Іван Андрусяк
АБЕТКА-ПРОЗИВАЛКА
Дівчачий варіянт
Це справді абетка, тільки не для тих малявок, які вчаться читати, а для тих, які вже вчаться у школі й пізнають "ази дружнього спілкування", себто, приколюються. Дівчачий варіянт означає, що в ній жарти і прозивалки на хлопчачі імена, сиріч користуватися ними мають дівчатка, щоб дружньо дошкуляти хлопчикам...
Андрійко-дурійко,
у зошиті двійка,
в щоденнику – дві,
ще й джміль в голові.
* * *
Ой, Борисе, заберися!
В тебе брови з барбарису,
щоки наче бербениці
і під носом дві суниці.
* * *
– Все з’їси, Василю?
– Ковбасу осилю,
та до ковбаси
порося неси! –
Отакий Василь –
справжній ковбасиль!
* * *
Гриць
наївся шпиць
і так загордився,
що й не дивиться.
Нам на ці шпиці
жарт знадобиться
крутий, як свердло –
щоби пройняло.
* * *
Ґенику-Ґенику,
хочеш вареника?
Чому сирий?
Щоб рота закрив!
* * *
Дмитрику-Дмитре,
в носику хитре –
забачить страхи
і каже: “Апчхи!”
* * *
Едик-ведмедик – страшний вередун.
Їв би й котлети, якби на меду;
борщ – якби був із варенням хіба...
Кажуть, що так відвисає губа.
* * *
У тебе, Євгене,
під носом зелене –
зверху мох,
а під ним горох.
* * *
З’їв французький хлопчик Жак
на сніданок десять жаб,
і тепер ковтає мушок –
годувати жабок мусить.
* * *
Зенику-Зеновію,
не хвались обновою –
на твоїй обнові
діри триметрові!
* * *
Маєш, Ильку,
в попі шпильку.
Шпилька шпиґ –
Илько в крик:
– Угамуйся, шпилько,
я Ілько, не Илько.
* * *
Івасик-головасик,
голосочок – басик.
Як тільки забасує –
то й трактор забуксує!
* * *
Чеський хлопчик Їржі
вчився їсти вірші.
Котрий лиш розкусить –
всередині гусінь.
* * *
Хлопчик Йосип
маму просить:
– Забери мене зі школи!
Там такі страшні дівчатка –
ще заколками заколять...
* * *
Правда Колі очі коле,
а неправда – щоки.
Не признається ніколи,
де проспав уроки.
* * *
Леоніде, стати ніде...
Леоніде, стій!
Бо у школі до обіду
не лишиться й стін.
* * *
У Мирослава
зачіска – пава.
А з носа – ич! –
зирка павич...
* * *
На перерві Назар –
як справдешній корсар:
увійде в раж
і – на абордаж!
* * *
Є у нашого Олега
альфа, бета і омега.
Альфа в пазусі, а решта –
у кишенях і у мештах.
Бідолаха, він і досі
мріє їх вернути в зошит.
* * *
Пилипко очима кліп.
Каже: – Я тепер Філіп...
Тато глипа, мама хлипа:
– Загубили ми Пилипа!
* * *
Доки йшов до школи Ромчик,
планував лише погромчик,
а прийшов – і напролом
справжній влаштував погром!
* * *
Сашко-смішко
ходив з мішком,
і в тому мішку
носив двійку важку.
А двійка легка
утекла з мішка,
до щоденника плигнула
й показала язика.
* * *
Тарас-обертас
ховав дулю під матрац.
Дуля не пручалася,
тільки випиналася...
* * *
Уруґвайський хлопчик Уґо
довго вчився грати фуґу,
а коли була перерва –
грав учителю на нервах.
* * *
У хлопчика з Куби Фіделя
була геніальна ідея –
обчислити куб у квадраті
і залишок друзям продати!
* * *
Нашому Хомі
на умі
танки-пістолети самі.
Вічно він їх носить до школи...
Добре, що бодай іграшкові!
* * *
Раз китайський хлопчик Цінь,
упіймавши власну тінь,
попередив: “Не кривися мені!
Бо ходитиму лише у тіні”.
* * *
У корейського хлопчика Чена
була вдома собачка учена,
доки вирішив Чен: – Необачно,
коли вченіша навіть собачка.
* * *
Американський хлопчик Шон
дві гривні в гаманці знайшов.
Отоді й переконався Шон:
його тато – український шпіон!
* * *
Якось Щек з двома братами
на предвічних горах стали,
бачать – унизу ріка
величезна така!
Їм сподобалося дуже...
Нині там столиця, друже.
* * *
Так воно а чи не так –
тільки уявіть:
носить хлопчик М’який Знак
о-о-отакий живіт,
голови ж якби й нема –
в плечі уросла...
Якби він знайшовсь – ото б
сміхота була!
* * *
Вдягни, Юрку, бурку,
та сідай на курку,
та полетимо...
доки ще спимо.
* * *
Якову ніяково –
всі шукали Якова,
а він хвилювався,
що не заховався.
За матеріалами: Іван Андрусяк. Абетка-прозивалка. Віршики. Художник Ганна Осадко. Тернопіль, "Богдан", 2012, 128 с. Джерело: http://abetka.ukrlife
Більше абеток на нашому сайті:
Відвіку народна мудрість давала вихід негативним емоціям дитини у слові, яке супроводжували рухи, стрибки, гримаси — у дражнилках.
дякую
Дуже дивні імена? Багато з них в житті не чула ніколи і ніде...