Українські мультфільми, створені на київських студіях, радують око і душу багатьох поколінь. Дивимося їх усією родиною в нашім "онлайн-кінозалі"...
Читайте українські народні казки: "Батьківський заповіт", "Пригоди м'яча", "Дідова дочка й бабина дочка", "Красний Іванко і закляте місто", "Розумниця", "Розум та щастя", "Про правду і кривду", "Мудра дівчина", "Про Жар-Птицю та Вовка", "Кирило Кожум'яка", "Яйце-райце", "Про бідного парубка й царівну", "Лисиця і козел у ямі", "Ох". А також — народні казки зі збірки Івана Рудченка «Народныя Южнорусскія Сказки» 1869 року.
Ольга Зубер — молода поетка та казкарка з міста Переяслав-Хмельницький, що на Київщині. Має педагогічну освіту. Писати вірші почала ще в дитинстві, а от казочки — коли стала підростати маленька донечка. Дівчинка у мами — дуже цікава, тому казок для неї було все замало. От і почала пані Ольга вигадувати свої чудові казкові історії, які з 2015 року почали друкувати дитячі періодичні видання: "Малятко", "Колобочок", "Мамине сонечко", "Котя", "Жирафа Рафа", "Ангелятко". Як і кожен автор, письменниця мріє про видання своєї книги...
"Чванькувата буква" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Чекає своєї години" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Через потік" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Через шістдесят років" - з добірки "Святковий обід"
"Чи винен м'яч?" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Чи можна перехитрити сонечко?" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Чи настане ранок" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Чого заплакав Мишко" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Чого ж Ви, тату, мовчите?" - з добірки "Святковий обід"
"Чого ж ти вчора не шукав моїх окулярів?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чого мама тепер плаче?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Чого мати бігла з поля?" - з добірки "Святковий обід"
"Чого мати хвалить Миколу?" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Чого синичка плаче?" - зі збірки "Бути людиною"
"Чого синичка плаче?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чого синичка плаче?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Чого тепер мама плаче?" - з добірки "Святковий обід"
"Чого ти, Юрцю, плачеш?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Чого це дідусь такий добрий сьогодні?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Чого яблука стали кислі?" - з добірки "Святковий обід"
"Чому всім стало радісно?" - з добірки "Шматок хліба"
"Чому голуби до Олега прилетіли?" - з добірки "Шматок хліба"
"Чому голуби до Олега прилетіли?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чому дід Максим так рано встає?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чому дідусь такий добрий сьогодні?" - зі збірки "Бути людиною"
"Чому дідусь усміхнувся?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чому ж посміхався Дмитро?" - з добірки "Шматок хліба"
"Чому заплакав Петрик?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чому здивувався Петрик?" - з добірки "Шматок хліба"
"Чому мама так хвалить?" - зі збірки "Бути людиною"
"Чому мама так хвалить?" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Чому не спиться Пилипкові?" - з добірки "Шматок хліба"
"Чому Сергійкові було соромно?"
"Чому Сергійкові було соромно?" - зі збірки "Материне поле"
"Чому сьогодні черствий хліб?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Чорний горобець" - з добірки "Шматок хліба"
"Чорні руки" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чорні руки" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Чорнобривці" - з добірки "А пісня жива"
"Чорнобривці" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Чорногуз і дівчинка" - з добірки "Шматок хліба"
"Чотири аркуші золотого паперу" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Чотири аркуші золотого паперу" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Чотири вітри і материнське поле" - зі збірки "Материне поле"
"Ці казочки складаю я Поліні,
читайте й ви, і всі ростіть щасливі!"(Галина Римар)
"Щоб кіт мишки не впіймав" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Щоб кіт мишку не впіймав" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Щоб метелик не наколовся" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Щоб метелик не поколовся" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Щоб не наколовся" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Щоб ти став крашим" - зі збірки "Бути людиною"
"Щоб ти став кращий..." - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
Українські народні казки - популярний фольклорний жанр (фольклор -"народна мудрість"). Отже – мудрість! Це оповіді наших далеких предків, які відчували себе і все що їх оточує частиною природи. А природа у нашого краю багата, різнобарвна, пишна. Усе це багатство відбилося в оповідях – казках. Відобразився у казці і побут, звичаї, традиції, вірування народу.
"Якось над золотистим полем нависла хмара. Чорна, грозова, ось-ось з неї вдарить блискавка. І дійсно, невдовзі загуркотів грім, і хмарюка почала закидати поле градом та кресати страшні блискавиці. Довго це відбувалося..." (Юлія Забіяка)
"Коли Марійка була зовсім маленькою, тато часто приносив їй гостинці "від зайчика": цукерки або печиво, чи ще якісь смаколики. Дівчинка вирішила подякувати за подарунки, тож вирушила на пошуки звірка до лісу..." (Юлія Забіяка)
"Колись давно жили - були у країні Малюванії двоє друзів. Звали їх Олівець і Пензлик. Вони дуже любили малювати і змальовувати різні речі. Якось у їхню країну прийшла зима, і на вікнах будинків, де мешкали товариші, від морозу з’явилися сніжинки. «Що це? Який майстерний малюнок!» – зачудовано промовив Пензлик і додав: «Треба покликати Олівця!» І тут у його домівку вбіг радісний друг. «Ти це бачив?» – спитав Пензлика. «Що саме?» – і собі запитав той. «Сніжинки! Їх намалював Дідусь Мороз, щоб прикрасити вікна взимку!» «А, то це сніжинки?!.." (Юлія Забіяка)
"Їжачок народився навесні. Тоді, коли лише починала пробуджуватися від сну природа. Мама з татом облаштували йому дитячу кімнату, що залишилася від старших братика та сестрички, які уже виросли. Як відомо, перше,що надається від народження - ім'я. Але ніхто не міг придумати як назвати малого. "Може Пушок чи Колько?" - думав вголос тато. "Та ні, він не пухнастим буде,коли виросте!" - говорила мама, -"Та й зараз не дуже м'які чи гострі у нього колючки". Як ви вже зрозуміли, поки що їжачок був без імені. Одного разу сестричка повела його на прогулянку. Маля неквапливо брело по стежці та позіхало. Не дійшовши й до середини шляху, малий заснув і молодша їжачиха понесла його додому..." (Юлія Забіяка)
"Одного разу Марійка знайшла кошеня. Правда, іграшкове. Воно було однооке та не мало однієї лапки. Дівчинці стало шкода іграшки і вона вирішила віднести її до старого дідуся Івана, який міг полагодити що завгодно. Дідусь сидів на лавці, а біля нього ходили білі голуби, котрі дзьобали зерно, яким старенький їх пригощав. Дівчинка привіталася і розповіла з чим прийшла. Іван Юхимович погодився спробувати полагодити кошеня і сказав, щоб вона приходила завтра. Марійка ледве дочекалася наступного дня і вранці вже збиралася до дідуся, коли мама її спитала: "Донечко, а як ти віддячиш дідусеві за допомогу?" Маруся промовчала, бо навіть не думала про це. Але вона була розумна дівчинка і вирішила купити старенькому продуктів, адже магазин знаходиться далеченько від його хати..." (Юлія Забіяка)
Юлія Забіяка (псевдонім – Юлія Еней) народилася 27 липня 1993 року в місті Конотоп Сумської області. Має бібліотечну освіту (закінчила СФКМіК ім. Д. Бортнянського). Є учасницею літературної студії «Зажинок». Пише віршики і прозу переважно для дітей. Має публікації в газетах: «Абетка казок», «Сумщина», «Студія Тодося Осьмачки», «Дебют», «Журавлик»; журналах: «Пізнайко від 2 до 6», «На крильцях Ангела»; у літератуому альманасі «Viv Art» та книгах: «Слобожанщина», «Заспів», «Натхнення», «Дитяча мрія», «Мама, матінка, матуся».
Юлія Забіяка (псевдонім – Юлія Еней) народилася 27 липня 1993 року в місті Конотоп Сумської області. Має бібліотечну освіту (закінчила СФКМіК ім. Д. Бортнянського). Є учасницею літературної студії «Зажинок». Пише віршики і прозу переважно для дітей. Має публікації в газетах: «Абетка казок», «Сумщина», «Студія Тодося Осьмачки», «Дебют», «Журавлик»; журналах: «Пізнайко від 2 до 6», «На крильцях Ангела»; у літератуому альманасі «Viv Art» та книгах: «Слобожанщина», «Заспів», «Натхнення», «Дитяча мрія», «Мама, матінка, матуся».
"На дворі вже майже ніч. Швидко темніє передріздвяною порою. Маленький Ангелик дуже втомився – цілісінькій день натирав найм’якшою ганчірочкою Першу Зірку. Вона має бути така чиста і блискуча, щоб кожна дитина на землі змогла її побачити, щоб промінь від неї був такий яскравий, як в ту ніч, коли народився Ісус. Тоді, більше двох тисяч років тому, Зірка сяяла так, що три східних мудреці змогли дійти до маленької кошари з Божим Дитям.
– Ну, що там, Маленький Ангелику, ти встиг, бо пора вже. Чуєш? – Підійшов до Ангелика дорослий Ангел. – Вже і Ангели, і люди почали співати коляди, скоро закінчиться служба і треба сідати до святої вечері.
– Так, так. Я дуже старався!
– Ти молодець. А тепер, нумо, доєднаймося до Ангельського хору, будемо колядкою та молитвою славити народження маленького Ісуса..." (Юля Смаль)
"Жили собі братик і сестричка. Жили гарно і дружно в хатині невеличкій. Хоч хатинка була маленька, але діти і мама прибирали її чистенько. Діти у мами були слухняні-слухняні і дуже чемні. Одного разу сестричка, братик і їхній друг, песик Бровко пішли до лісу по ягоди. Зайшли до лісу, а там суниці, чорниці, малинка, ожинка. Збирають вони ягоди, збирають, трішки балакають, веселі пісеньки співають. Аж раптом..." (Юлія Смаль)
"Живуть в океані величезні хижаки – акули. Їдять різних тварин – риб, морських котиків, тюленів, навіть необережних крокодилів. Можуть відкусити шматок човна або з’їсти цілу консервну банку. Акули дуже небезпечні і немає в воді істоти, яка б їх не боялась... Крім маленького смугастого лосося – смачної невеликої рибки. Чому ж акули її не їдять? Все почалося дуже-дуже давно. Земля ще була молода, сонце світило яскравіше, і панували в світі величезні рептилії – динозаври. Панували майже скрізь – на суші, в повітрі, та не в воді. Володарем вод була акула – мастодонт. У небі ширяли птеродактилі – гігантські літаючі ящери, по суші ходили велетенські диплодоки та тиранозаври. Вони не дожили до наших днів, а акули й досі є... Одного разу, саме в ті далекі часи, велика біла акула вийшла на полювання..." (Юлія Смаль)
