", "Тільки тобою білий святиться світ", "Сумні і сині, наче птиці", "Нерозпізнанне місто дороге", "Недовідомі закипають грози", "Неначе стріли, випущені в безліт", "Як добре те, що смерти не боюсь я", "За літописом Самовидця", "За читанням Ясунарі Кавабати", "Мов лебединя, розкрилила", "Уже моє життя в інвентарі", "Мені зоря сіяла нині вранці", "Оце твоє народження нове", "Бальзаку, заздри: ось вона, сутана", "Така хруска, така гучна", "Вже цілий місяць обживаю хату", "Ще й до жнив не дожив", "Господи, гніву пречистого", "Алея — довга і порожня", "На Лисій горі догоряє багаття нічне", "Наді мною синє віко неба", "Ти десь живеш на призабутім березі", "О, скільки слів, неначе поторочі!", "Як моторошний сон — ці дні і ночі", "Крізь сотні сумнівів я йду до тебе", "Довкруг — обрізано жалі", "Немов нурець, що цілив просто в смерть", "Той образ, що в відслонах мерехтить", "Ти підійшла — а я тебе не ждав", "І віщий голос подали вітри", "Ще кілька літ — і увірветься в’язь", "У темінь сну занурюється шлях", "Замерехтіло межи двох світів", "Там тиша. Тиша там. Суха і чорна" (Михайлині К.), "Схилившись до багаття давніх спогадів", "Уже тоді, коли, пірнувши в ліс", "Немов крізь шиби, кроплені дощами", "Коли тебе здолає тлум смертей", "Потрібен янгол помсти. Мій захисник", "Невже оце ти й є, бідо", "Цей берег зустрічей — і не збагнеш", "О, там були правдиві антрацити", "Як вікна в позапростір, позачас", "М’яко вистелив іній", "Кривокрилий птах: коротке - рідне...", "На схід, на схід, на схід, на схід", "Цей біль — як алкоголь агоній", "Син — ще малий — вигулькував, як птах", "Послухай вересня — і він повість", "Як лев, що причаївся в хащах присмерку", "Земля гойдається під нами", "Як хочеться — вмерти!", "Немає Господа на цій землі", "Те, що було за смертю, я пізнав", "Коли найперші сполохи світання", "Такий близький ти, краю мій", "І стало тихо, і святочно, й вічно", "Прощайте ви, чотири мури", "Ще вруняться горді Славутові кручі", "Калюжа, мов розчавлений павук", "І жайворони дзвонять угорі", "Наснилося, з розлуки наверзлося", "Прийшло — по зустрічі прощання", "Сповільнено твій час прозрінь", "Вглядаюсь в осінні стерні", "Коли б не ти — оця зима", "Ці сосни, вбрані в синій-синій іній", "Бриніли по обранених ярах", "Вона лежить, як зібгана вода", "Збудився врано синій-синій птах", "Коли б, коли б ви мали, голуби", "Болото, луки, річка, очерет", "Весь обшир мій — чотири на чотири", "Самого спогаду на дні, як зірка у криниці", "Ми вже твої коханці, смерте", "Сховатися од долі — не судилось", "Ущухло серце джерела", "На золоту солому", "І пензель голосу сягає сфер", "Дякую, Господи, — чверть перейшла", "І як ти озовешся — з такої німоти?".
Вірші Василя Стуса зі збірки "Веселий цвинтар": "Над осіннім озером", "Вертеп", "Мені здається, що живу не я", "Порідшала земна тужава твердь", "Порідшала земна тужава твердь", "Біля метро "Хрещатик", "Посадити деревце", "Їх було двоє — прибиральниця і двірник", "Тато молиться Богу", "На Лисій горі догоряє багаття нічне", "Відлюбилося. Відвірилося. Відпраглося...", "Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті", "Попереду нарешті порожнеча", "Вони сидять за столом", "Так явно світ тобі належать став", "Ця п'єса почалася вже давно", "Змагай, знеможений життям", "Мов жертва щирості — життя", "У тридцять літ ти тільки народився", "Людина флюгер. Так. Людина флюгер", "Вмирас пізно чоловік, а родиться дочасно," "Вертання", "Молочною рікою довго плив", "Рятуючись од сумнівів", "Як страшно відкриватися добру", "Напередодні свята", "Утрачені останні сподівання", "У Прохорівці — сни, мов ріки", "Чоловік підійшов до меморіуму", "То все не так. Бо ти не ти", "Вечірній сон. І спогади. І дощ", "Цей біль — як алкоголь агоній", "У цьому полі, синьому, як льон", "Чого ти ждеш? Скажи — чого ти ждеш?", "Вдасться чи ні...", "Раз на тиждень вони викопуються з землі", "Один лиш час і має совість", "Надворі дощ? — я запитав", "День величався і пишався", "Досить крові, — продекламував кат", "Сто дзеркал спрямовано на мене", "Я блукав містом своєї юності", "Націлений у небо обеліск", "В мені уже народжується Бог", "Зазираю в завтра — тьма і тьмуща".
Вірші Василя Стуса зі збірки "Час творчості": "Напевне, так і треба", "Мені зоря сіяла нині вранці", "Яке блаженство — радісно себе", "Оце твоє народження нове", "Така хруска, така гучна", "Ну й сон — нападати не хоче", "Як добре те, що смерті не боюсь я", "Вже цілий тиждень обживаю хату", "Як добре те, що смерті не боюсь я", "Вже цілий тиждень обживаю хату", "Ще й до жнив не дожив", "Здається, кожен день до мене йдуть листи", "Бальзаку, заздри: ось вона, сутана", "Наснилися мені мої кохані", "Блажен, хто тратити уміє", "Моє перелицьоване пальто", "Господи, гніву пречистого", "Уже моє життя в інвентарі", "Скажи ім’я своє, поете", "О, скільки слів, неначе поторочі!", "Аж ось воно, блаженство самоти", "Чи витримаєш ти найтяжчий іспит", "Мов лебединя, розкрилила", "Як моторошні сни, ці дні і ночі", "Вимріяна і жива донині", "У затишку прожити не судилось", "Гаряча ложка юшки — як молитва", "Крізь сотні сумнівів я йду до тебе", "Вік би не бачити й не чуть", "Сотні збавлених марне днів", "Ці яблука тримала у руках", "Навкруг обрізано жалі", "Невже ти народився, чоловіче", "Пригадуєш своє метро?", "Тут сни долають товщу забуття", "Б’ється серце, як пташа німе", "Оцей світанок — ніби рівний спалах".
"Кінець зими позначився лютими морозами. В гирлі Білого моря вмерзали в кригу норвезькі могопарусники і, посилаючи по радіо «SOS», викликали на допомогу радянські криголами. Їх рятували «Сибіряков», «Русанов» та «Малигін». З мисливської ескадри, що промишляла на крижаних полях гренландських тюленів, обмерзали лише «Ломоносов» та «Білуха», - старезні шхуни норвезької побудови. На «Ломоносові» капітанив Іван Федорович Шеболдаєв, а «Білухою» все ще командував Кривцов. П'ять місяців не був Кривцов дома, в Архангельську, а перед тим, у грудні, ледве встиг вискочити з Двіни до льодоставу..." (Микола Трублаїні)
Поезії Василя Стуса, що увійшли до циклу "Костомаров у Саратові": "За роком рік росте твоя тюрма", "Живі — у домо"Світ — тільки свист мигтючий. І провалля", вині. Мертві — ні", "Задумалася свічка", "Але хто поверне", "Не побиваюсь за минулим", "Незграбно ворон кружеля".
Вірші зі збірки Василя Стуса "Зимові дерева": "Минає час моїх дитячих вір", "Накликання дощу", "Присмеркові сутінки опали", "Отак живу: як мавпа серед мавп", "Мені здалося — я живу завжди", "Раніш ти лаялась, а нині докоряєш", "Під диким дощем", "Осліпле листя відчувало яр", "Жовтий місяць, а ще вище — крик твій", "Увечері везли віолончель", "Добрий день, мій рядок кароокий", "Ліс випустив мене з своїх обіймів", "Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем", "Сто років, як сконала Січ", "Даждь нам, Боже, днесь!", "Останній лист Довженка", "Не можу я без посмішки Івана", "Жебонить жабуринням пойнята вода", "Скільки в небі шамотіння снігопаду!", "Дума Сковороди", "Балухаті мистецтвознавці!", "Молодий Гете", "Зимові дерева", "Варіація", "У Мар'їнці стоять кукурудзи", "Те, що було тобою, стало сном", "Гайдамацьке", "Глухо сосни скриплять на світанні", "Як нам порозумітись — душа в душу", "Гарноброва, пожежностанна", "В.П. ("І не те, щоб жити — більше")", "Пісенька для В.", "Вона заслухана у себе", "Скорбний хорал за стіною", "Не відповідаєш? Мовчиш? Заціпило?", "Бідне серце! Як воно дико б'ється", "Сьогодні — неділя", "Друзі на тебе чекають?", "Бредуть берези, по коліна в небі", "Не співатиму. Казатиму. Отак", "Тут ніби зроду сонця не було", "Медитація", "Самота самоти. Вузол тиші", "З обличчям першокласниці-школярки", "Хрещатиком вечірнім під неоновим".
Вірші зі збірки Василя Стуса "Круговерть": "Гомони! Гомони!", "Ранній березень", "Тане гомін, мов туман ранковий", "Доброго ранку", "На розквітлому лузі", "Мотиви травня", "О, слова не зрони! Немов закляття, слово", "Ти прийшла ясновида", "Вхопився обома руками", "Мандри", "Квітне вечора трояндне пригасання", "Вереснева земля", "Радості збережені дороги знову", "Минулі мрії видяться майбутнім", "Життя симфонія, "Симфонія весни", "Була ти мрійною... Далеке й призабуте", "Була ти мрійною... Далеке й призабуте", "Оптимістичне", "Дерева, вітром підбиті", "Берези — навтьоки!", "Щоб я не знеміг од щастя", "Весняне", "Я чую — враз зірвусь. Риданням поночі", "На дальнім березі — високі тіні", "Додому", "Ми не перші, і не останні", "Світанок у лісі", "Захмелів землею дуб", "Нашорошений пролісок", "Їй-богу, так, напевно, має бути", "Ловить кожне вікно по сонечку", "Тобою я ввесь проранений", "В понеділок зустрівся з дівчиною", "Накрапив нам дорогу пізній глід", "Ти мене не жури", "Ессе homo", "Слово", "Генерали завше дуже добрі", "Коли на землю спадає тиша".
Вірші Василя Стуса з циклу "Забуттям"
Поезії Василя Стуса з циклу "Забуттям": "На роботі дружина", "О, тим і дорога мені", "Вчися чекати, друже", "Учора, як між сосон догоряв", "З дитячих спогадів", "Я знаю — ми будем іще не раз бродити з тобою", "Яка любов! Минула ціла вічність", "Справляю в лісі самоту", "Вже котрий це до тебе лист", "Даруйте радощі мої", "Коли я один-однісінький", "Утекти б од себе геть світ за-очі", "Вершник", "Вийду в ніч. Під соснами пройду", "Потоки", "Під вишнею щасливий у траві", "Ти освідчувалась очима", "Ще думалось: перейдена дорога", "Кому — жити, а кому — не жити", "Не Бог — а борг. Не голубінь — а біла", "Ясне кільце, в якому жити трьом", "Вийдеш у самоту", "Тепер шукай — між недругом і другом", "Хто тебе жде удома?", "Снить любов'ю любов, а Вітчизна — вітчизною", "Тарас на засланні", "Поміж землею і небом", "Високі думи відійшли, як грози", "Що, коли може статись так", "Що час? То мереживо мрій", "Від себе не сховаєшся між лиць", "П'ятдесятлітній рай — омана", "Не згадай мене осудним словом", "То сонце усміхається", "Перейти Рубікон", "Ти з узвичаєної щирості", "Стенались блискавки над нами".
Поезії з циклу "Образки" (Василь Стус)
Поезії з циклу "Образки": "Літо", "Новорічне", "Боюсь спливе рядок сльозою", "Образок", "Немало люблячих тебе, народе мій!", "І в лісі гноми пружать ніч зухвало", "Спомин", "Камінна брила", "Двох — замало", "Страшні твої нурти печерні", "Впаду в пирій — ридати буду", "Світ учорашній обганяє", "Доба апокрифів і схизм", "Любов як самозречення легка", "Для тебе завеликий білий світ", "Найгеніальніший хробак", "Дорога важчає і важчає", "Поменшала людина на очах", "Тут — ждання і ждання — аж до спаду", "Залоскотані сосни до смерті", "Цей білий світ, біліший божевіль", "Село посеред тиш", "Колись мене ти, Київ, визубриш", "Я жив між сосон без прописки", "Пітьма тайгова — як Елізіум", "Ніч скульптора", "Чорте, бронзовий Мефістофелю", "Ревіло радіо. Пташкам не набридало", "Радіодвобій", "Голос Сковороди", "Сині складено стоси", "Вивершував і вивіршував", "Раз Бетховен зайшов у гості", "Вхопився обома руками", "Ліс заіскрів у сотні горл", "Наша наука — найпередовіша у світі", "Більшовицькі кури", "Романтика", "Здалося, я живу в країні мертвих", "Мій час — не час. Мій рік — не рік", "Не заворожиш світ очима", "Час розлуки", "Коли ти десь. Коли ти щось...", "Холодна, синяво-полискова", "Мільйонновольний — як мільйонноволий", "Тридцять сьомий — неначе жарт", "Дуби, дуби, де ваша слава", "Привиділось: гула оглохла темінь".
Щасливе закінчення пригод Великого Маззі у Гондоландії у мультику англійською мовою.
Великий Маззи разом зі своїми друзями продовжує шукати маленьку дочку Сільвії та Боба і проїжджають через всю країну, потрапляючи у різні складні ситуації... А злий Ковекс, переховуючи Аманду, зазнає з цим великі труднощі... Дивимось мультик і вчимо англійську...
У наступній серії мультику Muzzy Comes Back Маззі з друзями продовжує пошук маленької дівчинки Аманди. У цьому йому допомагають і Король з Королевою: вони привозять пухнастому прибульцю цілу скриньку годинників... Дивимось і вчимося далі...
Великий Маззі разом зі своїми друзями шукає Аманду, маленьку дочку Сільвії та Боба, яку злий Корвекс викрав, бажаючи перешкодити щастю принцеси... Дивимось мультик і вчимо англійську...
Наступна серія мультика англійською "Muzzy Comes Back", в якій розповідається історія про те, як Корвакс, понижений до придворного кухаря, і його спільник, рецидивіст бульдог Тимбо, викрадають Аманду, доньку Боба і Сильвії під час вечірки, головним гостем якої був Маззі....
"Muzzy Comes Back" («Маззі повертається») - це продовження серії мультфільмів про пухнастого інопланетянина «Маззі в Гондоландії». Маззі знову повертається до Гондоландії, щоб зустрітися з давніми друзями Бобом та Сильвією і з давнім ворогом – Корвексом. З нагоди його прибуття в королівському палаці влаштовується святкове прийняття...
"... Перед ними лежало безмежне синє море.Езопова байка "Батько та доньки"
"Віслюк у лев'ячій шкурі" – байка Езопа
"... Коли б то тільки біль — поболить і перестане. А чи минеться лиха слава?..." (Езоп)
Байка Езопа "Собака та м'ясо"
"... Коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє." (Езоп)
