Книга "Крилатий кінь" (давньогрецькі міфи троянського циклу у переказі Катерини Гловацької)
Зміст книги:
Міфи та легенди
Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.
"... Будь милосердний в чужій потребі,
А заплатить ті Господь, що в небі.
А може тоє, що ті дасть нині,
Відбереш завтра в лихій годині."(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"Слухайте, дїти! — Буває нераз, що деякий з вас — збиткуєсь над слабими. А не тямить собі, що в потребі й слабі — могуть статись нам помічними...
Витревала і терпелива праця більше нераз здїлає, нїж сила і лютий гнїв."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... З сеї байочки виходить така наука: Не кождому яло ся так поступати, як се другий чинить. Що одному вийде на пожиток чи на здоровлє, се другому може спричинити шкоду або й загибіль."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... Із сеї повістки випливають дві науки : 1. що з посеред наших ворогів нераз дрібні і пепоказьні бувають найнебезпечнїші. 2. Лучає ся часто, що той, хто покопав сильнійшого ворога, гине з руки далеко слабшого."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... Коли даємо щось лихим людям, завсігди опісля сего жалуємо. Тяжко відобрати від них се, шо їм пожнчило ся, добрим способом. Хиба приходить ся відтак або з ними позивати ся або виречи ся своєї власности. Длятого стережіть ся таких лукавих людий!"
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... І шо-ж варт такий чоловік? Він нї пес, ні баран! Нї миш, нї птиця! Одним словом - л и л и к! Чи можна такого поважати?"
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... — Вершком своїм сягав ти близко неба, а ногами дотикав царства мерцїв... Чванив ся ти силою і могучостию, а тепер ким ти є?... Ось такий конець всіх гордих і зарозумілих сотворінь на сьвітї!"
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"По дїлї можна пізнати його творця..."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... Якою міркою міримо, такою нам відплатять."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"Розповім вам байку, з котрої пізнаєте, що хто сильнїйший, того правда і воля на сьвітї..."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... Не штука вигадати мудру раду, але її виконати — отеє штука!"
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... І що з ними стало ся? Стало ся так, як предсказала ластівка. Майже всї попали ся в сїльця а відтак у клітки. Ой плакали тодї та нарікали на свою легкодушність! Була воля, тай минула ся... Товкли тодї головками, біднятка, о дротяні стіни, щоби вирвати ся на свободу, на простір, на воздух, та ба! Не їх сила розбити кріпку вязницю... і сиділи, нещасні птички в тяжкій неволи, доки в нїї не погинули... А чому? Ну, се ви вже самі відгадаєте."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... І так вихвалювали себе всї сотворіня від найбільшого до найменшого... Кождий чоловік видить себе иншими очима, ніж свого ближнього."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... "Це значить, - перебив йому поквапно вовк, - що мені вже відхотілося і твоїх охлапів і всіляких кісточок і смачних помий, бо мені, братчику, миліша воля над всі скарби світу! Розумієш?" Це сказавши, драпнув вовчик чим швидше до лісу, та відтак ще довго плював на собачий рай." (Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
"... - Мій любий пане! Навчи ся тепер, що кождий підхлїбник жиє коштом сего, хто його слухає. За сю науку заплатив ти тепер своїм сиром.
Крук страшно змішав ся, коли почув таку насьмішку лиса. Він був би з сорому і з досади навіть почервонів, коли би з роду не був чорним. Зате заприсяг собі, що вже більше не дасть ся обдурити підхлїбникам."(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
" Був собі раз пільний коник, жвавий веселий хлопака. Через цїле літо він нічого не робив, лише їв та співав. Але як прийшла зима, коникови заглянула в очи біда...."
(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)
Багато письменників та поетів усього світу перекладали байки Жана де Лафонтена, чим наближали їх мораль та суть до своїх народів. Одним із таких завзятців був Любомир Селянський, український поет, народний учитель та пісняр. На початку 20-го століття Любомир Селянський переклав чимало байок Лафонтена і першим на наших теренах видав їх українською мовою.
"... Безсилий ти — тобі жалю нема!"
(Жан де Лафонтен)
