Статті для дітей та батьків

"Загальні збори звірів у лісі одностайно ухвалили: «Господарем лісу обрати Ведмедя». У протоколі нагадувалося, що ведмідь і молодий, і працьовитий, і чесний, і принциповий, і морально стійкий. І ведмідь став господарем..." (Євген Дудар)

Творчість знаного письменника, популярного гумориста і сатирика Євгена Михайловича Дударя — явище в сучасній українській літературі. Соковита, барвиста мова його «дударесок», лаконічні, влучні вислови, дотепні діалоги персонажів, уїдлива іронія, сарказм, а водночас і засоби гротеску, фарсу, щире вболівання за духовне і громадянське здоров’я людини, за долю суспільства і держави — все це окреслює своєрідний художній світ творів митця, їхню естетику й оригінальність. І жодного твору «прохідного», поверхового, бо в той чи той спосіб у них порушено гострі проблеми: чи то національно-політичні, соціальні, моральні, етичні, мовні чи інші.

 

Юрій Васильович Кондратюк (справжнє ім’я Шаргей Олександр Гнатович) — український вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Автор так званої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон».

Збірка дитячих віршиків Наталі Забіли "І читати, й рахувати!" : "Анрійко-школярик", "Весела абетка", "Лічилочка", "Веселий рахунок", "Три вишеньки", "Будинок казковий, п'ятиповерховий", "Найкраще число", "Дев'ять квоччиних діток", "Десять яблучок".

Зимові віршики Наталі Забіли для дітей: "Перша ялинка", "Випав сніг", "Зима", "В лісі", "Зайчикова ялинка", "Пісенька".

Віршовані загадки від Наталі Забіли: "Загадки", Лісові загадки - "Клубочок", "Туки-тук", "Вертольотики", "Водяна красуня". 

"Там, де сосни та ялинки у лісочку стали вряд, 
скаче білка-сіроспинка, закликає всіх звірят.
Сіра спинка, довгий хвостик, по деревах — плиг та плиг!
— У свою хатинку в гості я сьогодні кличу всіх! 
У моїй малій хатинці, на ялинці між гілок, 
наготовлено гостинців для звіриних для діток!.."

(Наталя Забіла)

 

Поезії Богдана Лепкого про Тараса Шевченка: "Літ тому сто", "Хата", "До Тарасової матері", "Батькове пророцтво", "Мрії та дійсність", "Перші твори", "Задумався. Летять до зір", "Гей, які то луги зачаровані", "Розвіяні мрії", "Суд над поетом", "Не вмре й не загине", "Пустиня", "Шевченкова верба".

Для виконання шапочки необхідно мати шерстяну пряжу (150 г шерсті № 32/2 в 10 ниток), спиці  № 4 і 5. Шапочку виконано виворітною гладдю з вертикальними стовпчиками і вишито тамбурним швом, прикрашено помпоном з довгих петель. Закот шапочки зв’язано резинкою 2X2. Узори для в’язання: панчішна в’язка (лицьова і виворітна гладь), вертикальні стовпчики, петлі «ворс» і резинка 2X2.

При виконанні шнурочка поверхневого з підкладкою з лицьової сторони утворюється широкий поверхневий (не пришитий до тканини) шнурок. З виворітної сторони утворюється горизонтальна лінія із рівномірних паралельних вертикальних стібків, розміщених на однаковій віддалі один від одного.

Видатний український письменник Олесь Гончар багато сторінок своїх творів присвятив дітям, дитинству. От і в розповіді «Романові яблука», взятій із широковідомого твору письменника «Твоя зоря», дорослі герої весь час подумки вертаються в ту неповторну пору, яку називають світанком життя. Автор-оповідач і Кирило Заболотний, у минулому бойовий льотчик, а тепер дипломат, перебуваючи далеко від Батьківщини, часто згадують рідний край і своє дитинство. Заповітними мріями-спогадами вони діляться зі своєю маленькою супутницею дівчинкою Лідою...

 

"Така золота, що нема зупину.
Така буйна — нема вороття..."

(Леонід Кисельов)

"В зорянім серпневім павутинні 
Нап'яли блискуче полотно. 
Просто неба, у дворі правління 
Леніна показує кіно..."

(Леонід Кисельов)

"Не йму віри політикам,
Ані тим, що підтримують існуючі суспільні лади, 
Ані тим, що базікають про нові 
І нишком колючий дріт припасають 
Для своїх кібернетичних раїв..."

(​Леонід Кисельов)

"Завтра буде світ такий, як завше — 
Білий, жовтий, трохи вороний.
І зависне небо, наче зашморг.
Як і має бути восени..."

(Леонід Кисельов)

"І мати молода, і сонце юне,
І в неї на колінах немовля.
В прозорому повітрі, наче струни, 
Гудіння оксамитного джмеля..."

(Леонід Кисельов)

"Земля така гаряча,
Така руда земля. 
Маленький хлопчик плаче: 
Не бийте журавля!.."

(Леонід Кисельов)

"Так, вона залізна, наше слово — криця 
Гучнодзвонна мідь.
Над життя і згубу у космічнім віці 
Вічністю бринить..."

(Леонід Кисельов)

"Мій щур такий любесенький, 
Любесенький, дурнесенький, 
Співає у норі..."

(Леонід Кисельов)

"Шкода Москви. Вже наче відійшов 
Від сподівань і пристрастей Арбату 
І паху бурштинової ґербати 
У мареві тих марень, тих розмов...."

(​Леонід Кисельов)