"Урятував сонечко" (Василь Сухомлинський)

Василь Сухомлинський

УРЯТУВАВ СОНЕЧКО

Це було влітку. Цілий день пекло сонце, а потім насунули чорні хмари. Пішов дощ. 
Під високою гіллястою шовковицею сидів Василько. Він не боявся зливи. Його захищало від неї густе листя.
Під шовковицею було сухо. А поруч текли струмки.
Василько побачив, як один струмок поволеньки почав заповнювати невеличку заглибину.
Утворювалось озерце. На середині цього озерця був маленький острівець. 
Води все прибувало й прибувало. Ось-ось затопить острівець. 
Раптом Василько побачив на острівці маленьке червоне сонечко. 
Воно бігало від одного краю острівця до другого. 
«Чому ж воно не летить?» — подумав Василько. Йому стало жаль сонечка.
Острівець ставав уce меншим. Ось він такий, як п’ятачок. Ось він yже не більше копійки. 
Сонечко сиділо непорушно.
Василько побіг під дощ. І зразу ж змок до нитки.
Та він устиг урятувати сонечко.

За матеріалами: "Друзі". Оповідання. Харків, видавництво "Белкар-книга", 2016 р., стор. 22 - 23.

Більше творів Василя Сухомлинського на "Малій Сторінці":

У 1926 - 1933 роках В.О. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий.