Статті для дітей та батьків

"... — Вершком своїм сягав ти близко неба, а ногами дотикав царства мерцїв... Чванив ся ти силою і могучостию, а тепер ким ти є?... Ось такий конець всіх гордих і зарозумілих сотворінь на сьвітї!"

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"По дїлї можна пізнати його творця..."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"... Якою міркою міримо, такою нам відплатять."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"Розповім вам байку, з котрої пізнаєте, що хто сильнїйший, того правда і воля на сьвітї..."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"... Не штука вигадати мудру раду, але її виконати — отеє штука!"

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"... І що з ними стало ся? Стало ся так, як предсказала ластівка. Майже всї попали ся в сїльця а відтак у клітки. Ой плакали тодї та нарікали на свою легкодушність! Була воля, тай минула ся... Товкли тодї головками, біднятка, о дротяні стіни, щоби вирвати ся на свободу, на простір, на воздух, та ба! Не їх сила розбити кріпку вязницю... і сиділи, нещасні птички в тяжкій неволи, доки в нїї не погинули... А чому? Ну, се ви вже самі відгадаєте."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"... І так вихвалювали себе всї сотворіня від найбільшого до найменшого... Кождий чоловік видить себе иншими очима, ніж свого ближнього."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"... "Це значить, - перебив йому поквапно вовк, - що мені вже відхотілося і твоїх охлапів і всіляких кісточок і смачних помий, бо мені, братчику, миліша воля над всі скарби світу! Розумієш?" Це сказавши, драпнув вовчик чим швидше до лісу, та відтак ще довго плював на собачий рай." (Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"... - Мій любий пане! Навчи ся тепер, що кождий підхлїбник жиє коштом сего, хто його слухає. За сю науку заплатив ти тепер своїм сиром.
   Крук страшно змішав ся, коли почув таку насьмішку лиса. Він був би з сорому і з досади навіть почервонів, коли би з роду не був чорним. Зате заприсяг собі, що вже більше не дасть ся обдурити підхлїбникам."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

" Був собі раз пільний коник, жвавий веселий хлопака. Через цїле літо він нічого не робив, лише їв та співав. Але як прийшла зима, коникови заглянула в очи біда...."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

Багато письменників та поетів усього світу перекладали байки Жана де Лафонтена, чим наближали їх мораль та суть до своїх народів. Одним із таких завзятців був Любомир Селянський, український поет, народний учитель та пісняр. На початку 20-го століття Любомир Селянський переклав чимало байок Лафонтена і першим на наших теренах видав їх українською мовою.

 

 

 

 

 

"... Безсилий ти — тобі жалю нема!"

(Жан де Лафонтен)

Родоначальником нового виду байки у світовій літературі є французький поет, байкар Жан де Лафонтен.  Популярність цьому видатному письменникові принесли саме байки. Твори, близькі до цього жанру, в середині 17-го століття існували в Європі лише в перекладах байок Езопа і східних збірниках. Лафонтен довго йшов до свого покликання. Його оповідання у віршах і невеликі поеми, написані в зрілому віці, спиралися на народну мудрість, відбивали погляди простих людей. І все це — з іронічною посмішкою. Витончений гумор і дотепність байок Лафонтена стали джерелом натхнення знаменитого байкаря Івана Крилова. Українською мовою байки Лафонтена вперше зазвучали у прозових переказах Любомира Селянського. Перший україномовний віршований переспів, здійснений Ярославом Вільшенком, вийшов у Львові у 1935 році. Серед перекладачів байок Лафонтена — Іван Світличний, Микола Терещенко, Микита Годованець.

 

"Пригоди Галки Димарівни" Софії Майданської - віршована казка про пригоди кмітливої галки – мешканки одного з чернівецьких димарів.

До збірки дитячих віршиків Софії Майданської увійшли: "Їде мишка на машині", "Лопушок-реп'яшок", "Курчата", "Пісенька Івася", "Казочка", "Пісенька-суперечка", "Колисанка".

"Спи, мій хлопчику, засни,
Вже летять до тебе сни
З невідомої землі,
Де зимують журавлі..."

(Софія Майданська)

Софія Василівна Майданська – поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач. Лауреат літературних премій "Благовіст" (1997) та ім. Олеся Гончара (1998); має нагороди ім. Лесі та Петра Ковалевих (1997, США). Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки письменників України з 1979 року. Вірші Софії Майданської перекладено англійською, білоруською, болгарською, латиською, литовською, польською, португальською, російською, румунською, шведською мовами.

Пропонуємо для розгляду наступні узори з обвиваючими петлями в'язання на спицях: "Обвиті петлі на виворітній гладі", "Рельєфні обвиті стовпчики", "Вертикальні стовпчики з обвиваючими петлями", "Рельєфні обвиті стовпчики в шаховому порядку", "Горизонтальні смуги з обвиваючих петель", "Вертикальні смуги з обвиваючими петлями", "Діагональні смуги", "Вертикальна узорна смуга з обвиваючими петлями", "Плетінка з обвиваючих петель".

"... Дістав ту кістку й ну за  труд просить.
— Жартуєш! — звір роззявив пащу.—
Тобі за труд? Невдячне ти ледащо!
Як бачу я, тобі замало ще того,
Що дзьоба довгого ти витягнув свого!
То ж геть, голубчик, звідси забирайся,
Та стережись: на очі більш не попадайся!"

(Іван Крилов. Переклад Петра Сліпчука)

 

"...Мене б не обдурили так:
За це-бо я ручуся сміло.
- Аж зирк, і сам в сильце заплутався тоді.
За діло!
Тож, Голубе, вперед не смійсь чужій біді."

(Іван Крилов. Переклад  Миколи Терещенка)