Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
97. ЯК ПЛАНУВАТИ ВИХОВНУ РОБОТУ
Тут не може бути ніякого трафарету й рецепта. Усе, що відвертає учителя від безпосередньої виховної роботи, всяка писанина для показу — зовсім непотрібна річ. Але планування виховної роботи не належить до такого виду папірців. Це складова частина виховної роботи. Без планування я не уявляю повноцінного виховання, особливо тих його складових частин, які я називаю важковловимими.
Планування виховної роботи — це насамперед уявлення про ідеал виховання. Вихователь повинен уявляти, що має вийти з доставленої в його майстерню «брили мармуру». Від того, наскільки ясне це уявлення, залежить розуміння суті й необхідності планування виховної роботи.
Ви починаєте працювати з першим класом (інколи ваша виховна робота починається з дошкільнятами). Вам учити дітей до III класу, але шлях виховної роботи ви повинні уявляти до кінця — до закінчення середньої школи, до перших кроків самостійної праці, до повної зрілості, до материнства й батьківства. Складіть план тієї діяльності, яка необхідна на наступні 10 — 15 років (не тільки в шкільних стінах, але й після закінчення школи) для того, щоб вихованець ваш став людиною з ясним, допитливим і розвинутим розумом, благородним серцем, золотими руками. Складіть насамперед список книжок із золотої скарбниці світової культури, що їх ваші вихованці повинні прочитати за десять років шкільного навчання (ми складаємо також «резервний» список книжок, які людина прочитає після закінчення школи, у період самостійної праці). Як досягти того, щоб вихованці залишалися нашими вихованцями й після закінчення школи, читали книжки, які треба прочитати — про це мало й цілої книжки, настільки це велике й важливе питання.
Далі продумайте й напишіть, що повинен зробити ваш вихованець своїми руками з першого дня навчання до вступу в пору зрілості — для матері, батька, для людей, щоб бути справжньою людиною, знати, що таке праця, честь, гідність, дружба, турбота про людину. Потім дайте перелік суспільно корисної праці, в якій ваш вихованець повинен узяти участь, щоб пройти першу школу громадянського виховання. Я радив би поряд з цим пунктом написати назви книжок про видатних людей, які мають стати ідеалом для підлітка, юнака й дівчини. Читання цих книжок не дасть користі, якщо немає суспільно корисної праці.
Далі, маючи загальне уявлення про людину, яку виховує школа, треба скласти конкретніший, деталізований план на весь період своєї роботи з вихованцями, наприклад, учителеві початкових класів — на 3 роки, класному керівникові IV — X класів — на весь період роботи з класом. Тут я раджу приділити особливу увагу дитинству й отроцтву. 9 — 10-річна дитина, 13 — 14-річний підліток повинні, оглянувшись назад, побачити те, що вони вже зробили своїми руками. Вони мають знати, що таке трудові мозолі, трудовий заробіток, що таке втома й відпочинок.
І загальніший план — на всі роки шкільного виховання, і конкретніший — на період роботи одною вихователя із своїми вихованцями — обидва ці плани якоюсь мірою є ідеалом, до якого прагне вихователь. На основі ідеалу треба планувати конкретну виховну роботу на більш обмежений період. На який саме період? Плануйте так, як вам зручніше: чи то на тиждень, чи то на місяць; у декого виходить непоганий план і на цілу чверть. Треба тільки завжди пам’ятати, що виховання — жива, рухлива справа, яка вічно змінюється й розвивається, і що вихованець ваш завжди в етані становлення. Планування виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним звірянням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу.
План визначається насамперед життям. Коли ваш вихованець переступив шкільний поріг, ви ще не знаєте, як розвиватиметься його індивідуальність. Особистість починається в діяльності, у праці, у повсякденних взаєминах. І ось життя на кожному кроці підказує вам, що планувати: яку книжку прочитати колективові, до якої праці залучити вихованців, про що поговорити з Ванею і Колею, щоб вони прочитали ті книжки, які їм треба прочитати.
План виховання охоплює всю багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе безперечну користь вихователеві в тому разі, якщо буде глибоко продумано моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою і планування, і практичної роботи є в зв’язку з цим наступність і розвиток того, що вже досягнуто. Можна сказати, одна з таємниць виховання полягає в тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці не підозрювали, що вони роблять одне й те саме. Так, виховання людяності, чутливості, чуйності, щирості, співчутливості вимагає того, щоб вихованці постійно робили щось для людей, але ця діяльність не повинна бути одноманітною. Читач тут може подумати: добре було б, якби автор показав, як конкретно скласти план па тиждень чи на місяць. Я навмисне уникаю цього. Передача досвіду — це передача ідеї, запозичення досвіду — це індивідуальна творчість на основі ідеї.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 645 - 647.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.