Тамара Коломієць. Віршована казка "Про мандрівку Жабунця-хвастунця" (з книги "Найперша стежечка")


 

Тамара Коломієць. Найперша стежечка. Збірка віршів для дітей.

 

 

Тамара Коломієць

ПРО МАНДРІВКУ ЖАБУНЦЯ-ХВАСТУНЦЯ

(віршована казка)

 

Кажу, кажу казку 
За бубликів в'язку. 
Один бублик — на зубок, 
Другий бублик — в козубок, 
Третій — у кишеню, 
А четвертий — в жменю. 
А онука — п'ятим 
Буду частувати. 
Хай він бублика смакує, 
Хай над казкою міркує. 
Починаєм... 
Але ні: 
Нащо бублики мені! 
— Ой і жадний! — скажуть люди. 
Так робити я не буду. 
Все поділим навпаки: 
Діду — з бубликів дірки, 
В'язка бубликів — малому, 
Хай бере їх по одному. 
Поки він усі поїсть, 
Дід і казку розповість. 
Так ми приказку й завершим. 
Починаєм — 

 

БУБЛИК ПЕРШИЙ. 

 

Тамара Коломієць, Про мандрівку Жабунця-хвастунця, віршована казка. Художник Едуард Колесов

 

Не за синіми морями —
За ставком, 
Не за дальніми горами — 
Під горбком 
Жила собі Жабка. 
Була в Жабки хатка, 
А за хаткою, мов ліс, 
Очерет високий ріс, 
Джерельце в'юнке текло. 
Дуже гарно там було! 
Був у Жабки синок Жабунець — 
Неслухняний малий пустунець. 
Скільки горя натерпілася вона: 
То він з берега високого пірна, 
То сховається між трави в гущину, 
То в калюжу запливе на глибину. 
А сьогодні розкричався: 
— Пусти! 
Краще я помандрую в світи! 
Я не хочу сидіть у дворі — 
Тут і мухи дрібні, й комарі! 
Тут і сонце пече-припіка! 
І вода в джерелі не така! 
Очерет не дає холодка! 
Помандрую я геть до ставка!.. 
Умовляла. 
Він не слухає слів. 
У листочок загорнула комарів, 
Парасольку із латаття дала, 
Од порога до воріт провела... 
Потім хату замкнула замком 
І метнулася вслід за синком. 
Поскакала-поспішила по сліду, 
Щоб одвести од синочка біду. 
Між травою прокрадалася, 
За купинами ховалася... 
Раптом чує край води: 
— Кумо, кумо, ви куди?..— 
Це сусідонька-кумася 
Аж навшпиньки підвелася, 
Витріща лупаті очі — 
Дуже правду знати хоче! 
Поки їй розказала куди, 
То пропали од сина й сліди. 
— Кумо! — плаче. А кума 
І сама вже не дріма, 
Кличе кума: 
— Нум гайнем, 
Втікача за мить вернем! — 
Кум гукнув своєму куму, 
Наробили в лузі шуму, 
Рушив весь жабиний рід 
Жабунців шукати слід... 
А поки вони скачуть по лугу — 
Візьмем з низочки 

 

БУБЛИК ДРУГИЙ. 

 

Тамара Коломієць, Про мандрівку Жабунця-хвастунця, віршована казка. Художник Едуард Колесов

Ні, шляхи не близькі в Жабунця — 
В'ється стежка без краю-кінця. 
Ось здолав він нарешті горбок — 
І внизу уже видно ставок. 
Там і сонце зовсім не пече, 
І вода прохолодна тече, 
І доволі в траві холодка — 
Поспіша Жабунець до ставка! 
Раптом впоперек дороги 
Настовбурчилися роги, 
Щоб спинити Жабунця, 
Щоб схопити молодця. 
Хто ці роги наставля? 
Що за ворог? Звідкіля? 
Суне ближче, ближче, ближче 
Здоровенний Жук-Жучище 
В бойовому убранні — 
Весь закований в броні. 
Наставляє зброю грізну: 
— Одійди, бо буде пізно!..— 
Зупинився Жабунець, 
Придивився Жабунець: 
От дива, та у жуків 
Ноги — наче в комарів! 
Хоч і роги, і броня — 
Комарам вони рідня. 
І щоб він, гроза комах, 
Побоявся цих невдах?! 
Став на стежці: 
— Ану-ну! 
Не підходь, бо проковтну! 
Я не просто мандрівник — 
Я силач і войовник: 
Сто жуків уже я стрів, 
Сто жуків уже я з'їв!..— 
І щоб більш нагнати страху, 
Жабунець посеред шляху 
Весь надувся, в боки взявсь... 
А Жучище засміявсь: 
— Ти диви, яке мале, 
А таке завзяте й зле! 
Нумо в чесному бою 
Силу спробую твою! — 
Та рогами як штрикне, 
Та за бока як щипне! 
Закололо сто голок! 
Засвітило сто зірок! 
Жабунець — у скоки, 
Жабунець — навтьоки! 
А Жучище: 
— Жу-жу-жу! 
Доганять не побіжу! 
Бачу й так: ти боягуз! 
З'їсть такого Чорногуз...— 
Не оглянувсь неборака — 
Почухрав. 
Парасольку з переляку 
Розтоптав. 
Так завзято по стежині 
Дременув, 
Що в гніздовисько джмелине 
Шугонув. 
Як обсіли, обліпили 
Джмеляки, 
То рвонув од них щосили 
В будяки. 
А звідтіль — по крутосхилу 
Сторчака... 
— Боягуз-з-з! — 
Джмелі зурмили 
Звисока. 
Не догнать нам його нізащо! 

 

Тамара Коломієць, Про мандрівку Жабунця-хвастунця, віршована казка. Художник Едуард Колесов

 

ТРЕТІЙ БУБЛИК 

скуштуємо краще. 
Поколовшись в будяках, 
Весь у саднах, в синяках, 
По стежині навпростець 
Чимчикує Жабунець. 
Потихеньку боки чуха, 
Полохливо шерхіт слуха: 
Що, коли густа трава 
Злого ворога хова? 
Раптом... що це?.. 
Хтось повзе, 
Диво-дивнеє везе: 
Із віконцем круглий дім, 
Мов калач, скрутивсь на нім, 
А з віконця голова 
В боки ріжками кива. 
Аж чотири їх у дивного Жука! 
Зупинився Жабунець і чека. 
Сам тремтить, ну ось-ось дремене: 
Що, як Жук цей мене наштрикне? 
Бач який: по стежині повзе 
І хатину на спині везе! 
Із дороги йому уступлюсь, 
Ще й у ноги йому поклонюсь, 
І скажу: «Я малий і слабий... 
Ти слабіших від себе не бий!..» — 
Уступився, вклонився: 
— Ква-ква...— 
Глядь, а Жук свої ріжки хова, 
Глядь — Жука уже й сліду нема, 
Залишилася хатка сама. 
Оглядів її всю і зрадів: 
Боягуза, виходить, зустрів! 
— То мене він боїться, ага! — 
Лапу враз Жабунець простяга, 
Підштовхнув цю хатинку легку — 
Опинилась вона у струмку. 
(Чи впізнали ви, що Равлик це був? 
Він у бистрому струмку не втонув: 
В черепашці, як в надійному човні, 
Загойдався і поплив на бистрині.) 
А дурненький Жабунець-хвастунець 
Запишавсь, як у сметані млинець, 
Застрибав: 
— Ага, ага! 
Всіх силач перемага! 
Ох і всипав я Жуку — 
Утопив його в струмку. 
Хто там ще? Ану сюди — 
Силу міряти іди! 
І Вужаку, і Змію 
Подолаю у бою! 
Чорногуза не боюсь — 
З Чорногузом поборюсь! 
Поскакаю, побіжу, 
Всім на світі розкажу! — 
Ой, недобре це, скажем відверто!.. 
Почнемо тепер 

 

БУБЛИК ЧЕТВЕРТИЙ. 

 

Тамара Коломієць, Про мандрівку Жабунця-хвастунця, віршована казка. Художник Едуард Колесов

 

Кум-ква! Кум-ква!.. 
Бачить хочете дива?.. 
Незнайомий танцюрист 
Всім показує свій хист. 
На лужку завів танець, 
Хто він? 
Звісно — Жабунець. 
Чап-чалап, чап-чалап! — 
Найспритніший серед жаб,— 
Кум-квак, кум-квак! — 
Витанцьовує гопак! 
Ще й підскакує, 
Ще й приквакує! 
Позбігались із горбка Ящірки, 
Позлітались до ставка Ластівки. 
Навіть Качка прийшла, 
Каченят привела, 
І підкрякує: — Кряк-кряк! 
Спритно крутиться козак!..— 
А високий Очерет 
Аж подався наперед. 
Верболіз навшпиньки став, 
У листочки заплескав: 
— Молодець 
Жабунець!.. 
Ну й підскакує, 
Ну й приквакує!..— 
Танцював, тупотів, 
Поки їсти захотів. 
З'їв дорожній припас на листку 
Та й заснув під кущем на піску... 
Що ж, лишімо його поспати 
І візьмім собі 

 

БУБЛИК П'ЯТИЙ. 

 

Тамара Коломієць, Про мандрівку Жабунця-хвастунця, віршована казка. Художник Едуард Колесов

 

Віє вітер над кущами, 
Несе хмару із дощами, 
Густу траву прогортає, 
Тонку лозу нахиляє. 
Як ударили у бубон громи, 
Як розсипалися хмари слізьми! 
Понеслися, помчали струмки 
Через луг, через ліс до ріки. 
Підхопила заблуду вода — 
Крутить, вертить його, підкида. 
Шаленіє потік, аж кипить, 
Грізно піниться, бризка, шумить! 
Ой, не солодко плавати, ні 
У буйній, навісній бистрині! 
Що робити, не зна мандрівник, 
До таких він мандрівок не звик. 
Якось гілку суху осідлав 
І пустивсь за водою уплав. 
Та й заплакав: 
— Ой мамо, прости! 
Я не хочу у мандри іти! 
Із цієї страшної води 
Рятувать мене, мамо, іди! — 
...По калюжах, вплав, убрід 
Поспіша жабиний рід — 
Де тут, де серед води 
Жабунцеві сліди? 
Ой, біда, біда, біда, 
Все кругом знесла вода! 
В край далекий пустуна 
Занесла, мабуть, вона... 
Раптом — хто це гука? 
— Мамо, гину! — 
Мама миттю до струмка: 
— Тут я, сину!..— 
Гілку жаби зачепили, 
Як могли, 
І до берега щосили 
Потягли. 
Ледь живий сидів на гілці 
Жабунець... 
Тут і казці, й мандрівці 
КІНЕЦЬ. 

А як казці кінець, 
То і в'язці кінець. 
Жаль, що бубликів нема, 
А мотузочка сама. 
Оддамо її, напевно, Жабунцю 
За мандрівку і за казку оцю. 
Бо хоробрим дітям — бубликів разок. 
Мотузяному ж герою — мотузок. 
Коли буде з переляку утікать, 
Треба міцно штаненята підв'язать, 
Бо загубить... 
Та насмішки ці дарма, 
Бо такого Жабунця тепер нема: 
Він підріс, помудрів і змужнів, 
Він — найкращий ловець комарів. 
Ось погляньте: 
За ставком, 
Під горбком, 
Ловить він їх 
Не сачком, 
А язичком!


За матеріалами: Тамара Коломієць. "Найперша стежечка". Вірші. Художник Едуард Колесов. Київ, видавництво "Веселка", 1985, стор. 74 - 85.

 

 

  Більше творів Тамари Коломієць на нашому сайті:

Тамара Коломієць, вірші для дітей
Понад півсторіччя Тамара Коломієць пише для дітей. Золотий фонд української дитячої літератури поповнився збірками та окремими виданнями її творів. Вірші, казки, загадки, скоромовки, небилиці Тамари Опанасівни ліричні, образні, ритмічні, пізнавальні, без нудного моралізування, актуальні в роки їх написання й донині. Вони – про любов до землі та праці, красу природи, людську доброту, дитячу допитливість і вигадливість. Багато поетичних творів Тамари Опанасівни Коломієць перекладено англійською, угорською, польською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу. ​

Останні коментарі до сторінки
«Тамара Коломієць. Віршована казка "Про мандрівку Жабунця-хвастунця" (з книги "Найперша стежечка")»:
Лідія , 2021-11-28 23:15:40, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми