"Тихенько підкрадалася нічка, і маленька зірочка сором’язливо заглянула у віконце старого хліва. У солом’яному гнізді тулилося до купки п’ять яєчок. П’ять яєчок тулилося, а шосте не хотіло. Мама качечка уже усі пір’ячка розправила і підбила свіжу тирсу у гнізді. Усе-усе готово було до сну. — А я не буду спати, — завередувало шосте яєчко. — Не буду — і все тут! — Синочку, нічка прийшла! Усе-усе лягло спатки, — почала мама-качечка, — он уже усі твої братики і сестрички готуються до сну. — Хай усі сплять, а я буду гратися! — протестувало яйце. — Але ж тоді ти будеш заважати їм! — захвилювалася качечка. — Як же це так? Це не дуже хо̀роше! — Пхе, і спати, коли не спиться — теж не дуже хо̀роше! — бурчало яйце. — І взагалі, хто це придумав спати по ночах? — Ну і що ж мені з тобою робити тепер? — запитала мама качечка. — Можливо, давай я тобі казочку цікаву розповім чи пісеньку заспіваю?.." (Юлія Хандожинська)
"- Мамо, хтось вкрав місяць, - мовила маленька Катруся, прокинувшись вранці.
- Коли я лягала спати, він посміхався до мене через вікно, а де ж він зараз подівся?
- Доню, місяць, як і ти, лягає спати, тільки він спить вдень, а вночі просинається і виходить світити..."(Юлія Хандожинська)
Багато цікавих казочок та оповідань подарувала маленьким читачам "Малої Сторінки" письменниця Юлія Хандожинська. Читаймо! :)
"Одного осіннього дня серед густого лісу, посеред розлогої галявини, вкритої жовтими листочками, зібралася сила–силенна грибів. Вони зібралися вирішувати свої важливі питання, бо навіть у звичайних грибів бувають протиріччя. — Не хочу і не буду я більше грибом, — кричав зліва малий гриб. — Потрібно вже з цим щось робити! От чому, скажіть мені, чому, маючи червону шапку в білу крапочку, я — гриб! І он, він, з коричневою шапкою на білій товстій нозі, — теж гриб?!..." (Юлія Хандожинська)
"Високо в небі весело вигравали хмаринки, як малі діти. Які ті хмаринки тільки не були: і великі, і малі, і пухнасті, і кучеряві! Їх так багато, і всі вони - зовсім різні! Вони - то прудкими кониками біжать вперед, то табунами-отарами тягнуться за сонечком, то човником пливуть, як поважні гості, то падають великими островами до землі..." (Юлія Хандожинська)
"Маленька Марійка вибігла на подвір'ячко і почала гратися своїми улюбленими іграшками. Найбільше вона полюбляла ляльку Орисю і руду пухнасту білку з рожевим бантом. Аж тут прийшла бабуся, принесла квочку з курчатами і каже Марійці: "Будеш гратися іграшками і наглядати за курчатками, щоб їх ворони не покрали. До квочки і курчаток не лізь, я квочку прив'яжу за сливку, а курчатка будуть бігати біля своєї мами." "Добре, бабусю," - мовила Марійка. У мене є чим гратися, тож я до твоєї квочки не полізу. Тільки бабуся пішла, Марійка одразу ж захотіла погладити курчаток. Вони ж такі жовтенькі, як сонечка чи як маленькі кульбабки. - Орисю, лягай спатки з білкою поруч, а я піду погляну на курчаток. Дівчинка підійшла до квочки. Квочка вела себе спокійно, бо не вперше бачила дівчинку. А Марійка - ближче, ближче... І - до курчат... Взяла саме найменше - те, що не могло втекти..." (Юлія Хандожинська)
"Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою гомоніли, ніби сперечалися, хто першим полізе в димар...
І тут Ганнуся не втрималася, і - до бабці:
- Бабцю, скажи, будь ласка, а чому вони ховаються? Вони ж можуть хату спалити, як вилізуть на горище!..
- Та ні, ну що ти таке говориш? Вони горять, поки в печі знаходяться - це їх день... А коли ховаються у димарі, то вже затухають, ніби спати лягають - так, як і ти вночі..." (Юлія Хандожинська)
Читаймо повчальні казки-байки українського письменника Юрія Гундарєва для дітей та дорослих:
ЛІТЕРА «А»
РАХІВНИК ЗІРОК
ДАРКО
ЛЕВ ТА СОБАЧА
МЕССІ ТА БАБУСЯ
"Яблуко в осінньому саду" - зі збірки "Казки школи під голубим небом""Яблуко в осінньому саду" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Яблуко в осінньому саду" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Яблунька і літо" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Яблунька і літо" - зі збірки "Материне поле"
"Яблуко й світанок" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як бджілка знаходить квітку конвалії" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як Бджола стала золота" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Якби я мав килим-літак" - з добірки "Шматок хліба"
"Якби я стала невидима" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Білочка Дятла врятувала" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Білочка Дятла врятувала" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як визволити джмеля" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як вівчар білої вовни настриг" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як горобець став білий" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Джміль нагодував Бджолу" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Дівчинка Буквар образила" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Дівчинка образила Букваря" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Дівчинка побачила себе" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як дізнаються муравлики, що буде дощ" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як діти раділи, а Ялинка плакала"
"Як діти раділи, а Ялинка плакала" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як Дмитро обідав" - з добірки "Шматок хліба"
"Яке щастя?" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як же все це було без мене?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Зайчик грівся проти місяця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як заходить сонце" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Як здивувався Мурко" - з добірки "Шматок хліба"
"Як здивувався Мурко" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як здивувався Мурко" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як злякався Юрко" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Який музика Цвіркун!" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Який слід повинна залишати людина на землі?"
"Який слід повинна залишати людина на землі?" - зі збірки "Бути людиною"
"Який слід залишити людина на землі?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Який слід повинна залишити людина на землі?" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Які ви щасливі!" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Які вони бідні..." - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Які вони бідні" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Які вони щасливі!" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Які на смак зірки" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Їжачиха приголубила своїх дітей" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Їжачок готувався до зими" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як Їжачок піч змурував" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Кіт рибу ловив" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Як кіт рибу ловив" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як кіт умивається" - з добірки "Шматок хліба"
"Як котові соромно стало" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Котові соромно стало" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Котові соромно стало" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як Котові соромно стало" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як Марійка поливала дерева" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Метелик напився березового соку" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як метелик плавав у ставку" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як Метелик плавав у ставку" - збірки "Пшеничний колосок"
"Як Микита став працьовитий" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як міняється колір снігу" - з добірки "Шматок хліба"
"Як народився Василько" - зі збірки "Материне поле"
"Як Наталя у лисиці хитринку купила" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Наталя у лисиці хитринку купила" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Наталочка в Лисиці купила хитринку" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Як Ніна не злякалась гусака" - з добірки "А пісня жива"
"Як Ніна не злякалась гусака" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як носили півника продавати" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Оленка хотіла весну наблизити" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Павлик списав у Зіни задачу"
"Як Павлик списав у Зіни задачу" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Павлик списав у Зіни задачу" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Як павуки хотіли закрити сонце" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Павучиха продавала павутиння" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як Петрик розгнівався" - збірки "Пшеничний колосок"
"Як покарали Зайця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як починається осінь" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як Ріка розгнівалася на Дощик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Ріка розгнівалась на Дощик?" (зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав")
"Як Сергійко навчився жаліти" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як синичка будить мене" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як сліпому окуляри" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Федько відчув у собі людину" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Федько відчув у собі людину" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Федько відчув у собі людину" - зі збірки "Материне поле"
"Як Федько робив уроки" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Як хлопці мед поїли" - зі збірки "Бути людиною"
"Як хлопці мед поїли" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Коли Господь творив світ, то подбав і про те, щоб на ньому були пташки. Кожному пташкові дав ніжки, щоб ходив, крила, щоб літав, дзьобика, щоб їв, і горлянку, щоб співав. А тоді покликав ангелика, дав йому кошик з порожніми черепашками, до кожної налив іншої фарби і сказав: "Помалюй їм пір’я!" От і став ангелик малювати пташків...." (Костянтина Малицька)
"... Кілька місяців тому, коли осінь, позолотивши все навколо, таємниче шурхотіла листям, цей зайчик прибився відкілясь до кубла старої зайчихи і став ходити за нею назирці, бо сам боявся не тільки спати, а й вийти у ліс чи в поле, щоб знайти собі якусь їжу. Зайчиха спочатку невдоволено фуркала, тупала на нього задніми ногами, проганяючи... а потім пожаліла: «Пропаде без мене, - подумала. - Як не я, то хто ж його всьому навчить?» Та й назвала невдаху Прибивчиком. "" (Яків Гончарук)
"Сумнолистого жовтневого полудня брів Віка додому. Ніщо не радувало його - ні погожий суботній день, ані завтрашній вихідний. На душі в хлопця шкребли коти. І не ті коти, яких часто ще можна бачити в рамочках на стінах квартир або ж базарного дня у тьоть чи дядь з червоними обличчями - пухнастеньких котиків з голубими очима й рожевими бантиками на шиях, - а брудні й жилаві коти, королі задвірків і горищ, котрі пружнисто никають містом, зневажливо скалячись на перехожих. Ті коти, що не вагаючись і миті, заводять одчайдушні бійки за парканами чи просто на вулицях і виповнюють моторошним нявчанням тишу поснулих вулиць уночі. І от сьогодні, тільки-но Віка вийшов із школи, п’ятеро чи шестеро харцизяк і допалися до його душі..." (Ярослав Стельмах)
"У далеких і таємничих африканських джунглях жив лев Толябун. То був злий і невдоволений з усього лев. Коли світило сонце, він ричав через те, що йому було жарко; коли наставала темрява, він дратувався, що йому прохолодно; натщесерце ричав од голоду, а пообідавши — од того, що вже наївся. Його дратувало все на світі: дерева, річка, пташки, місяць, звірі, а через те, що він виказував своє роздратування голосним ревінням, тільки його й чутно було з ранку до ночі. Усім Толябун страшенно набрид, але ж його боялись і нічого не могли вдіяти..." (Ярослав Стельмах)
