Міф давньої Греції про Актеона (з книги "Крилатий кінь")


АКТЕОН

Давньогрецький міф

 

Міф давньої Греції про АктеонаУ фіванського царя Кадма був онук Актеон, гарний і сміливий юнак, що надзвичайно кохався в мисливстві. Тільки-но рожевоперста Еос засяє на млистому сході, провіщаючи людям гарну днину, а вже Актеон із своїми юними друзями та цілою зграєю мисливських собак вирушає на лови.
Мисливці поспішають до гори Кіферон, здавна багатої на звірину. Гущавиною незайманого лісу підіймаються вони вище й вище, і їхні тенета дедалі важчають від забитої здобичі.
За улюбленим ділом швидко збігає час. Ось уже й сонце підбилося високо вгору, від дерев майже не падає тінь, стає душно і спекотно навіть таким дужим, загартованим юнакам, як ті мисливці. Тоді Актеон припиняє лови і кличе всіх спускатись у долину.
Так і того фатального дня, коли сонце сяяло вже просто над головою, Актеон став голосно скликати своє товариство:
—  Любі друзі, годі вже сьогодні полювати. Пов'яжіть у тенета всю здобич та несіть додолу.
Поки юнаки поралися коло здобичі, Актеон, приваблений дзюркотом якогось потічка, поволі спускався вниз. Довго він ішов краєм того потічка, милуючись його примхливою грою, коли раптом вийшов на зовсім йому не відому поляну.
Все тут вражало красою: і темні стрункі кипариси, що наче вінком оточили поляну, і вся в квітах оксамитна трава, і веселий прозорий потічок. І та, що купалася в ньому...
Завмер Актеон. Зроду-звіку він ще не бачив такої дивної, божественної краси. Мимохіть юнак ступив крок уперед, але під ним зненацька тріснула гілка, і та, що купалась у струмку, враз озирнулася.
То була сама Артеміда, Зевсова ясночола дочка, могутня богиня мисливства і охоронниця звірини.
Як рум'яніє біла хмарина, вся береться пурпуром і багрецем, коли раптом упаде на неї промінь призахідного сонця, так запалало прекрасне обличчя в богині. Пекучим гнівом блиснули в неї очі, рука звично потяглася по сагайдак із стрілами, та він лежав далеко, недбало кинутий у траву. Тоді Артеміда зачерпнула у пригорщ води із струмка і бризнула на зухвальця.
—  Тепер,— почув Актеон її владний голос,— як хочеш, розповідай усім смертним, що бачив мене невбрану. Та навряд чи ти зможеш віднині бодай одне слово сказати.
Від тої води, що її бризнула богиня на Актеона, його тіло нараз почало дивно мінятися. Шия витяглася, на голові випнулись роги і стали швидко рости, на ногах і руках з'явилися ратиці, а все тіло вкрилося плямистим хутром лісового оленя.
Якась дивна, досі не знана полохливість зірвала Актеона з місця, і він помчав геть, сам щиро дивуючись, як швидко біжить. Далеко позаду зосталася гарна поляна, часом на перешкоді йому ставали гірські струмки й каміння, яга він легко їх перестрибував і тільки раз спинився напитись.
І тоді він побачив себе у тихому водному плесі — не себе, а лісового оленя з великими гіллястими рогами. Розпач пойняв юнака. «Горе мені!» — хотів був він вигукнути, та жодного слова не мовив. Тільки тяжко застогнав і заплакав.
Зрозумів Актеон, що з волі могутньої Артеміди він став тепер лісовим оленем. Правда, розуму й душі жорстока богиня в нього не відібрала. Та що ж тепер робити? Повернутися додому, до царського палацу — соромно, сховатися в лісі — самотньо і страшно.
Поки юнак так міркував, мисливські собаки — його власна зграя! — напали на слід оленя і люто завалували на весь ліс. Актеон аж стенувся, зачувши собак. Спершу хотів був крикнути їм: «Це ж я, ваш хазяїн!», та знову не зміг здобутись на слово, і тільки розпачливий зойк вирвався в нього з грудей.
Тоді Актеон побіг, скільки стало сили в струнких ногах та в міцних м'язах молодого оленя, побіг навмання, крізь ліс і долини, крізь непрохідні хащі, по скелях і урвищах Кіферона, там, де найважча путь і де зовсім путі немає.
Тут колись він сам гнав звірину, нацьковуючи на неї мисливських собак, а тепер ось тікає від них. Кілька найпрудкіших собак уже догнали оленя, наче скажені, вчепилися в нього й повалили на землю. Аж тут наспіли і юнаки-мисливці, голосно гукаючи Актеона, щоб глянув, яку прегарну здобич вони вполювали. Ледве живий, юнак благально дивився на своїх друзів, та вони нічого незвичайного не помічали і в захваті марно гукали його. Так помер Кадмів онук Актеон, покараний невблаганною Артемідою за те, що насмілився глянути на неї невбрану. А може, за те, що кохався в мисливстві й нещадно полював її звірину?

За матеріалами: "Крилатий кінь". Міфи давньої Греції. Переказ Катерини Гловацької. Художник - Рафаель Масаутов. Київ, "Веселка", 1983, стор. 32 - 35.

 

 

Читайте інші міфи Давньої Греції на "Малій Сторінці":

Міфи давньої Греції

Міфи давньої ГреціїЯкі ж були міфи у давніх греків — еллінів? Як і в інших народів, у них були міфи про виникнення світу; про народження і справи богів — фантастичних істот, що в уявленні давніх греків утілювали різні природні явища: грім, блискавку, вогонь, воду, сонячне світло, нічну темряву, вітри, річкові потоки тощо; про вчинки богів — часом сприятливі, а часом згубні для смертних людей; про засновників міст, тощо. У грецьких міфах відбилися різні нездійсненні для тих давніх часів мрії людства: приборкання стихійних сил природи, освоєння далеких земель і морів, опанування повітряного простору, перемога над усіма хворобами і навіть над самою смертю.

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Міфи та легендиМіфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

Народні притчі

Фольклор, народна мудрість, народні притчіПритча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.

казкиЧимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу. У розділі представлені казки таких авторів, як: Андієвська Емма, Андрусяк Іван, Білкун Микола, Васильчук Віктор, Вздульська Валентина, Вдовиченко Галина, Вінграновський Микола, Винничук Юрій, Вовчок Марко, Воронько Платон, Глібов Леонід, Гончарук Яків, Гринько Варвара, Гулак-Артемовський Петро, Даль Володимир, Дєточкіна Ася, Денисенко Лариса, Дерманський Сашко, Дімаров Анатолій, Дяченки Марина та Сергій, Дячук Валентина, Єгорушкіна Катерина, Жиленко Ірина, Жук Михайло, Забіла Наталя, Іваненко Оксана, Калинець Ігор, Керницький Іван, Коломієць Тамара, Королів-Старий Василь, Коцюбинський Михайло, Куліш Пантелеймон, Кротюк Оксана, Лепкий Богдан, Лірник Сашко, Лісова Олеся, Липа Іван, Лотоцький Антін, Магера Микола, Майданська Софія, Малетич Наталка, Малик Галина, Малицька Костянтина, Мацко Ірина, Мирний Панас, Міхаліцина Катерина, Мовчун Леся, Найдич Ніна, Нестайко Всеволод, Ніцой Лариса, Олесь Олександр, Павленко Марина, Перелісна Катерина, Підгірянка Марійка, Пономаренко Марія, Пригара Марія, Роздобудько Ірен, Рутківський Володимир, Самійленко Володимир, Симоненко Василь, Слабошпицький Михайло, Смаль Юлія, Стельмах Михайло, Стельмах Ярослав, Стороженко Олекса, Струтинський Василь, Сухомлинський Василь, Терен Віктор, Ткачук Галина, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Українка Леся, Ушинський Костянтин, Франко Іван, Храплива-Щур Леся, Чубач Ганна, Чухліб Василь, Шевчук Валерій, Ярмиш Юрій.

Казки різних країн світуКазки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також - англійська та угорська народні казки.


Останні коментарі до сторінки
«Міф давньої Греції про Актеона (з книги "Крилатий кінь")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми