Статті для дітей та батьків

"Упросивши коменданта Ускова дати йому перепустку до Петербурґу найкоротшим шляхом, що зменшувало дорогу майже на 1000 кілометрів, Шевченко готувався до подорожі. Він попрощався з друзями, подарував доньці коменданта Наталії Усковій намальований ним її портрет та книжку, і о 9 годині вечора 2-го серпня, через три місяці після першого повідомлення, найнявши рибальський човен, вирушив просто до Астрахані, залишивши, нарешті, місце заслання і найтяжких поневірянь. Чекаючи два тижні на пароплав до Нижнього Новгороду, Шевченко зустрів тут земляків з Києва, зокрема знайомого ще з Києва колишнього студента Університету Ів. Клопотовського та групу інших українців і поляків, що швидко рознесли вістку про нього по всьому місту..." (Дмитро Чуб)

"Хоч поет у дорозі й застудився й лікар заборонив йому виходити з хати, протягом тижня, він не витримав і за кілька днів вже відвідував своїх давніх знайомих, друзів. Найперше відвідав «давно невиданого друга мого, княжну Варвару Миколаївну Рєпніну». Далі пішли десятки зустрічів і нових знайомств: відвідав М. Максимовича, зустрівся з А. Мокрицьким, був у книжковій крамниці молодого Щепкіна, де побачився з Якушкіним, увечорі гостював у проф. О. Бодянського, де «наговорились вволю про слав’ян взагалі і особливо про земляків». 19 березня, незважаючи на воду й грязь під ногами, пішки обійшов з Щепкіним по меншій мірі чверть Москви. В подальші дні знову зустрічі, запросини. Багато знайомих дарують поетові на пам’ятку то картину, то власну книгу, то портрети, а 21-го березня, вечір провів у дружини Максимовича, яка зачарувала Шевченка виконанням українських пісень..." (Дмитро Чуб)

Понад півсторіччя Тамара Коломієць пише для дітей. Золотий фонд української дитячої літератури поповнився збірками та окремими виданнями її творів. Вірші, казки, загадки, скоромовки, небилиці Тамари Опанасівни ліричні, образні, ритмічні, пізнавальні, без нудного моралізування, актуальні в роки їх написання й донині. Вони – про любов до землі та праці, красу природи, людську доброту, дитячу допитливість і вигадливість. Багато поетичних творів Тамари Опанасівни Коломієць перекладено англійською, угорською, польською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу. ​

 

 

"Нарешті, наприкінці травня 1859-го року Шевченко дістає дозвіл на відвідини України на п’ять місяців. Спершу він виїжджає до Москви, а потім 29-го травня — в Україну через Тулу, Орел, Курськ, Суми. 6-го червня він уже був у Лебедині. По дорозі він відвідує своїх знайомих, зустрічається з лікарем Козачковським, пише нові вірші, малює краєвиди, плаває з рибалкою на дубі, ловить рибу, захоплюється красою України, Дніпра. Хвилюючими моментами для Тараса Шевченка під час цієї подорожі були відвідини рідних сіл, місцевостей. Відвідав Корсунь, Моринці, Кирилівку..." (Дмитро Чуб)

"Між 15 і 20 січня вийшло з друку нове видання «Кобзаря» з портретом автора, який намалював художник Мікешин. За друк 6050 примірників «Кобзаря» Тарас Шевченко заплатив 1048 крб. 10 коп. Гроші на цей друк поет позичив у Симиренка. Вихід у світ цього важливого видання ще більше піднесло славу нашого поета. Для того часу шеститисячний тираж був досить великим, проте «Кобзар» швидко розходився, здобуваючи успіх не тільки авторові, а і всій Україні та її культурі. Поет сам розсилає це видання для продажу, пише листи до знайомих, шле «Кобзар» друзям з присвятою. Посилаючи свою книгу Марку Вовчку, Шевченко написав: «Моїй єдиній доні — Марусі Маркович — і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко». Подарував поет свою книгу і славнозвісному кобзареві Остапові Вересаєві. Слідом за «Кобзарем» вийшли окремими книжками в серії «Сільська бібліотека» тиражем по три тисячі поеми «Тарасова ніч», «Гамалія», «Катерина», збірка віршів «Псалми Давидові». Звідусіль надходять прихильні відгуки, рецензії. Вірші Шевченка систематично з’являються в багатьох виданнях, в оригіналі і в перекладі на російська та інші мови..." (Дмитро Чуб)

"Нездужати став Шевченко з кінця 1860 року. А тяжкий стан здоров’я наступив під кінець січня 1861 року. 20 січня вже з трудом написав Варфоломею Шевченкові листа, якого закінчив словами: «Утомився, ніби копу жита за одним заходом змолотив». Про останній день життя Тараса Григоровича найкраще свідчить розповідь А. Лазаревського, що був при хворому. В суботу 25 лютого, в день іменин Шевченка, першим відвідав хворого Михайло Матвійович Лазаревський і застав його в жахливих муках, він сидів на ліжку і тяжко дихав. «Напиши братові Варфоломею, що мені дуже недобре!» — проказав він з трудом. Приїхав лікар Барі і сказав, що водянка кинулась у легені. Муки страдника були несказанні. Мушка, покладена на груди, дещо полегшила страждання, і хворому прочитали привітальну депешу з Харкова від Трунова. «Спасибі!» — тільки й міг сказати. Потім попросив відкрити кватирку, випив шклянку води з цитриною і ліг. Здавалося, він задрімав..." (Дмитро Чуб)

"Траплялись на світі письменники, які завойовували серця читачів відразу своїми першими творами, і їхня слава геніїв чи пророків лунала скрізь, не зважаючи на арешти, заборони чи заслання. Ці генії з’являлись на світ переважно в час великих історичних змін в житті їх народів або в час найбільшого внутрішнього піднесення. Іншим доводилось чекати довгі роки, доки світ визнав їхню всесвітню чи загальнолюдську вартість. Світова велич письменника визначається багатьма складниками: його місцем у світовому літературному процесі, впливами на читача та на хід історичних подій, внеском нових ідей і нових мистецьких засобів та скарбів у загальнолюдську скарбницю культури. Тож і поява Шевченка пов’язана із дуже своєрідними обставинами в поневоленій Москвою Україні. З одного боку, перша половина 19-го століття позначена відкриттям університетів у Харкові 1805-го року та в Києві 1834-го. Також поява таких талантів, як філософ Григорій Сковорода, Іван Котляревський, що випередили Тараса Шевченка, піднісши українські ідеї і мистецькі засоби на вищий рівень. З другого боку, боротьба Козаччини за волю України, а потім руйнування Запорізької Січі, знесення Гетьманщини, заборона козацьких полків і решти українського руху, що викликало велике обурення, навіть серед свідомішого панства. І, зрештою, щасливі обставини для Шевченка: його вроджений талант, допитливість, незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, що перебували тодів в московському ярмі, а також освіта, начитаність, праця над собою — все це було ґрунтом для появи його геніяльних творів..." (Дмитро Чуб)

"Народився Тарас Шевченко 9-го березня 1814 року (новий стиль) в селі Моринці на Київщині (в Україні) в кріпацькій родині. Україна була тоді під російського окупацією. Тарасові було 9 років, коли померла мати, а коли мав 11 років, помер батько. їхня родина і кілька сіл (17 000 людей), були кріпаками поміщика пана Енґельгардта. По смерті батька жив у мачухи, але більше опікувалась ним сестра Катерина. Читати й писати навчився в дяка, де одночасно був і наймитом. Маючи 13 років, пас громадські вівці. Змалку мав нахил до малювання. У 14 раків навчався малювати в маляра-самоука в селі Вільшана. Коли Тарасові було 15 років, пан забрав його до своїх покоїв, де він був хатнім слугою. За те, що Тарас малював уночі постать козака, коли не було пана дома, пан звелів челяді покарати його биттям. У 1830 році п. Енґельгардт вирушив з Тарасом та групою обслуги до Польщі та Литви. Там, бачачи здібності Тараса, віддав його в науку до маляра Лямпі. У Варшаві Тарас познайомився з дівчиною-прачкою Ядвігою Гусаківською й захопився нею. Але скоро у Варшаві спалахнуло заворушення проти царського панування, і пан з челяддю та Тарасом швидко виїхав до Петербурґу..." (Дмитро Чуб)

Вірші Марії Чепурної для малят: "Золота хвилина", "В перший клас", "У моєї мами", "Боброві санчата", "Стежечка", "Окрайчик", "Малиновий стодзвін", "Золота бджола", "Родина", "Ясне крило", "Українська мова", "Хто найшвидше виростає", "У моєї мами", "Гнат-солдат", "Про песика", "Струмок", Крапля сонця", "Гриби", "Вітри", "Окунець-хитрунець". 

 

 

 

"Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня..."  (Андрій М'ястківський)

Андрій М’ястківський — автор новел, романів, віршів. Його творчий доробок сягає більше сорока книжок поезії та прози, текстів пісень і перекладів. Він не переставав писати весь час, Андрій М’ястківський був цікавим співрозмовником, володів румунською, німецькою та угорською мовами, згодом вивчив ідиш та іврит, перекладав із молдавської та румунської. Андрій М’ястківський отримав ім’я апостола Андрія Первозванного і своєю творчістю ніс людям добро, духовність, радість, світло... 

Постать нашого велетня Тараса Шевченка зростає в нашій свідомості і в очах культурного світу з року в рік. Новознайдені матеріали, нові праці про життя і творчість поета, невтомна боротьба за Шевченка в Україні і на чужині — все це поволі звільняє образ нашого пророка від фальшування й спотворення, яке уперто провадить ворог від появи першого «Кобзаря», не припиняючи й донині. Та ніякі ворожі заходи невсилі применшити його значення для нас, для історії України, для майбутнього нашого народу. Видання "Живий Шевченко" допоможе глибше познайомити читача, зокрема з приватним життям Тараса Шевченка: яким він був, які мав смаки, уподобання, характер, кмітливість і дотепність, його життьові пригоди, популярність. Книга має розкриває як початки творчости поета, так і зеніт його творчих успіхів. Не менш цікаві розділи розповідають про патріотизм нашого національного велетня, виявлений не лише в творчості, а і в щоденному житті, у діях, а також найінтимніші сторінки життя поета: його кохання, захоплення жінками, спроби одружитися. Усі ці відомості, вибрані серед багатьох джерел, скоментовані й освітлені відповідними поясненнями, підсумками та узагальненнями, допоможуть читачеві домалювати образ дорогої нам людини...

Хрестик із косою підкладкою широко використовують для заповнення в орнаментах великих площин при декоруванні диванних подушечок, килимків, покривалець та інших інтер’єрних виробів.

Хрестиком прямим виконують найрізноманітніші основні, додаткові орнаменти, покрайниці у декоруванні одягових, обрядових, інтер’єрних виробів. Його поєднують в орнаментах з іншими техніками художнього вишивання.

 

Невідкритих земель, може, більше й немає. Але не думайте, що все найцікавіше вже відоме. Максимко з товаришем, наприклад, бачили, як мурахи з дерев стрибають. Правда, хлопці поплатилися за своє відкриття, цілу ніч у них шкіра свербіла. Та чого тільки не витерпиш заради науки! До цієї збірки ввійшли оповідання Олега Буценя про школярів, про навчання, відпочинок, вірну дружбу. Читайте оповідання Олега Буценя: "Настуська-вередуська", "Грицькова допомога", "Будильник", "Подарунок школі", "Не варто ображатись", "Хлоп’ята", "Солдатський подарунок", "Ножик", "Проліски", "Пустощі", "Наше відкриття", "Жукова таємниця", "Яблучна історія", "Друг", "Бабусині хитрощі", "Перші канікули", "Блакитна косинка", "Не подужав", "Кутька", "В комірчині".

 

Добірка поезій Миколи Костомарова різних років: "Заліг, заліг козаченько", "Ой ішов козак, ой ійшов бурлак", "Дитинка" (з народного переказу), "Зозуля", "До Мар'ї Потоцькій", "Пантікапея", "Еллада" (із антології), "Давнина" (із антології), "Спить Вкраїна та руїни ", "Діти слави, діти слави!", "На добраніч", "Брат з сестрою", "Явор, тополя і береза" (З народного переказу), "Ластівка", "Зірка", "Співець Митуса", "Зорі", "Наталя" (з народного переказу), "Восени-літо".

 

Збірка поезій «Вітка» Миколи Костомарова складається з віршів: "Соловейко", "Пісня моя", "Клятьба", "Згадка", "Могила", "Грецька пісня", "Рожа", "Хлопець", "Місяць", "Горлиця", "Мана", "Кульбаба", "Туга",    "Дідівщина", "Голубка", "Дівчина", "Хмарка", "Сон", "Весна й зима", "І. І. Срезневському. При од'їзді його на чужину", "Баба Гребетничка", "Веснянка", "Зобачення", "Нічна розмова", "Підмова", "Березка", "Панікадильце", "Улиця", "Попріки", "Панич і дівчина" (з польської мови).

 

Поезії Миколи Костомарова українською зі збірки "Українські балади": "Максим Перебийніс", "Чорний кіт", "Квіточка" (з чеського), "Стежки", "Поцілунок", "Щира правда", "Дід-пасішник", "Зірочка", "Великодня ніч", "Посланець", "Пан Щульпіка", "Співець", "Полтавська могила", "Отруї", "Кінь", "Ягоди" (з чеського), "Рожа" (з чеського).

 

Українські поезії Петра Гулака-Артемовського: "Справжня добрість" (писулька до Грицька Пронози), "Пан та собака" (казка), "Супліка до Грицька Квітки", "Солопій та Хівря, або горох при дорозі" (казка), "Тюхтій та Чванько" (побрехенька), "Дурень і розумний" (приказка), "Цікавий і Мовчун" (приказка), "Лікар і здоров'я" (приказка), "Твардовський" (малоросійська балада), "Рибалка" (малоросійська балада), "Батько та син" (байка), "Дві пташки в клітці" (байка), "Рибка" (байка).

 

Усі дорослі знають, що дуже важливо навчити дитину етикету — як поводитися серед інших людей! Чудовий віршик поетеси Ірини Сонечко у перекладі  Л. І. Опанасенко допоможе малятам засвоїти непростий, але потрібний урок, як правильно поводитися у гостях.