Статті для дітей та батьків

Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний. Відомі також антропо та зооморфні фігурки, рідше зображення предметів побуту й архітектури. Витинанки кінця XIX - початку XX сторіччя вирізняються високою художньою майстерністю, експонуються на господарських і етнографічних виставках Галичини. В кожному регіоні та в багатьох осередках вони набули своєрідних локальних рис щодо застосування матеріалу, форми, силуету, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, симетрії, багатства орнаментики і символіки. Найбільш поширені витинанки на Поділлі, Подніпров’ї та Прикарпатті. На Подніпров’ї переважають багатоколірні квіткові композиції — галузки, букети, вазони, що нагадують настінні хатні розписи. Для подільських витинанок характерна обмеженість кольорового паперу, зате велика різноманітність орнаментальних мотивів. Тут і маленькі зірочки, і кружальця, і розлогі дерева з птахами і фігурами людей. Народні витинанки Прикарпаття здебільшого ажурні візерунки «хрестики», «сонечка», «слупочки», іноді трапляються зображення тварин і птахів. Вони побутували водночас зі шкіряними прикрасами, настінними розписами, вишивками, збагачуючи свої форми й орнаментальні мотиви.

Витинанки — орнаментальні й фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу. Від назви техніки виготовлення (витинати) походить і термін. Нескладні для опанування прийоми витинання й недорогий матеріал дали чудові зразки прорізного паперового декору, в якому втілені вічні символи природи, колективний досвід пізнання світу, багатство фантазії. Папір при витинанні складали удвоє, вчетверо, увосьмеро, що давало змогу створити сталі структури композиції.

Під композицією ми розуміємо таке розташування елементів зображення на площині або у просторі, яке дозволяє авторові з найбільшою повнотою та виразністю передавати глядачам свій задум. Щоби розповісти про що-небудь потрібні слова. Щоби переконливо висловити важливу та цікаву думку, потрібні виразні слова. Так само і у мистецтві. Щоби привернути увагу і схвилювати глядача, художник намагається знайти сильні та виразні засоби зображення. У будь-якому витворі автор старається так побудувати композицію, щоби представити об’єкти зображення у найбільш виразній формі. Все зайве відкидається; залишається те, що необхідне, другорядне підкорюється головному. Готових рецептів композиційної побудови немає, та й не може бути. Проте, у своїй творчій праці митець все ж таки керується законами природи і особливостями зорового сприйняття.

Викладач та майстриня Ольга Володимирівна Стрілець надаючи завдання студентам  пояснює, як виконати силуетну витинанку з використанням народних мотивів; силуетну витинанку з використанням короткочасної замальовки фігури людини; просторову, ажурну витинанку з використанням образів народного фольклору; симетричні композиції витинанок з використанням народних мотивів; асиметричну композицію витинанок з використанням образів українських народних легенд чи казок.

Оповідання Анатолія Давидова про природу зі збірки "Цілющий камінь": "Груші", "Ескулапова змія", "Циганча", "Медузи пливуть у море", "Ожина", "Знайда", "Черепаха", "Веприк", "Бобри і Герда". 

Головними героями творів відомого українського письменника і педагога Анатолія Івановича Давидова є ліс, річка, озеро і все живе, що їх населяє. А ще – діти, допитливі дослідники рідної природи. Анатолій Давидов учив дітей жити в храмі Природи, бути у рідному краю не байдужим чужинцем, а люблячим сином чи донькою, дбати про квітку і листочок, про птахів і звірят, озера і річки, ліси й гаї, кожну стежину і кущ калини – все чим багата Україна. «Знай цей світ, люби цей світ, бережи цей світ!» - такою молитвою-настановою Анатолій Давидов запрошував усіх своїх читачів у храм Природи. 

"Баба віхола", "Бабуся-Ягуся", "Березовий листочок", "Берізки по коліна у воді", "Білочка восени", "Бузиновий цар", "Вербові сережки", "Веселий дощ", "Вже брами літа замикає осінь", "Горобець із білою бородою", "Дзвенять у відрах крижані кружальця", "Дід Ревило", "Заячий карнавал", "Здивовані квіти", "Зелені дзьобики бруньок", "Зимові горобці", "Кобзар співав в пустелі Косаралу", "Кольорові миші", "Ліс на світанку", "Місяць уповні", "Мурашки думають про зиму", "Осінні хмари, сірі, як слони", "Перекинута шпаківня", "Перший пароплав", "Пісенька про космічного гостя", "Польові дзвіночки", "Пряля", "Синички на снігу", "Соловейко застудився", "Спинюся я і довго буду слухать", "Сунички", "Телеграма-блискавка", "Чародійне слово", "Усе моє, все зветься Україна" - вірші Ліни Костенко для дітей, представлені у цьому розділі. 

"Пан та собака", "Солопій та Хівря, або горох при дорозі", "Тюхтій та Чванько" - віршовані казки Петра Гулака-Артемовського.

"Різдво", "Під Різдво", "На Святий вечір", "В різдвяну ніч 1915-го", "Ользі Кобилянській", "Горять свічки...", "Сон казка", "Білий ранок, морозець іскристий", "Літ тому сто", "Хата", "До Тарасової матері", "Батькове пророцтво", "Мрії та дійсність", "Перші твори", "Задумався. Летять до зір", "Гей, які то луги зачаровані", "Розвіяні мрії", "Суд над поетом", "Не вмре й не загине", "Пустиня", "Шевченкова верба" - вірші українського поета та прозаїка Богдана Лепкого, представлені у цьому підрозділі.

Вірші Віктора Терена: «Добридень! — вона зрадіє мені…», "Суперечність", "Дитинство і ненависть", "Літо минуло", "Спасибі, метро. За те, що в грудневі морози…", "Коза-дереза".

Дитячі оповідання Володимира Сенцовського: "На кладці", "Бабусин онучок", "Іде Андрійко вулицею", "Квіти для Марійки", "Полуниці на вареники", "Дивень-ранок", "Парасолька", "Маляр", "Жаринки",  "Оленка не хоче спати", "Донька Ойболитя", "Край шляху верба", "Лист", "Розкажи мені про Телесика", "Хто порахує каченят?", "Лебідка над луками", "Над ставом", "Після дощу", "Украдений апетит", "Хоробрий Тимко", "Журавлі сурмлять", "Внучок", "Білий бант", "Як заступ учили працювати", "Зірка", "Знахідка", "Пташки".

 

 

Кожне оповідання, написане Олегом Буценем, - правдиве. В ньому є щось нове, цікаве, воно чомусь повчає, від чогось застерігає. Кжен його твір є лагідним і теплим, як материнська рука, справедлива в гніві і щира в ласці. У розділі «Солодкий дощ» з книги "Наше відкриття" зібрані казки-оповідання про природу. Діють у цих казках хоробрі муравлики, квіти, гриби — вся наша навколишня природа. Автор ніби закликає пильніше придивитися до їхнього життя: того, хто уважний, справді чекають несподівані й прекрасні відкриття. До розділу "Солодкий дощ" увійшли оповідання: "Як приходить весна", "Солодкий дощ", "Хитра квітка", "Полохливий гриб", "Хоробрий Муравлик", "Неприємна пригода", "Кмітливий горобець", "Сорочині вигадки", "Пісня весни".

 

"Кажу, кажу казку 
За бубликів в'язку. 
Один бублик — на зубок, 
Другий бублик — в козубок, 
Третій — у кишеню, 
А четвертий — в жменю. 
А онука — п'ятим 
Буду частувати. 
Хай він бублика смакує, 
Хай над казкою міркує. 
Починаєм... "  (Тамара Коломієць)

 

"Починаються дива" — розділ з книги Тамари Коломієць "Найперша стежечка". До нього увійшли такі дитячі вірші: "Диваки", "Як на білих сторінках...", "Паперовий кораблик", "От так птиця!", "Карамель", "Пісенька про гнома", "Вихвалявся колобок", "Клей", "Коники", "Веселий душ", "Олівці", "Лічилка-небувалиця", "Небилиця", "Хіп-хап", "Калачі", "Ходить вечір-мазамура", "Подарунок", "Цар Горох", "Дідів обід", "Наймиліше слово". В них багато смішного і повчального без повчань (як завжди у Тамари Коломієць): про диваків Рогеллі і Рогатті — мастаків перекидати все на світі догори ногами, про доброго і дивного гнома, про зайця-побігайця і вкраденого окрайця.

 

"Коляда", "Гордо, мов княгиня...", "Під обрусом сіно", "Діти з-за порога", "Вертеп", "Звізда", "Під щедрий вечір", "Кутя", "Перед Собором", "Працьовитими руками " - Різдвяні поезії щирої львів'янки, української поетеси-патріотки Марії Хоросницької.

"Вербна неділя", "Два кошички", "Великдень", "Гаїлка", "Великодня гра" -  дитячі поезії української поетеси Марії Хоросницької до Великодніх свят.

"... Шевченко був людиною міцної будови тіла з широкими плечима, з широким чолом; в ньому втілювалась постать кремезного козака, з помітними ознаками солдатської виправки і ломки. Голова гостроверха, майже лиса; високий зморшкуватий лоб, широкий так званий «качиний» ніс, густі вуса, звислі на губи; невеликі сірі очі, погляд яких завжди похмурий і недовірливий, іноді набирав виразу лагідного, майже ніжного, і супроводжався гарною, доброю усмішкою, голос трохи хрипкий, рухи спокійні, хода поважна... " (з книги "Живий Шевченко")

 

Про початки Шевченкової творчости зустрічаємо у його власному листі до редакції «Народного чтєнія», де він пише: «Про перші літературні твори скажу, що вони почалися ... у Літньому саду, у ясні безмісячні ночі. Українська сувора муза довго цуралась мого смаку, спотвореного життям у школі, у панськім передпокої, на заїжджих дворах і в міських кватирах, але коли подих волі повернув моїм почуттям чистоту перших літ дитинства, проведених під убогою батьківською стріхою, вона, спасибі їй, обняла і приголубила на чужині... З перших слабих спроб, написаних у Літньому саду, надрукована лише «Причинна» ... Правдоподібно його перші літературні спроби датуються 1837 роком і почалися ще на горищі в Ширяєва, але перші спроби не збереглися... (з книги "Живий Шевченко")

 

"... Здається, жодна книжка в історії української літератури не викликала таких лютих нападів з боку ворогів і таких захоплюючих відгуків з боку прихильників, як поява творів Тараса Шевченка. Перше видання «Кобзаря» Шевченка появилося на світ 1840 року. Це була невеличка книжечка, куди увійшли твори, написані протягом трьох років. Як згадує біограф Тараса Шевченка Михайло Чалий, в Україні ця книжка викликала нечуване захоплення, а особливо серед українок. Шевченків «Кобзар» миттю розбудив апатію і викликав любов до рідного слова, яке було вже вигнане з ужитку навіть часто й поміж культурними українцями, а тепер заблищало новим змістом і новими барвами..." (з книги "Живий Шевченко)

 

"Багатьох, певно, цікавлять інтимні сторони життя Шевченка: його ставлення до жінок взагалі, кохання, а також спроби одружитися. Шевченкознавець професор П. Зайцев доводить, що перше кохання Шевченка було до дівчини Оксани, з якою пов’язані в нього пригоди і спогади про дитячі роки. Ті перші чисті пориви дитячих почувань на тлі безрадісного нещасливого життя Шевченка перетворились у щире полум’я, що не покидало його серця до останніх років життя. Ім’я Оксани фігурує у нього в низці творів, змінюючись часом на Мар’яну або на якусь безіменну дівчину. Вони пройняті незрівняною щирістю і трагізмом самотности. Він називає її «ласочкою», «зорею, «пташкою»..." (з книги "Живий Шевченко)