На відео: Юлія Хандожинська. Казка про місяць та зорі.
Юлія Хандожинська
КАЗКА ПРО МІСЯЦЬ ТА ЗОРІ
- Мамо, хтось вкрав місяць, - мовила маленька Катруся, прокинувшись вранці.
- Коли я лягала спати, він посміхався до мене через вікно, а де ж він зараз подівся?
- Доню, місяць, як і ти, лягає спати, тільки він спить вдень, а вночі просинається і виходить світити.
Колись дуже дуже давно на світі жило дві сестри-феї. Одна була золотоволоса, з білосніжною шкірою, з великими блакитними очима, а інша мала чорне густе волосся, великі карі очі і надзвичайно сяючу срібну шкіру.
Сестри жили на землі з прадавніх часів, і одна з них тримала сонце у кожній із своїх рук. В той час на світі було два, а не одне сонце. Сонячна фея осявала землю кожен день, будила птахів, звірів і людей щоранку, давала поштовх життю, а коли вона втомлювалася ввечері, їй на зміну приходила її сестра, і увесь світ засинав і поринав у спокій.
Одного разу сестри отримали у подарунок дві сукні. Сукня старшої сестри була блакитна і обшита ніжними білими візерунками, а сукня меншої сестри була зовсім чорна.
Коли старша сестра приміряла своє вбрання, світ засяяв новими барвами, а на небі з'являлися хмарки. Одягнувши свій подарунок, менша сестра занурювала цілий світ у глибоку і непроглядну темряву.
Все ставало темним і чорним, навіть птахи боялися вийти зі своєї домівки. Менша сестра дуже засумувала від того подарунку, і ночі на землі стали не лише темними, а й холодними від смутку її серця.
Старшій сестрі стало шкода своєї меншої помічниці, і вона вирішила подарувати їй одне сонце, щоб хоч якось зігріти її серце. Але як тільки одне із сонць торкнулося срібної шкіри феї - враз зашипіло вогнем. Срібна фея не витримала біль і впустила сонце. Воно упало в глибокий океан і розбилося на тисячу тисяч мілких уламків.
Здавалося, тепер ніщо не зможе втішити серце феї.
Але старша сестра не розгубилася: вона попросила риб із океану зібрати уламки сонця, а найкращим майстрам у світі замовила прикрасити цими уламками чорну сукню сестрички-феї. Коли здавалося, що робота була вже завершена, фея помітила, що один уламок застряг на дні океану у серці великої ракушки. Він не міг там залишатися, але забрати уламок з ракушки означало забрати її життя.
Та фея була дуже добра, вона не могла так зробити, тож вони домовился з ракушкою. Тепер щоночі молодша фея одягає своє чорне плаття розшите уламочками сонця, які люди назвали зірками. А в руках вона тримає велику чарівну перлину – місяць, який кожного дня зникає і ховається у глибинах того океану у великій ракушці. А увечері місяць знову з'являється на небі і світить людям.
Тепер фея отримала красиву сукню, вона перестала сумувати і на знак вдячності кожної ночі дарує людям солодкі сни. З того часу ночі перестали бути темними і сумними, але світять вони лише холодним срібним світлом.
- Яка дивна казка, - прошепотіла Катруся, - виходить, місяць - то велика перлина?
- Так, доню, і вона буде світити всю ніч, поки ти будеш спатки. Вкривайся тепліше, і нехай фея у чарівній сукні принесе тобі найцікавіші сни.
Казку люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Юлії Хандожинської на "Малій Сторінці":
