Добірка віршів Віктора Терена з різних збірок


Добірка віршів Віктора Терена з різних збірокВіктор Терен

"ДОБРИДЕНЬ! - ВОНА ЗРАДІЄ МЕНІ..."

— Добридень! — вона зрадіє мені
І посміхнеться поштиво.
А щось такого… не думайте, ні, —
Це неможливо.
— Як вам ведеться? Звідки й куди? —
Розпитує співчутливо.
Але прохопитись хоч раз на «ти» —
Це неможливо.
— Куштуйте солодкий зелений горох,
А хочете — чорносливи… —
Але, щоб несли твій кошик удвох, —
Це неможливо.
Ось уже й голос прощально зів’яв:
— Бувайте! Живіть щасливо! —
Але ж без тебе, люба моя,
Це неможливо.
І як тебе втримать? 
Віддав би свій плащ,
Якби почалася злива.
А небо яснісіньке — і хоч плач —
Це неможливо.
А нас іще стільки дощів не мине,
Майбутня моя дружино.
І стільки разів ти зупиниш мене —
Це неможливо.
І хто б мені допоміг зрозуміть
(А може, це й не важливо?) —
Що, де і в яку мить
Можливо і неможливо.
(1982)

 

* * *

 

СУПЕРЕЧНІСТЬ

Не витримувати брутального тону, дріб’язкових причіпок,
не потурати забаганкам,
не підтакувати побіжно, навіть не вслухаючись у слова,
не… не…
Отак виборювати своє суперечливе щастя.
Воно — як сіль,
кожна крупинка різка й пекуча,
але й необхідна, аби присолити
усе, чим живемо,
хліб нашого буття.
Щоб вільно й спокійно йти берегом річки,
ловити повів вітерця,
не тьмаритися муками совісті і помічати захід сонця,
переплески зір в глибинах Дніпра.
(1983)

 

* * *

 

ДИТИНСТВО І НЕНАВИСТЬ

Кожного дня повз нашу хату проходили
військовополонені, що працювали на бурякопункті,
І кожного дня я їх розстрілював зі свого
соняшникового автомата.
Солдати розбігалися в паніці,
Падали.
З величезних ран цебеніла кров
і заливала спориш.
Вони просили пощади.
Я б стріляв до сьогодні, коли б не мама.
— Синку, — сказала вона, —
Витягни квочку, заплуталася в гудинні,
Та згреби бур’янець, що я наполола,
віднеси на межу, Перепни телятко.
Шкарубкою,
Лагідною долонею
Вона визбирувала ненависть
З моїх насуплених бровенят.
(1982)

 

* * *

 

ЛІТО МИНУЛО

1

Вітер гортає пожовклі афіші минулого літа…
Південь від нас даленів. Десь на промоклих дорогах
Шини авто залишають свій безкінечний автограф.
Айстри після прем’єри горнуться до актора…

2

Метеоролог розгублений. Знову цигарку палить:
Всупереч всім прогнозам,
Листя за день
Опало!
І, в розрахунках збившись, він підіймає брови,
Дивиться на будинків триповерхові дроби.
Вплуталися циклони в хмари і в логарифми…
В ринвах
Полощеться риба
Срібна.

3

…Виїхав з міста.
Навколо
Застигли ліси вікові.
Наче розкидані гривни, гриби помічаю в траві.
Тільки стоять на розорах, як полем іти навпрошки,
Схилені чорні соняхи, мов спалені сірники.
(1978)

 

* * *

 

СПАСИБІ, МЕТРО. ЗА ТЕ, ЩО В ГРУДНЕВІ МОРОЗИ...

Спасибі, метро. За те, що в грудневі морози,
Коли закрутило снігами і крига спинила Дніпро,
Навпроти аптеки я з нею стрічався на розі,
І вздовж Ботанічного саду ми бігли до тебе, метро.
Ми бігли туди, на твій ескалатор, а потім,
Ступивши на сходинку вище, неначе зійшовши на трон,
Вона мої щоки, пошерхлі на вітрі холоднім,
В долонях своїх зігрівала… Ти все пам’ятаєш, метро.
Ну що мені з нею було до тісного пасажу,
Вальяжних кав’ярень, і джазу, і навіть сумного П’єро?
Ми знову сідали в зелені твої диліжанси,
І нас, ніби давніх знайомих, ти вкотре приймало, метро.
О, як це не вперше, і ким починалося, хтозна:
Під’їзди… тераси… вагони… чи й просто небесне шатро.
Любов, мабуть, завжди бездомна. Спасибі за те, що бездомна!
Бо значить, не держиться домом. Спасибі за неї, метро.
(1980)

 

* * *

 

КОЗА-ДЕРЕЗА

В хаті хитнувся морок,
Впала з гвіздочка клямка.
Мама зайшла знадвору:
— Що ж ти, дурненький,
плакав?
— Мамо,
Он біля печі
Дибки стоїть коза.
З хати прогнать нас хоче,
Що вже я їй не казав.
Ніжками затупоче,
Скочить на полик вмить…
— Синку,
То ж на кілочках
Одяг старий висить!
Ось напитала жару,
В мисочці принесла,
Світло запалим заразт
Щезне марюка зла.
…Гільза-каганчик блимаєт
Тіні на півстіни.
Сіла мати з дитиною
Лущити качани.
Хлопчик по крихті відщипує
Від просяного коржа.
Тіні фашистів за шибкою.
Постріл. Коза-дереза.
(1981)

За матеріалами: "Антологія української поезії". Том 6. Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р.  Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986 рік.

 

 

Інші твори Віктора Терена на нашому сайті:

Віктор Терен, вірші для дітей
 Віктор Васильович Терен (Таран) - сучасний український письменник та політик, уродженець села Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області. Видав понад 20 книг поезії, прози та віршів для дітей. Перекладався європейськими мовами, лауреат літературних премій імені Лесі Українки, Володимира Сосюри та інших. 
Віктор Терен. Котилася горошина. Віршована казка. Художник Радна Сахалтуєв
Віршована казка українського поета В. В. Терена  широко використовує фольклорні мотиви, але розповідається у ній про сучасність. Вона вчить дітей бути мужніми, чесними, людяними.

Останні коментарі до сторінки
«Добірка віршів Віктора Терена з різних збірок»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми

Пропозиції інтернет магазинів на тему:

PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka
Игровая консоль XoKo Hey Boy Красная (XOKO НВ-RD)
Ціна: 679 грн
інтернет-магазин: rozetka
PlayStation Classic (SCPH-1000R)
Ціна: 1999 грн
інтернет-магазин: rozetka
Игровая консоль XoKo Hey Boy Красная (XOKO НВ-RD)
Ціна: 679 грн
інтернет-магазин: rozetka