Статті для дітей та батьків

Коротенькі дітячі віршики Анатолія Камінчука: "Азбука", "Світлячок", "Козлик і дощик", "В гостях у білочки", "Батьківщина", "Рідне слово", "Кобзар", "Дзвоники". 

"... Тоді ще не було ні телевізора, ні домашнього кіно, а були в мене кольорові олівці, які мама подарувала на день народження. І я взявся до малювання. Хотілося побачене диво за вікном перенести на папір. І застрибали, як живі, зайчики та білочки, повиростали химери-дивовижі,    захурделила    сніговиця, заграла у переливах сонця райдуга-веселиця. Не зчувся, як і день минув. Повернулася мама з роботи. Похвалила за малювання. А тоді мені  забажалося ще й віршики до малюнків зробити. Не пам'ятаю, які вони були, ті віршики. Та головне — ті рядочки сподобалися мамі, і вона мене знову похвалила. Мабуть, саме відтоді я й почав римувати, тобто писати вірші. Отой радісний і святковий стан душі бережу в собі, коли беруся за перо, коли мережу рядки, коли пишуться вірші для Вас, малята. (Анатолій Камінчук)

 Унікальний вишитий «Кобзар» Тараса Шевченка, виконаний рівненською майстринею Оленою Анатоліївною Медведєвою, можна побачити у Волинському краєзнавчому музеї. За допомогою техніки вишивки (стебнівки) відтворено тексти восьми (без скорочень) поетичних творів: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Біля назв творів подано авторські присвяти. Вишиті тексти «Кобзаря» доповнено ілюстраціями. Так, відтворено шість малярських творів самого Тараса Шевченка, які належать до періоду його ранньої творчості.

Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. Прізвище. А чи задумувались ви над тим, звідки воно, де починався ваш родовід? Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння - це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця, це самоусвідомлення нації, яка почала своє відродження після вікового сну... Відродження наших українських імен як чоловічих, так і жіночих, відродження віри, духовності наших традицій, звичаїв, моралі - це ті чинники, без яких буде важко будувати могутню, процвітаючу державу, ім’я якої - Україна.

У цій ілюстрованій художником Олександром Кошелем книжечці маленький читач познайомитья з цікавими птахами  та  тваринами,  а  також  прочитає маленькі віршики, які написав український поет Олександр Олесь.

 

 

Абетка — це те, з чого формується чудовий світ слова, а значить, — світ спілкування, світ поезії, світ пісні, світ прекрасного. Із звуків, спочатку нерозбірливих, потім чітких, починається й мова дитини. І, безумовно, настане час, коли вона відчує потребу дізнатися, як виглядають звуки, що їх чути навкруги. Отут, любі друзі, стане Вам у нагоді «Абетка» яку підготувало видавництво «Посередник». Написана вона була ще у 1944 році відомим українським поетом Олександром Олесем для свого маленького сина. Тому і називалася книжечка «Алфавіт віршами, писаними для сина». Сподіваємось ця ілюстрована книжечка дасть можливість діткам вивчити букви, нові слова і поняття. А зрозуміти їх допоможуть яскраві, веселі малюнки художника Тома Тарнавського.

 

"Діти, то роса Божа.

Дитину заболить головка, а маму серце.

Діти мають великі вуха і довгий язик.

Добрі діти — вінець, а лихі — кінець."

Ці та багато інших приповідок, записаних Володимиром Плав'юком, читайте у цій статті.

"... Очевидно, що слова вчителя: поговоріть з ним, натисніть на нього, і кличте до відповідальності – марні. Запит батьків до психолога – підсильте його мотивацію – некоректний і теж марний. “Говорити” і трансформувати, як правило, потрібно щось у всій сімейній системі. Причому, безвідносно успішності в навчанні..." (Світлана Ройз)​

Міжнародний колектив розробників ігор «Colabee Studios» створив відеогру за мотивами найвідомішого твору Лесі Українки «Лісова пісня». За словами авторів ідеї, гра «Forest song» не лише базується на творі української поетеси, а й відображає українську культуру та традиції. "The Forest Song" ("Лісова пісня") - гра з живим рівнем, в якій гравець зможе в ролі українського селянина досліджувати загадки світу живих і світу духів, спілкуватися з містичними лісовими істотами, вирішувати різні головоломки.

Сучасна за змістом, нова книжка Оксани Лущевської «Задзеркалля» від «Видавництва Старого Лева» проговорює безліч підліткових тем: сприйняття світу 12-річками, дружбу та самотність, нецікавість життя та силу волі. 128 сторінок твору будуть актуальними не лише для підлітків, а й для старших читачів. 

Пропонуємо спробувати новий цікавий спосіб малювання для ваших діточок різного віку, який розвиває сенсорику та уяву. Це заняття сподобається діткам як щось нове і незвичайне: вони зможуть добре пофантазувати і зробити щось надзвичайне... Малювання у пакеті має свій величезний плюс в тому, що після нього вам не потрібно буде відмивати малюка і усю прилеглу територію від фарб :).  Крім того, це чудовий спосіб зайняти дитину будь-де...

Мультик "Нетямущий горобець" створено у 1970 році на студії "УкрАніма" за мотивами казки Лесі Українки «Біда навчить». Режисер - Ніна Василенко. Сценарій написав В. Проценко. Композитор - Володимир Губа. Художник - Ж. Покулітая.

Google створив нову пошукову систему для дітей, що має назву "Kiddle". Новий «пошуковик» є аналогом традиційного варіанту Google. Проте, в ньому є фільтри, які не пропускають певні типи інформації. Так, шукаючи щось у всесвітній мережі за допомогою Kiddle, пошукова система змінює порядок лінків: перші три сторінки призначені тільки для дітей, а вже усі наступні посилання розраховані й на дорослого. Окрім того, при введені певних типів слів у пошук, Kiddle блокує пошуковий запит.

"Усе, що я раджу, треба знати тільки педагогові, і необов’язково знати вихованцям. Педагогічна обізнаність, педагогічна «освіченість» учнів приносить, як правило, не користь, а шкоду. Справа в тому, що однією з умов високої ефективності педагогічного впливу є обстановка ненавмисності цього впливу. Іншими словами, учневі не треба в кожну дану мить знати, що вчитель його виховує. Виховний намір має бути прихований обстановкою дружніх, невимушених взаємин. Чому людина не повинна знати, відчувати, що її виховують? Тому що справжнє виховання — це самовиховання. Треба створити таке спілкування вихователя й вихованців, щоб кожне слово, звернене до юного серця й розуму, пробуджувало внутрішні духовні сили, викликало внутрішню роботу розуму й серця, спрямовану на самопізнання й самовдосконалення. Якщо ж людина на кожному кроці відчуває й розуміє, що її виховують,— здатність до самопізнання й самовдосконалення притупляється..." (Василь Сухомлинський)

"Найважливіший засіб відвернення лінощів — не повинно бути неробства й пустого проведення часу. Не повинно бути такого періоду в духовному житті людини, щоб вона нічого не створювала. Потворним у всіх відношеннях є те, що дорослі спеціально створюють умови для ледарства й неробства, називаючи це неробство дитячим літнім відпочинком. Відпочинок має бути тільки активним, являючи собою зміну характеру діяльності. З душного міста дітей треба вивозити в села, нехай вони тут, серед полів і лук, займаються посильною діяльністю, загартовують свої сили. Могутній засіб відвернення лінощів — обмеження бажань. З дитинства нехай людина на власному досвіді пізнає суть понять: не можна, треба, можна. Разом з батьками слід добиватися того, щоб дитина себе обслуговувала. Людина нехай змалку зазнає труднощів, переборюючи їх напруженням фізичних і духовних сил. Злиття фізичних і вольових сил виховує працьовиту, вольову людину..." (Василь Сухомлинський)

"Кожна виховна бесіда має свою мету. Інколи мета — загальна, стосується всіх вихованців. Іноді бесіда проводиться для того, щоб подіяти на весь колектив, а особливо вплинути на окремого вихованця. Продумуючи духовне життя колективу, думки, почуття, поведінку окремих вихованців, накреслюючи зміст виховної бесіди, ви ніколи не повинні забувати, що головний ваш засіб впливу — слово, що ви доторкаєтесь до розуму й серця своїх вихованців словом. А слово може бути і могутнім, гострим, гарячим, може бути воно й кволим, немічним, безсилим,— усе залежить від однієї дуже важливої риси вашої бесіди — одухотвореності, натхнення. У виробленні переконаності, у спонуканні дітей, підлітків, юнаків і дівчат до самовиховання ваше натхнення — це свята святих виховання. Пам’ятайте, що ви передаєте в своєму слові вихованцеві не тільки вміст того, про що розповідаєте, але й частинку своєї душі..." (Василь Сухомлинський)

"Планування виховної роботи — це насамперед уявлення про ідеал виховання. Вихователь повинен уявляти, що має вийти з доставленої в його майстерню «брили мармуру». Від того, наскільки ясне це уявлення, залежить розуміння суті й необхідності планування виховної роботи... І загальніший план — на всі роки шкільного виховання, і конкретніший — на період роботи одною вихователя із своїми вихованцями — обидва ці плани якоюсь мірою є ідеалом, до якого прагне вихователь. На основі ідеалу треба планувати конкретну виховну роботу на більш обмежений період. На який саме період? Плануйте так, як вам зручніше: чи то на тиждень, чи то на місяць; у декого виходить непоганий план і на цілу чверть. Треба тільки завжди пам’ятати, що виховання — жива, рухлива справа, яка вічно змінюється й розвивається, і що вихованець ваш завжди в етані становлення. Планування виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним звірянням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу..." (Василь Сухомлинський)

"... Хочу порадити вам: володійте умами своїх вихованців. Немає сильнішого засобу підкорити волю свого вихованця, ніж підкорення його думок. Але владарювати над думками можна лише тоді, коли у вас багате, повнокровне життя в світі книжок. Найчутливіші, неповторно індивідуальні, норовливі, «бунтівливі», непокірні натури й характери при вмілому підході стають книголюбами. Підкорюйте їх книжками й розумом." (Василь Сухомлинський)

"...  Мудрість влади педагога — це насамперед його безмежна влада все розуміти. Пам’ятайте, що в дитини не буває умисного прагнення творити зло. Педагогічне неуцтво з того й починається, що вихователь приписує дитині це прагнення, вважаючи, що вона навмисне чинить погане. Прагнучи «підрубати корінь зла», вихователь рубає всі корені, і живі паростки дитинства засихають. Звинувачення в умисному злі, в лінощах, недбальстві, яких насправді немає, дитина переживає як велику несправедливість, це відштовхує її від учителя, вона втрачає довір’я до нього. Ламаючи дитячу довіру до вас, ви штовхаєте дитину на те, що вона починає захищатись непокірністю, умисним непослухом, прагненням робити все наперекір вашим вимогам. Пам’ятайте, що все це з’являється там, де дитяче довір’я до вас дало тріщину... Якщо дитина робить щось «не так», не допускайте «сильних», «вольових» засобів впливу на неї. Не допускайте, щоб у вашу складну лабораторію гуманізму увірвався стук кулака по столу й окрик. Нехай не приваблює вас перспектива побачити рухливого, сміхотливого, вічно невгамовного пустуна згаслим і приголомшеним, із сумними, погаслими очима, зігнутим і нещасним — погана це перспектива. Бережіть, як найвище благо, людську гордість, недоторканність особистої честі дитини..."(Василь Сухомлинський)

"... Як треба дорожити безмежним дитячим довір’ям, яким мудрим, люблячим захисником дитини треба бути вихователеві, щоб між ним і дітьми завжди зберігалась гармонія людських, щирих, доброзичливих стосунків. Якою мудрою має бути влада педагога над людиною. Не забувайте ні на мить, що дитина — така сама людина, як і ви. Бережіть дитяче довір’я, бо воно — це і є любов дитини до педагога — якраз у цьому осереддя мудрої влади педагога над дитиною. На цьому довір’ї тримається прагнення дитини знаходити і знайти захист у вихователя. Дорожіть, як неоціненним скарбом, цим дитячим прагненням. До того часу, поки дитина дивиться з надією на вас і вірить у вас, ви - справжній вихователь, наставник, ви - учитель життя, ви - авторитет, живе втілення життєвої мудрості, ви - друг, товариш. Пам’ятайте, що ці речі дуже тендітні, їх легко зруйнувати. Якщо ви зруйнували їх, вам як вихователеві настав кінець. Ви будете наглядачем, а не вихователем." (Василь Сухомлинський)