Статті для дітей та батьків

"Не тополю високую
Вітер нагинає,
Дівчинонька одинока
Долю зневажає..."

(Тарас Шевченко)

"Закувала зозуленька
В зеленому гаї,
Заплакала дівчинонька —
Дружини немає..."

(Тарас Шевченко)

"Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!.."

(Тарас Шевченко)

"В основі даного дослідження над мовою творів Тараса Шевченка лежить ідея впливу походження, етимології слів на їх функціонування в мові. Літературні твори, що набувають статусу фольклорних (як вірші Тараса Шевченка, що стали народними піснями), великою мірою складаються зі слів питомих і дуже архаїчних при мінімумі діалектизмів і запозичень. Предметом цього дослідження є ті лексичні одиниці в ранніх творах Кобзаря, які походять із мови чи мов трипільської культури, що була поширена в Україні в V - III тисячоліттях до н. е. Визначення таких термінів в українській та інших слов’янських мовах здійснюється за наступною схемою. Спершу визначаються слова, які не знаходять етимологічних відповідників за межами слов’янських (чи тільки східнослов’янських, чи тільки української) мов і тому можуть вважатися субстратними доіндоєвропейськими. Далі такі слова порівнюються з доіндоєвропейським ("егейським") субстратом грецької мови. Низка слів обох субстратів збігається..." (Юрій Мосенкіс)

"...  про яку мову ми говоримо – книжну чи розмовну? В Русі-Україні часів Богдана Хмельницького іноземці фіксували дві мови – типове явище для середньовічної Європи. Тож Орест Субтельний констатує, що Козацька ера – це «церковнослов’янська мова, яка все ще використовувалася на Україні як літературна» і «жива народна – руська». Посол Венеціанської республіки Альберт Віміна, що був у нас в 1650 р., називав нашу країну – Україною, але мову –  русинською (рутенською), lingua Rutena." (Олексій Редченко)

Поезії Віктора Женченка: "Як важко підніматися з колін", "Як важко підніматися з колін!", "Біль", "Так хто ж ми, Боже?", "В ніч перед Водохрещем", "Я — з Оболоні. З тиші, що припала", "Подих  Лувру", "З північного зошита", "Яке ж то щастя", "Я — між людей живу, для них співаю", "Мені з тобою — як ні з ким...", "Південний берег", "З пам’яттю віч-на-віч", "Отак живу. Живу отак як є…", "Верталися в село фронтовики", "Вертаючись з гастрольної поїздки".

"Козак з біди не заплаче. 
Козак із бідою, як риба з водою. 
Козак мовчить, а все знає. 
Добрий козак баче, де отаман скаче. 
Козак журби не знає. 
Терпи козаче, атаманом будеш.
Степ, та воля — козацька доля.
У козака: кінь і кульбака."  (записав Володимир Плав'юк)

Іван Павлович Пулюй (2 лютого 1845 року, Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область —  31 січня 1918 року, Прага) — український вчений-фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, громадський діяч, перекладач, а також - доцент Віденського університету, професор Вищої технічної школи в Празі, ректор першого в Європі електротехнічного факультету, доктор Страсбурзького університету, державний радник з електротехніки Чехії і Моравії.

Дитячі вірші Анатолія Камінчука: "Їде поїзд", "У дитячому садку", "Трамвайчик", "Малюнок", "Спи, Сонечко, спи", "Сіла білка у літак", "Коні і поні", "Кіт Василь варив кисіль", "Курчатко", "Бобри", "Сичі", "Льодохід", "Млин", "Березень - як зайчик", "Чечір-вечір", "Котики вербові", "Хитрий лис", "Морквинка", "Золоті відеречка", "Де ходив журавель", "Когутик-співунець", "Там хатина жайворина", "Коровай", "Вусанчик-колосок", "Колосок проснувся", "Дід-лісник", "Вівчарик", "Дощик-самосій", "Світлячок", "Обід у кота", "Лічилка", "Синій сон", "Бабині квіти", "Так, так", "Гойдашечки", "Пасовище", "Пісенька", "Пора діткам спати", "Лісом бігло деревце", "Хрущ і плющ", "Єноти", "Їжаки Їжаковичі", "Струмок", "Капелюх", "Прокіп сіяв кріп", "При долині дім", "Суниці для синиці", "Скік-скок", "Метелик", "Сміливий кіт", "Хомка", "Нема сома вдома", "Ось яка родина", "Чапленята-чапачі", "Осине сіно", "Вербова розмова", "Дзвоники", "Останній листочок", "Ожеледиця", "Сніжок", "Моржі", "Годівнички", "Півникове горе", "Жарт", "Снігу намело", "Іній".

"У сьогоднішній переломний час для нашого суспільства, коли йде фізичне знищення нашого народу ворогом, не можна забувати про культурний геноцид, який часто більш підступний, бо непомітний. Але він є і щодня ми попадаємо під його вплив. І тільки вигравши культурну війну у наших головах, виборовши можливість для наступних поколінь стати розумними, освіченими, патріотично налаштованими громадянами, що пишаються своєю країною та мають власну гідність, забезпечимо мир і процвітання наступним поколінням. Фізичні негаразди, каліцтва, нестатки, звичайно, є першочерговим питанням на яке ми звертаємо увагу і зосереджуємо усі сили але не забуваймо про основу цих негараздів – збіднілість душ та дефіцит культури, освіти. Найважливіше у навчанні, вихованні дитини, залучення до читання – це приклад дорослих, сім`ї, оточення, залучення до читання у школі, відвідування бібліотек та заходів закладів культури, мода на читання через ЗМІ та інші засоби реклами культури та читання, що повинна забезпечити держава адже у неї тут особлива роль – дбати та підтримувати культурний та освітній розвиток задля гідного розвитку країни..." (Ірина Мацко)

Збірочку дитячих поезій Анатолія Камінчука складають віршики: "Веселе полювання", "Білий слон", "Баба Віхола", "Льодохід", "Завесніло", "Барвіночку синьоокий", "Синій льон", "Липка", "Вишенька", "Розкажи нам, колосе", "Коник гривою    трясе", "Чики-брики". Це – веселі, дотепні вірші для дітлахів про любов до рідного краю, про ігри й розваги малюків.

 

 

 

Коротенькі дітячі віршики Анатолія Камінчука: "Азбука", "Світлячок", "Козлик і дощик", "В гостях у білочки", "Батьківщина", "Рідне слово", "Кобзар", "Дзвоники". 

"... Тоді ще не було ні телевізора, ні домашнього кіно, а були в мене кольорові олівці, які мама подарувала на день народження. І я взявся до малювання. Хотілося побачене диво за вікном перенести на папір. І застрибали, як живі, зайчики та білочки, повиростали химери-дивовижі,    захурделила    сніговиця, заграла у переливах сонця райдуга-веселиця. Не зчувся, як і день минув. Повернулася мама з роботи. Похвалила за малювання. А тоді мені  забажалося ще й віршики до малюнків зробити. Не пам'ятаю, які вони були, ті віршики. Та головне — ті рядочки сподобалися мамі, і вона мене знову похвалила. Мабуть, саме відтоді я й почав римувати, тобто писати вірші. Отой радісний і святковий стан душі бережу в собі, коли беруся за перо, коли мережу рядки, коли пишуться вірші для Вас, малята. (Анатолій Камінчук)

 Унікальний вишитий «Кобзар» Тараса Шевченка, виконаний рівненською майстринею Оленою Анатоліївною Медведєвою, можна побачити у Волинському краєзнавчому музеї. За допомогою техніки вишивки (стебнівки) відтворено тексти восьми (без скорочень) поетичних творів: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Біля назв творів подано авторські присвяти. Вишиті тексти «Кобзаря» доповнено ілюстраціями. Так, відтворено шість малярських творів самого Тараса Шевченка, які належать до періоду його ранньої творчості.

Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. Прізвище. А чи задумувались ви над тим, звідки воно, де починався ваш родовід? Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння - це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця, це самоусвідомлення нації, яка почала своє відродження після вікового сну... Відродження наших українських імен як чоловічих, так і жіночих, відродження віри, духовності наших традицій, звичаїв, моралі - це ті чинники, без яких буде важко будувати могутню, процвітаючу державу, ім’я якої - Україна.

У цій ілюстрованій художником Олександром Кошелем книжечці маленький читач познайомитья з цікавими птахами  та  тваринами,  а  також  прочитає маленькі віршики, які написав український поет Олександр Олесь.

 

 

Абетка — це те, з чого формується чудовий світ слова, а значить, — світ спілкування, світ поезії, світ пісні, світ прекрасного. Із звуків, спочатку нерозбірливих, потім чітких, починається й мова дитини. І, безумовно, настане час, коли вона відчує потребу дізнатися, як виглядають звуки, що їх чути навкруги. Отут, любі друзі, стане Вам у нагоді «Абетка» яку підготувало видавництво «Посередник». Написана вона була ще у 1944 році відомим українським поетом Олександром Олесем для свого маленького сина. Тому і називалася книжечка «Алфавіт віршами, писаними для сина». Сподіваємось ця ілюстрована книжечка дасть можливість діткам вивчити букви, нові слова і поняття. А зрозуміти їх допоможуть яскраві, веселі малюнки художника Тома Тарнавського.

 

"Діти, то роса Божа.

Дитину заболить головка, а маму серце.

Діти мають великі вуха і довгий язик.

Добрі діти — вінець, а лихі — кінець."

Ці та багато інших приповідок, записаних Володимиром Плав'юком, читайте у цій статті.

"... Очевидно, що слова вчителя: поговоріть з ним, натисніть на нього, і кличте до відповідальності – марні. Запит батьків до психолога – підсильте його мотивацію – некоректний і теж марний. “Говорити” і трансформувати, як правило, потрібно щось у всій сімейній системі. Причому, безвідносно успішності в навчанні..." (Світлана Ройз)​

Міжнародний колектив розробників ігор «Colabee Studios» створив відеогру за мотивами найвідомішого твору Лесі Українки «Лісова пісня». За словами авторів ідеї, гра «Forest song» не лише базується на творі української поетеси, а й відображає українську культуру та традиції. "The Forest Song" ("Лісова пісня") - гра з живим рівнем, в якій гравець зможе в ролі українського селянина досліджувати загадки світу живих і світу духів, спілкуватися з містичними лісовими істотами, вирішувати різні головоломки.