"У 1829 році, підлітком „странствуя с обозом за своїм дідичем”, потрапив козачок дідича Енґельгарта до Києва. Молодий Шевченко побачив уперше київські панорами й познайомився з характерними рисами київського населення того часу. Склад мешканців Києва був строкатий: ченці, священики, прочани, крамарі, перекупки, панські екіпажі, вози, запряжені волами, та різні люди. На вулицях Києва можна було почути українську мову, російську, польську (вплив якої був дуже міцний), жидівську, німецьку, французьку. Діловодство велося переважно польською мовою, і стрій урядовців був польський. Тодішній Київ був привабливий своєю топографією — горами, садами й лісами на березі Дніпра..." (Сергій Крашенінніков)
Протягом свого життя, повного драматизму і важких переживань, Шевченко, коли підрахувати час його перебування в Києві (1829, 1843, 1845 - 1846, 1847, 1859), жив у столиці України неповних два роки. Проте Київ мав на Шевченка величезний вплив. У цьому місті, в колах української інтелігенції, яскраво жевріла ідея національного визволення з-під Росії, ідея самостійної України. У Києві та його околицях автор „Кобзаря” знаходив натхнення для своїх поетичних та прозових творів. Краєвиди Києва і його архітектурні скарби давали поетові дорогоцінний матеріал для малярських творів. Там він зустрів гурт людей, які, як і він сам, цікавилися минулим України, а також тих, які милувалися в народному українському фолкльорі і збирали матеріали з народної творчости. Ми знаємо також, що Шевченко був душею української національно-політичної організації — Братства Кирила й Методія, хоч і не був його членом. Члени Братства Кирила й Методія, як от Костомаров і Куліш, та люди, які не входили до його складу, ставились до Шевченка з великою пошаною. Шевченко запалював у серцях людей, з якими зустрічався, любов до України. Як каже Павло Зайцев, „цей вогонь Прометея приніс тоді натхненний поет не одному Костомарову”. (Сергій Крашенінніков)
Головну пов’язку в’яжемо резинкою 4х4 і прикрашаємо джгутом «плетінка» по середині переду. Для пов'язки вистачить 60 г шерстяної пряжі.
Для в'язання блузи потрібно шерстяна і мохерова пряжа— 200 г мохеру або 300 г світлої шерсті № 32/2 в 5 ниток. Блузу з суцільнов’язаними рукавами прикрашено ажурним узором у верхній частині переду. Виріз горловини - «лодочка», оздоблювальні планки низу та рукавів виконано резинкою 1х1. По лінії плечей блузу скріплено лише в кількох місцях, що надає їй оригінальності.
Вірші про Дніпро
Вірші Тараса Шевченка, Марії Пригари та Миколи Вінграновського, в яких згадується ріка Дніпро.
Коли Господь творив світ, то подбав і про те, щоб на ньому були пташки. Кожному пташкові дав ніжки, щоб ходив, крила, щоб літав, дзьобика, щоб їв, і горлянку, щоб співав. А тоді покликав ангелика, дав йому кошик з порожніми черепашками, до кожної налив іншої фарби і сказав: "Помалюй їм пір’я!" От і став ангелик малювати пташків. Перший підійшов до ангелика голуб. Ангелик помалював йому шийку на біло, а крила на попелясто. Канарик став жовтий, мов цитрина, горобчик сірий з темними смужками, синиця — синя з темним фартухом на грудях. І так ангелик розмалював пташків, кожного по-різному...
Добірка коротеньких віршиків Василя Голобородька: "Рукавичка", "Спека", "Після дощу", "Великий дощ", "Коник", "Дружимо з деревцем" (зі збірки "Віршів повна рукавичка"). А також - дитячі віршики-верлібри: "На косовиці", "Замовляння дощика", "Солодкі деревця", "Соловейків теремок", "Пташина сіянка", "Зелена колиска", "Метеликове читання", "Відлуння", "На узліссі", "Хлопчик, який стоїть серед літа", "Імена дівчаток і хлопчиків", "Дощ", "З дитинства: дощ", "Хлопчик малює літо", "Грушка", "Дві яблуньки", "Піч", "Зустріч у лісі", "Лис".
Микола Іванович Костомаров (1817 — 1885 рр.) відомий світові як видатний український історик, етнограф, фольклорист, критик, статті якого друкувалися в прогресивних часописах «Основа», «Современник», «Отечественные записки»; член Кирило-Мефодіївського товариства. Плідність його праці викликала подив: на неї складалася і його організованість, і дивовижна пам’ять та ерудиція, і практичне знання багатьох європейських і класичних мов. Він мав про що розповідати. Адже все життя мандрував, придивлявся до нових місць. Вони промовляли йому як історикові більше, ніж будь-кому іншому. Складовою чергового наукового пошуку було обов’язкове відвідання місць, де відбулися події. Широко освічений, Микола Костомаров знав і любив класичну світову літературу, насолоджувався літературними шедеврами античності, невтомно працював у російській культурі; та найглибшою і найболючішою його любов’ю завжди були українське слово й українська пісня.
"Богдан Хмельницький. Катарсис" - текст післямови Володимира Панченка, українського літературного критика, літературознавця, письменника, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктора філологічних наук, члена Національної спілки письменників України, до перевидання історичного роману Ліни Костенко «Берестечко» (Київ, видавництво «Либідь», 2010 рік).
Українська поетеса Світлана Гарбуз розповідає діткам віршами, як треба поводитись у гостях: "Не ходи в гості без запрошення", "У гостях", "Зайшовши в гості зніми черевики в передпокої", "Угості не запізнюйся", "Не приводь із сбою друзів, яких не було запрошено", "Ідучи в гості, заздалегідь приготуй подарунки", "У гостях не критикуй їжі", "Бережи речі господарів", "Вмій підтримати розмову", "Не затримуйся у гостях", "Не насмічуй у гостях", "У гостях не чіпай телевізора та іншої техніки", "Будь ввічливим із оточуючими", "Не вередуй і не створюй галасу", "Дякуй господарям за гостинність", "Не зазіхай на чужі речі".
"Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать,
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать..."(Тарас Шевченко)
У віршах дитячої поетеси Світлани Гарбуз докладно пояснюється, як треба поводитись у школі, щоб поведінка і навчання малюків вважалися відмінними: "У школі", "Шкільну одежу готуй завчасно", "Бережи шкільні підручники", "За партою не крутися, сиди спокійно", "Не приховуй від батьків поганих оцінок", "Гідно поводься в шкільній їдальні", "Не базікай на уроках", "Не їж на уроці", "Не бігай на перервах", "Умій розраховувати час на підготовку до школи", "Шануй учителя", "Не підказуй".
Українські винахідники з проектом літака-"стрибунця" для дослідження полярних шапок Марса Mars Hopper стали переможцями конкурсу NASA у номінації "Вибір аудиторії". Гарантованим наслідком перемоги в конкурсі стане те, що авторів розробки запросять до Космічного центру імені Кеннеді в США, де вони зможуть побачити черговий космічний запуск. На жаль, NASA не гарантує, що проект-переможець обов'язково буде втілений в життя. Mars Hopper – це прототип безпілотного автоматизованого літака, який живитиметься сухим льодом. Так називають заморожений вуглекислий газ, яким узимку щедро покриті полюси Марса.
Вірші про школу, останній дзвоник, вчителів, випускників та напутні слова для них читайте у цій поетичній добірочці.
Андрій Малишко, "Вчителька"
"Сонечко встає, і в росі трава,
Біля школи в нас зацвітають квіти,
Вчителько моя, зоре світова,
Де тебе питать,
Де тебе зустріти? .."(Андрій Малишко)
Це книга про одну з найбільших трагедій української історії — битву під Берестечком. Написана ще в 1966 — 1967 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій — і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х. Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком тема цього роману переростала у філософію поразки взагалі, в розуміння, що "поразка — це наука, ніяка перемога так не вчить" , а відтак і в необхідність перемоги над поразкою. І, відкидаючи попередні варіанти як відгорілі ступені ракети, на сьогодні, вже в незалежній Україні, в часи, коли вона стоїть перед загрозою вже остаточної поразки, — ця книга з необхідності бути написаною переросла для автора в необхідність бути опублікованою.
До цього збірника увійшли пісні, записані Надією Поляковою протягом 90-х років минулого століття переважно в Оріховському, Запорізькому, Чернігівському і Токмацькому районах Запорізької області від фольклорних колективів або окремих носіїв фольклору, які саме і передали фольклорним колективам старовинні пісні: "За Україну!", "Ой у лузі червона калина", "Розлилися круті бережечки", "Гомін, гомін, гомін по діброві", "Зажурилась Україна", "Стоїть явір над водою", "Ой на горі та женці жнуть", "Ой у лузі та ще й при березі".
Більше козацьких пісень та їх характеристику дивіться на нашому сайті:
У добірці пропонуються такі козацькі пісні та їх характеристика:
"А, хто хоче війну знати",
"Гаєм зелененьким вода тече",
"Гей, з устні Дніпра та до вершини",
"Гомін, гомін по діброві",
"Гомін, гомін, гомін",
"Горе мені, козакові, що батька немає",
"Да вари, мати, вечеряти",
"Добривечір тобі, зелена діброво",
"Засвистали козаченьки в похід з полуночі",
"Коло млина, млина",
"На вулиці сурма грає",
"Не жаль мені на сотника",
"Не жур мене, моя мати",
"Нещаслива годинонька була",
"Ой а у полі, гей, терен, теренок",
"Ой зацвіла калинонька у темному лузі",
"Ой із лісу із темного",
"Ой крикнула лебедонька",
"Ой кряче, кряче чорненький ворон",
"Ой літа орел, літа сизокрилий",
"Ой мандрував молодий козак",
"Ой матусю, та не гай мене",
"Ой по горах сніги лежать",
"Ой сів козак їсти, ідуть к йому вісти",
"Ой там в степу при дорозі",
"Ой у лузі та і при березі",
"Понад морем, Дунаєм",
"Соколику-сину! Вчини мою волю",
"Ставлю коня в вишневому саду",
"Стоїть явір над водою",
"Та йшов козак дорогою",
"Туман поле покриває".***********************************************************
Ми шануємо Великого Кобзаря як прекрасного художника і поета, але є ще деякі напрямки його творчої роботи, про які згадують не часто. Наприклад, мало хто знає, що Тарас Григорович якось брав участь у археологічних розкопках. У середині ХІХ століття уже з’являлося фотографування, але на потребу фіксації археологічних знахідок цей винахід ще не використовувався, тому під час розкопок здійснювали документальне замальовування. Тараса Шевченка, який працював в археографічній комісії, запросили художником-замальовщиком на розкопки групи курганів-могил... Отже, не тільки художники і поети можуть вважати Тараса Шевченка своїм колегою, він належить і до професійного братства археологів та краєзнавців.
Про те, яким був Шевченко, свідчать, насамперед, його твори. Адже вони — внутрішній світ, стан душі, духовність та мораль. Серед сучасників утвердилася думка, що він велет, геніальний поет, художник, мислитель, великий син народу. І це не пафосні слова, а свята правда. Таку оцінку генію дав час, склали уми. Але напевно можемо сказати, що ми до кінця ще не осягнули вагу світоча не лише України, а й усього людства. Бо сила його творчості не вписується у якісь межі. Вона по-новому розкривається перед новими поколіннями українців. Ця сила небезпідставно дає право твердити про пророчу сутність Тарасової творчості, осмислити яку сьогодні, жити його піднесеним духом більш ніж актуально. Шевченко вчить, переконує, кличе. Дає відповідь на безліч запитань сьогодення. Але зараз мова не про те. Хочеться глянути на Шевченка з іншого боку. Людського. Який завжди цікавий, бо за його творчою величчю проглядається фізичний образ великого українця. Яким він був як звичайна людина ? Чим жив? Що любив, а що ненавидів? Коли радів, а коли сумував? Може, у чомусь сумнівався, чимсь захоплювався? Яким був його побут, уподобання, характер, вдача?...
Оксана Забужко: «Шевченко у ХХІ столітті: спроба перезавантаження» (відео, конспект лекції)
Надзвичайно цікава лекція про творчість та життя Великого Кобзаря видатної української письменниці Оксани Забужко «Шевченко у ХХІ столітті: спроба перезавантаження» (відео та короткий конспект лекції). Ведеться про те, що б Тарас зробив із Шевченківською премією, як «Кобзаря» слід читати у школі та у дорослому віці, в якій комедії він описав сьогоднішню Україну; про те, що зло - не цікаве, та багато іншої інформації для роздумів...
