"— Цього року, напевно, буде багато снігу, — бурмотіла мала Софійка, дивлячись через вікно. Рудоволоса дівчинка з веснянками на носику, які прикрашали її, довго не могла заспокоїтися, вона вже так близько притулилася до вікна, що могла видавити скло. Все роздивлялася на сніг, який летів, як ніби хтось сипав його з відра, зачепившись то за дерево, то за паркан. — І ще летить, і ще летить! — раз по раз повторяла дівчинка. — Ти що, сніг рахуєш? – посміхаючись, запитала онуку бабуся. — Ні, я з ним розмовляю! У нас є свій секрет. Бабусю, ти тільки подивися, як гарно. Він своїми маленькими лапками до всього чіпляється, він якийсь казковий, а можливо чарівник? — Можливо, — погодилася бабуся. — Ура! Придумала! Я хочу з ним зустрітися! Він мені теж подарує білу шубку — таку м’якеньку-м’якеньку, пухнасту, як он на тій гілочці, що нахилилася до горбочка! А, можливо, і ще кращу! Бабусю, я вже одягаюся, сніг мене чекає, я з ним домовилася!.." (Юлія Хандожинська)
"Влітку, коли неймовірна спека, хитрюща рудохвоста лисиця забігла і лягла під кущ шипшини. Лягла на спинку, одну лапку закинула на другу, дві передні підмостила під голову. І думає: "Така гарна хатинка, такий тіньок–холодок, чому я раніше цей кущ не помічала? Тут оселюся і буду жити!" Весела лиска цілі дні проводила з друзями, а ввечері поверталася до своєї "хатинки" під кущем. Зелений кущ її чекав, листочками від сонечка ховав, закривав від дощу–водиці, щоб гарно вночі спалось лисичці. Та коли сонечко стало дужче припікати, кущ захворів і почав сохнути. Лиска цього не помічала, вона весело час проводила з друзями..." (Юлія Хандожинська)
"Тихенько підкрадалася нічка, і маленька зірочка сором’язливо заглянула у віконце старого хліва. У солом’яному гнізді тулилося до купки п’ять яєчок. П’ять яєчок тулилося, а шосте не хотіло. Мама качечка уже усі пір’ячка розправила і підбила свіжу тирсу у гнізді. Усе-усе готово було до сну. — А я не буду спати, — завередувало шосте яєчко. — Не буду — і все тут! — Синочку, нічка прийшла! Усе-усе лягло спатки, — почала мама-качечка, — он уже усі твої братики і сестрички готуються до сну. — Хай усі сплять, а я буду гратися! — протестувало яйце. — Але ж тоді ти будеш заважати їм! — захвилювалася качечка. — Як же це так? Це не дуже хо̀роше! — Пхе, і спати, коли не спиться — теж не дуже хо̀роше! — бурчало яйце. — І взагалі, хто це придумав спати по ночах? — Ну і що ж мені з тобою робити тепер? — запитала мама качечка. — Можливо, давай я тобі казочку цікаву розповім чи пісеньку заспіваю?.." (Юлія Хандожинська)
"- Мамо, хтось вкрав місяць, - мовила маленька Катруся, прокинувшись вранці.
- Коли я лягала спати, він посміхався до мене через вікно, а де ж він зараз подівся?
- Доню, місяць, як і ти, лягає спати, тільки він спить вдень, а вночі просинається і виходить світити..."(Юлія Хандожинська)
Багато цікавих казочок та оповідань подарувала маленьким читачам "Малої Сторінки" письменниця Юлія Хандожинська. Читаймо! :)
"Одного осіннього дня серед густого лісу, посеред розлогої галявини, вкритої жовтими листочками, зібралася сила–силенна грибів. Вони зібралися вирішувати свої важливі питання, бо навіть у звичайних грибів бувають протиріччя. — Не хочу і не буду я більше грибом, — кричав зліва малий гриб. — Потрібно вже з цим щось робити! От чому, скажіть мені, чому, маючи червону шапку в білу крапочку, я — гриб! І он, він, з коричневою шапкою на білій товстій нозі, — теж гриб?!..." (Юлія Хандожинська)
"Високо в небі весело вигравали хмаринки, як малі діти. Які ті хмаринки тільки не були: і великі, і малі, і пухнасті, і кучеряві! Їх так багато, і всі вони - зовсім різні! Вони - то прудкими кониками біжать вперед, то табунами-отарами тягнуться за сонечком, то човником пливуть, як поважні гості, то падають великими островами до землі..." (Юлія Хандожинська)
"Маленька Марійка вибігла на подвір'ячко і почала гратися своїми улюбленими іграшками. Найбільше вона полюбляла ляльку Орисю і руду пухнасту білку з рожевим бантом. Аж тут прийшла бабуся, принесла квочку з курчатами і каже Марійці: "Будеш гратися іграшками і наглядати за курчатками, щоб їх ворони не покрали. До квочки і курчаток не лізь, я квочку прив'яжу за сливку, а курчатка будуть бігати біля своєї мами." "Добре, бабусю," - мовила Марійка. У мене є чим гратися, тож я до твоєї квочки не полізу. Тільки бабуся пішла, Марійка одразу ж захотіла погладити курчаток. Вони ж такі жовтенькі, як сонечка чи як маленькі кульбабки. - Орисю, лягай спатки з білкою поруч, а я піду погляну на курчаток. Дівчинка підійшла до квочки. Квочка вела себе спокійно, бо не вперше бачила дівчинку. А Марійка - ближче, ближче... І - до курчат... Взяла саме найменше - те, що не могло втекти..." (Юлія Хандожинська)
"Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою гомоніли, ніби сперечалися, хто першим полізе в димар...
І тут Ганнуся не втрималася, і - до бабці:
- Бабцю, скажи, будь ласка, а чому вони ховаються? Вони ж можуть хату спалити, як вилізуть на горище!..
- Та ні, ну що ти таке говориш? Вони горять, поки в печі знаходяться - це їх день... А коли ховаються у димарі, то вже затухають, ніби спати лягають - так, як і ти вночі..." (Юлія Хандожинська)
Читаймо повчальні казки-байки українського письменника Юрія Гундарєва для дітей та дорослих:
ЛІТЕРА «А»
РАХІВНИК ЗІРОК
ДАРКО
ЛЕВ ТА СОБАЧА
МЕССІ ТА БАБУСЯ
"Яблуко в осінньому саду" - зі збірки "Казки школи під голубим небом""Яблуко в осінньому саду" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Яблуко в осінньому саду" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Яблунька і літо" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Яблунька і літо" - зі збірки "Материне поле"
"Яблуко й світанок" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як бджілка знаходить квітку конвалії" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як Бджола стала золота" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Якби я мав килим-літак" - з добірки "Шматок хліба"
"Якби я стала невидима" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Білочка Дятла врятувала" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Білочка Дятла врятувала" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як визволити джмеля" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як вівчар білої вовни настриг" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як горобець став білий" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Джміль нагодував Бджолу" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Дівчинка Буквар образила" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Дівчинка образила Букваря" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Дівчинка побачила себе" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як дізнаються муравлики, що буде дощ" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як діти раділи, а Ялинка плакала"
"Як діти раділи, а Ялинка плакала" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як Дмитро обідав" - з добірки "Шматок хліба"
"Яке щастя?" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як же все це було без мене?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Зайчик грівся проти місяця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як заходить сонце" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Як здивувався Мурко" - з добірки "Шматок хліба"
"Як здивувався Мурко" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як здивувався Мурко" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як злякався Юрко" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Який музика Цвіркун!" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Який слід повинна залишати людина на землі?"
"Який слід повинна залишати людина на землі?" - зі збірки "Бути людиною"
"Який слід залишити людина на землі?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Який слід повинна залишити людина на землі?" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Які ви щасливі!" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Які вони бідні..." - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Які вони бідні" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Які вони щасливі!" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Які на смак зірки" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Їжачиха приголубила своїх дітей" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Їжачок готувався до зими" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як Їжачок піч змурував" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Кіт рибу ловив" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Як кіт рибу ловив" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як кіт умивається" - з добірки "Шматок хліба"
"Як котові соромно стало" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Котові соромно стало" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Котові соромно стало" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як Котові соромно стало" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як Марійка поливала дерева" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Метелик напився березового соку" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як метелик плавав у ставку" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як Метелик плавав у ставку" - збірки "Пшеничний колосок"
"Як Микита став працьовитий" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як міняється колір снігу" - з добірки "Шматок хліба"
"Як народився Василько" - зі збірки "Материне поле"
"Як Наталя у лисиці хитринку купила" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Наталя у лисиці хитринку купила" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Наталочка в Лисиці купила хитринку" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Як Ніна не злякалась гусака" - з добірки "А пісня жива"
"Як Ніна не злякалась гусака" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як носили півника продавати" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Як Оленка хотіла весну наблизити" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Павлик списав у Зіни задачу"
"Як Павлик списав у Зіни задачу" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Павлик списав у Зіни задачу" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Як павуки хотіли закрити сонце" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Павучиха продавала павутиння" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Як Петрик розгнівався" - збірки "Пшеничний колосок"
"Як покарали Зайця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як починається осінь" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Як Ріка розгнівалася на Дощик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Ріка розгнівалась на Дощик?" (зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав")
"Як Сергійко навчився жаліти" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як синичка будить мене" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Як сліпому окуляри" - з добірки "Шматок хліба"
"Як Федько відчув у собі людину" - зі збірки "Бути людиною"
"Як Федько відчув у собі людину" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Як Федько відчув у собі людину" - зі збірки "Материне поле"
"Як Федько робив уроки" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Як хлопці мед поїли" - зі збірки "Бути людиною"
"Як хлопці мед поїли" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
Споріднені мітки: Великдень (Пасха) Зірка Мензатюк Всеволод Нестайко Микола Трублаїні Ярослав Стельмах Емма Андієвська Петро Гулак-Артемовський Галина Малик Софія Майданська Леся Українка Олена Пчілка Василь Сухомлинський Богдан Лепкий Наталя Забіла Михайло Коцюбинський Катерина Перелісна Книжковий огляд
"Коли Господь творив світ, то подбав і про те, щоб на ньому були пташки. Кожному пташкові дав ніжки, щоб ходив, крила, щоб літав, дзьобика, щоб їв, і горлянку, щоб співав. А тоді покликав ангелика, дав йому кошик з порожніми черепашками, до кожної налив іншої фарби і сказав: "Помалюй їм пір’я!" От і став ангелик малювати пташків...." (Костянтина Малицька)
"... Кілька місяців тому, коли осінь, позолотивши все навколо, таємниче шурхотіла листям, цей зайчик прибився відкілясь до кубла старої зайчихи і став ходити за нею назирці, бо сам боявся не тільки спати, а й вийти у ліс чи в поле, щоб знайти собі якусь їжу. Зайчиха спочатку невдоволено фуркала, тупала на нього задніми ногами, проганяючи... а потім пожаліла: «Пропаде без мене, - подумала. - Як не я, то хто ж його всьому навчить?» Та й назвала невдаху Прибивчиком. "" (Яків Гончарук)
"Сумнолистого жовтневого полудня брів Віка додому. Ніщо не радувало його - ні погожий суботній день, ані завтрашній вихідний. На душі в хлопця шкребли коти. І не ті коти, яких часто ще можна бачити в рамочках на стінах квартир або ж базарного дня у тьоть чи дядь з червоними обличчями - пухнастеньких котиків з голубими очима й рожевими бантиками на шиях, - а брудні й жилаві коти, королі задвірків і горищ, котрі пружнисто никають містом, зневажливо скалячись на перехожих. Ті коти, що не вагаючись і миті, заводять одчайдушні бійки за парканами чи просто на вулицях і виповнюють моторошним нявчанням тишу поснулих вулиць уночі. 
