ГАННА ЧЕРІНЬ
(1924 – 2016)
Уродженка славної Київщини Ганна Черінь (справжнє прізвище – Галина Грибінська) з самого раннього дитинства писала вірші. Після закінчення школи вчилася на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Під час Другої світової війни Ганна опинилась у Німеччині в таборах для "переміщених осіб". Під час перебування на примусових роботах у Німеччині Галина Грибінська друкувала свої твори у часописі «Дозвілля». У 1949 році тут вийшла перша збірка її поезій «Крещендо». Літературознавець Богдан Рубчак вважає, що Ганна Черінь як поетеса досягла найбільшого успіху в особистій ліриці, яка вмістилася у першій збірці віршів, «Німецькі сонети». («Координати», том 2). У 1950 році Ганна Черінь переселилась до США. 1953 року вона закінчила факультет лінгвістики Чиказького університету, а у 1966 році - здобула другий диплом за спеціальністю «бібліотекар». Письменниця очолила при бібліотеці Чиказького університету відділ обміну з закордонними бібліотеками, зібрала тут велику колекцію україністики, намагалась встановити обмін книжками з українськими бібліотеками. Влітку 1993 року Ганна Черінь приїжджала до Києва. З 1988 по 2016 рік поетеса жила у Флориді, де активно працювала у місцевому українському Осередку імені Святого Андрія.
Від виходу другої, знакової для поетеси збірки «Чорнозем» (1962) і до останніх днів життя письменниця вражала неймовірною працездатністю, винятковою громадською активністю, багато мандрувала світом, влаштовувала літературні вечори і пропагувала українську культуру. Важко назвати країну світу, в якій би вона не побувала. Враження від цих поїздок лягли в основу кількатомних дорожніх травелогів. Після проголошення незалежності в Україні видала на рідній землі кілька десятків книг, зокрема такі як «Вибрана лірика», «Держава» «Дев’яте чудо», «Проліски», «Паралелі», «Смійтесь зі мною», «Смійтесь зі мною знов!», «Мандри», «Батько нашого народу», «Перо Жар-птиці» та інші, друкувалася в багатьох популярних часописах, альманахах і журналах, підтримувала культурологічні видання.
Ганна Черінь чимало уваги присвятила питанням педагогіки і виховання дітей, починаючи з найменшого віку і продовжуючи в середні та зрілі літа. Її твори – це неоціненний скарб як для батьків, так і учителів-словесників. Вірші та оповідання Ганни Черінь добре відомі маленьким читачам Америки та інших країн, де живуть українські родини. У різних країнах світу вийшли дитячі книжки письменниці, пройняті великою любов'ю авторки до України: «Братик і сестричка» (1960), «Листування» (1966), «Пригоди української книжки» (1972), «Щоденник школярки Мілочки» (1979), «Українська кров» (1982), «Українські діти» (1988).
За матеріалами:http://onlyart.org.ua/
"Нині мав мій любий тато
Вільного часу багато
(Мама десь пішла в гостину).
— Йди до мене у кімнату
Й розкажи про Україну
Все, що знаєш, любий тату,
Бо ні з мамою, ні з татом
Я ніколи не була там..." (Ганна Черінь)
"Вийшли зрання на гуляння українські діти,
їх стрічали і вітали українські квіти.Ось волошки, сонні трошки, синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті, розбрелись по житі..."(Ганна Черінь)
"В словах української мови
Є музика, ласка й привіт,
I гордість, і сила любови,
І слави дзвінкий заповіт."(Ганна Черінь)
"Щоденник школярки Мілочки" - це дитячі віршики Ганни Черінь про малу Мілочку та її пригоди у школі: "Завтра до школи", "Перший день", "Всі погані", "Суботня школа", "Дитячі забави", "забудько", ""Майстер" Гриць", "Коляда", "Моя золота рибка", "Прізвиська", "Розкажи про Україну", "Вибираю собі подругу", "Козак Джім", "Аритметика", "Куховарка", "Домашні завдання", "Шкільний пікнік", "Іспит", "Літній табір", "Пригода в парку", "Пригода з котом", "Смерть Рябка", "Український сон", "Що з мене буде?".
"У крамниці на полиці
Зажурилась книжка.
- Ніхто мене не читає,
Тільки сіра мишка…
А мене ж бо написали
Не для мишеняток,
А для наших, українських
Хлопчиків й дівчаток…"(Ганна Черінь)