Статті для дітей та батьків

Короткі оповідання та казочки Василя Сухомлинського для дітей, що складають збірку " Материне поле ":

«Бо за морем — чужина»,  
«Висока гора до неба», 
«Загублені гроші».
«Запитав у бабусі», 
«Звичайна людина», 
«Людина з Гарячим Серцем», 
«Материне поле», 
«На другий рік», 
«Наталочка», 
«Не забувай про джерело», 
«Незнищенний камінь», 
«Перед Справедливим Суддею», 
«Прогаяний день», 
«Сім ножів», 
«Чому Сергійкові було соромно», 
«Чотири вітри і материнське горе», 
«Що буде, як зупиниться час»,
«Яблунька і літо», 
«Як народився Василько», 
«Як Федько відчув у собі людину».

 

Коротенькі оповідання та казки Василя Сухомлинського для дітей зі збірки «Не забувай про джерело»:  

«Бо я людина», 
«Віл і Садівник»,  
«Дві лопати», 
«Деркач і Кріт»,  
«Добре слово»,  
«Є ще одне найніжніше деревце», 
«Камінь»,  
«Кінь утік». 
«Ліхтарник», 
«Найкраща лінійка», 
«Не забувай про джерело». 
«Не загубив, а знайшов», 
«Невиховані й виховані», 
«По одному ковтку – найслабкішим», 
«Хай я буду Ваша, бабусю», 
«Хліб — то праця людська», 
«Хризантема й Цибулина», 

"Чорнобривці",
«Як заходить сонце», 
«Як Павлик списав у Зіни задачу». 

 

Короткі оповідання та казочки Василя Сухомлинського для дітей, що складають збірку "Хліб, труд і пісня":

"А пісня жива", 
"Батьків олівець", 
"Безсмертна мати", 
"Безсмертник", 
"Бо сонце -  єдине", 
"Борисова шпаківня",
"Важлива звістка", 
"Відломлена гілка", 
"Візьми ще одну квітку...", 
"Вічний блукалець", 
"Дерево для невідомого друга",  
"Дівчинка й Ромашка", 
"Дуб на дорозі", 
"Зозулина журба", 
"Іванова хата горить", 
"Камінь на межі", 
"Кожна людина повинна", 
"Колиска ",  
"Купа сміття", 
"Лижі й ковзани", 
"Любий синок", 
"Маленька лопатка", 
"Матвіїв дуб", 
"Материнське щастя",  
"Не варіть курчат", 
"Несміливий хлопчик", 
"Нові штани", 
"Огірки навколо колодязя", 
"П’ять дубів", 
"Поздоровляємо",  
"Про що думала Марійка", 
"Спляча Книга", 
"Суниці для Наталі ", 
"Сяйна Вершина і Кам’яниста Стежка",  
"Хліб, Труд і Пісня", 
"Хто найкращий майстер на землі", 
"Чекає своєї години", 
"Чи винен м’яч?",
"Чи можна перехитрити сонечко", 
"Чи настане ранок", 
"Чого заплакав Мишко", 
"Чого мати хвалить Миколу?", 
"Чотири аркуші золотого паперу",
"Щоб ти став кращий...", 
"Я хочу сказати своє слово...", 
"Яблуко в осінньому саду", 
"Як Наталочка в Лисиці купила хитринку", 
"Як Федько робив уроки". 

 

Оповідання та казки Василя Сухомлинського:

"А хто ж вам казку розповідає, бабусю?", 
"Аби швидше почути дзвоник", 
"Біда заставляє вчитись", 
"Будеш із гнізда випадати?"
"Вогник у вікні", 
"Дивний мисливець", 
"Доброго Вам здоров’я, дідусю!", 
"Завтра я вилізу на найвище дерево", 
"Їжак і місяць", 
"Кмітливий скляр", 
"Коли заснуть зорі", 
"Комірчина для дідуся", 
"Конвалія в саду", 
"Корисний чи шкідливий?", 
"Кустар і Різець", 
"Кущ вовчих ягід", 
"Лисиччук-першокласник", 
"Найгарніша мама", 
"Не видно, бо ніч", 
"Пекучий сонячний зайчик", 
"Перший день", 
"Поле і Луки", 
"Прийшла мама", 
"Сидить Юрко на санчатах...", 
"Смітник",
"Соловей і Жук", 
"Сорока-білобока", 
"Спіть, мамо, спіть...", 
"Старий пень", 
"Суперечка двох книг", 
"Сьома дочка", 
"Тетянка усміхається", 
"Тихо, бабуся відпочиває", 
"Хто ж муруватиме печі?", 
"Чванькувата буква"
"Чого мама тепер плаче?", 
"Чого синичка плаче?", 
"Чого ти, Юрцю, плачеш?", 
"Чого це дідусь такий добрий сьогодні?"
"Чому сьогодні черствий хліб?", 
"Чорні руки", 
"Що найтяжче журавлям", 
"Щоб кіт мишку не впіймав", 
"Щоб не наколовся", 
"Як визволити джмеля?", 
"Як Джміль нагодував Бджолу", 
"Як Дівчинка образила Букваря", 
"Як їжачок піч змурував", 
"Як Метелик напився березового соку", 
"Як Ніна не злякалась гусака", 
"Як носили півника продавати", 
"Як Ріка розгнівалась на Дощик?", 
"Ялинка для горобчиків", 
"Ярок через дорогу".

 

Це збірка мудрих і повчальних казок, оповідань, притч, новел, написаних для дітей і дорослих великим українським педагогом і письменником Василем Сухомлинським. Кожна казка, кожне оповідання розповідають читачам про неповторну красу природи, магічну силу доброти і чуйності у взаєминах між людьми, пробуджують у нас бажання захистити слабшого, допомогти старшим.

Читайте оповідання та казки Василя Сухомлинського зі збірки "Куди поспішали мурашки": 

"Акація і Бджола", 
"Бабусин борщ", 
"Бабуся і Петрик", 
"Бабуся Мотря й Андрійко",
"Білка і Добра Людина",
"Важко бути людиною",
"Верба над ставом", 
"Веселка в камінчикові",
"Вогнегривий коник", 
"Гудуть, а меду не приносять", 
"Джміль і Лілова Китиця", 

"Дивина",
"Дід Осінник", 
"Дуб під вікном", 
"Дуб-пастух", 
"Жайворонок і Сонце", 
"Зелене та рум’яне яблучка", 
"Золотокоса", 
"Котик і їжачок", 
"Куди поспішали мурашки", 
"Лисиччині ліхтарики", 
"Лялька під дощем", 
"Мама не любить смажених грибів", 
"Матері ніколи...", 
"Мати — єдина", 
"Мокра і суха сорочки", 
"Молоко ж чисте", 
"Навіщо півневі гребінець", 
"Найледачіший у світі Кіт", 
"Народження егоїста", 
"Ніч і біла сорочка", 
"Перепел і Кулик", 
"Перестелимо постіль дідусеві",
"Перший страх курчатка", 
"Півень проса накосив", 
"Покинуте кошеня", 
"Права й ліва рука", 
"Правда буває гірша за неправду", 
"Пролісок і жайворонок",
"Пшеничний Жайворонок", 
"Сніжинка й Сонце", 
"Соловейкове гніздо", 
"Соромно перед соловейком", 
"Сухар і Хліб", 
"Та й поклала кладочку", 
"Хлопчик і лопух", 
"Хто розмалював півника",
"Це, сину, моє поле...", 
"Що краще?", 
"Як Бджола стала золота", 
"Як вівчар білої вовни настриг", 
"Як діти раділи, а Ялинка плакала",
"Як Кіт рибу ловив", 

"Як Котові соромно стало",
"Як Микита став працьовитий", 
"Як Павучиха продавала павутиння", 
"Яке щастя?". 

 

Оповідання та казочки Василя Сухомлинського зі збірки "Пшеничний колосок" з ілюстраціями: 

"Врятував сонечко", 
"Де ночує водяна лілея", 
"Для чого півневі гребінець",
"Жаба, що співала по-журавлиному",
"Зайчик і горобина",
"Їжачок і світлячок", 
"Метелик",
"Осінь принесла золотисті стрічки", 
"Перший льодок",
"Пихатий півень", 
"Про що думала Марійка",
"Пшеничний колосок",
"Фіалка і бджілка", 
"Чому мама так хвалить?", 
"Шпак прилетів", 
"Що найсмачніше?", 
"Щоб метелик не поколовся", 
"Яблуко в осінньому саду", 
"Як бджілка знаходить квітку конвалії", 
"Як здивувався Мурко", 
"Як злякався Юрко", 
"Як кіт рибу ловив", 
"Як котові соромно стало", 
"Як метелик плавав у ставку", 
"Як Петрик розгнівався", 
"Як синичка будить мене".

 

"У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Тож і подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю! Ото, мабуть, булькне дуже!» Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі. Камінь упав на дно і забив джерело...." (Василь Сухомлинський)

 

"Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже дорослі юнаки, високі, ставні, славні, красиві. А третій - підліток Юрко - маленький, тоненький, мов очеретина. Було це взимку. Впав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати говорить - немовби сама до себе, але щоб і сини чули: "Холодно, діти. А дров немає... Кому ж за дровами йти?..." (Василь Сухомлинський)

"У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, й дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті. Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі. Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати. Підвівся Вітер з-під куща, прилетів до флейти та й подув з усієї сили..." (Василь Сухомлинський)

"Над зеленим лугом літали два метелики. Один білий, а другий червоний. Зустрілися, сіли на зеленому листочку та й хваляться. Білий метелик говорить: "Мої крильця найкрасивіші, бо я схожий на білу хмаринку." А червоний метелик і собі хвалиться..." (Василь Сухомлинський)

"У корови Лиски народилось Телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикує. Припало Телятко до матері, напилось молока, й захотілось Теляткові погуляти. Пішло воно по двору, дивиться — сидить маленьке звірятко. Доторкнулось Телятко до маленького звірятка, а на ньому пух м’який-м’який, ще м’якший, ніж материнське вим’я. Дивиться маленьке звірятко на величезного звіра - теля, прищулилось і сидить собі тихо-тихо..." (Василь Сухомлинський)

"У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри. Ласкавий Вітер — хлопець з синіми очима. А холодний Вітрюга — дід з колючою бородою. Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над землею. Білі сніги вкрили поле. Зашуміли тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга..." (Василь Сухомлинський)

"Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітрець з яру повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця, просить: "Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще Сонечка чекати..." (Василь Сухомлинський)

"На дереві сиділа білочка. Вона їла горіх. Смачний, бо аж очі заплющила. Крихітка горішка впала на землю. За нею друга, третя. Багато крихіток впало на землю. А стежечкою між травою бігла Мурашка. Поспішала по їжу маленьким мурашенятам. Вона прямувала на баштан: чула, що там є багато солодких крихіток кавуна. Раптом чує - падають з дерева крихітки горішка. Попробувала Мурашка - горішок запашний і смачний...." (Василь Сухомлинський)

"... Ще з дитинства, — а це, власне, тільки з дитинства й буває, — міфи й символи Гуцульщини ввійшли в плоть і кров нашого поета. І це часто міфи й символи загальноукраїнські або їхні локальні варіації. А також загальнохристиянські в конкретному місцевому побутуванні. Ці останні не тільки мирно співіснують з дохристиянськими поганськими, а часто й перегукуються в своїй поетичній функції або постають симбіотично. Поетика гуцульських обрядів, замовлянь, заклинань, легенд, узвичаєнь, усього естетизованого, як мало де інде, побуту й поводження — все це аспект світогляду, поважна частина Герасим’юкової свідомости й образного скарбу, «велетенського дерева мови» — але це не заважає йому в його глибокій християнській вірі. Це один із небагатьох наших поетів, у віру яких віриш, бо відчуваєш її в тканині мовлення, в ставленні до світу й людини..." (Іван Дзюба)

Поезії Василя Герасим'юка: "Чоловічий танець", "Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти...", "Перший сніг", "Білого гриба запах сниться — тулиш до листя...", "Марю лиш вогневим блискавки списом...", "У захристії трійця стоїть... ", "Я вижив тут, і я тобі віддам...", "Жива ватра", "Вінок тобі плетуть. І ти підходиш тричі", "Я прокинувся в серпні з холодних космацьких отав...", "Ну де ти познаходив цих музик!", "Нічні дзвони Володимирського", "Ранкова пастораль", "Важко прокинутись і піти", "Люблю мамин почерк. Слова її переловім", "Жовта нитка буде. Нитка жовта", "Сонет", "Святили паску черешневим цвітом".

Технікою художнього вишивання хрестик косий (або звичайний) виконують найрізноманітніші орнаменти з декорування виробів. При вишиванні хрестика косого з лицьової сторони настиляються дві рівні діагональні (косі) стібки зліва направо і справа наліво. Звідси й назва хрестик косий. Його ще називають звичайним, бо ним вишивають повсюдно, в усіх регіонах України, в країнах слов’янських народів тощо.

Шов "курячий брід" поєднують в орнаментах із лиштвою простою, качалочкою, швом «кочелистий», «солов’їними вічками», довбанкою тощо. Цим швом найбільше вишивають лінії розводу в основних орнаментах, виконаних білим по білому або ніжними відтінками інших кольорів.

У статті надається характеристика рахункових швів вишивання та техніка виконання "непрозорого оксамитового шву". Оксамитовим швом вишивають найрізноманітніші основні орнаменти при декоруванні плечового, поясного та верхнього одягу. Його використовують як з’єднувальний оздоблювальний шов художнього вишивання.

 

На кожну літеру абетки видатна українська поетеса Варвара Гринько написала віршика, скоромовку або загадку, пісеньку чи лічилку. Тому цей "Букварик-веселик" - справді є веселою і динамічною книгою з яскравими ілюстраціями художниці Світлани Лопухової майже до всіх віршиків.