"Павук і мереживо" - з добірки "Зламана яблунька"
"Палець у чорнилі" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пекар і кравець" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пекучий сонячний зайчик" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Пелюстка і квітка" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Перед справедливим суддею" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Перед Справедливим Суддею" - зі збірки "Материне поле"
"Перепел і Кулик" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Перестелимо постіль дідусеві" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Перестелимо постіль дідусеві" - зі "Куди поспішали мурашки"
"Перший день"- зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Перший льодок" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Перший страх курчатка" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Петрик забув вдома зошит" - з добірки "Зламана яблунька"
"Петрик і Павлик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Петрик і Павлик" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Петрик, Собака й Кошеня" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Петро і Марійка" - з добірки "А пісня жива"
"Петро і Марійка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пихата жаба" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Пихата літера" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пихатий півень" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Півень і сонце" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Півень проса накосив" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Підлога буде чиста... А душа?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Після уроків" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пісню нікому не вбити" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пісня Великого Сірого Каменя" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"По волосинці" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Подарунок бабусі" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Позбирай її сльози" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Поздоровляємо" - з добірки "Зламана яблунька"
"Поздоровляємо" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Поздоровляємо" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Покинуте кошеня" - з добірки "А пісня жива"
"Покинуте кошеня" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Покинуте кошеня" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Поле і луки" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Поле і Луки" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"По одному ковтку - найслабкішим" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"По одному ковтку - найслабкішим" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Поросяткові захотілося бути зеленим" - з добірки "Зламана яблунька"
"Похорон бабусі Марії" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Права і ліва рука" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Права й ліва рука" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Бути людиною"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Прекрасна пісня жайворонка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Прийшла мама" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Прийшла мама" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Прийшли провідати хвору" - з добірки "Зламана яблунька"
"Причина, явище, наслідок" - з добірки "А пісня жива"
"Пробачте, тату" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пробачте, діти... я запізнився..."
"Прогаяний день" - зі збірки "Материне поле"
"Прогулянка по лісу" - з добірки "А пісня жива"
"Пролісок і жайворонок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Протоптали стежку" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Пташеня випало із гнізда" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пташина комора" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пурпурова квітка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пшеничний жайворонок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Пшеничний колосок" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, — і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу... А вона, стара та древня, голови на в'язах не здержить, — так вона в неї на всі боки і розхитується, — як розпустить бувало свої кази та перекази, й не переслухаєш ніяк!.. ... Не в нашій стороні, не за нашої пам'яті й не за пам'яті наших дідів та бабів, а давно-давно... за царя Гороха, та за солом'яного бога, та за князя Хмеля, коли людей було жменя... або ще й людей тоді не було, — як появилися на світ двоє дівчаток-близняток..." (Панас Мирний)
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдоніми — Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин та ін.) устиг проявити себе мало не в усіх сферах письменницької та гуманітарно-наукової діяльності. Про нього можна говорити як про поета і прозаїка, історика й етнографа, перекладача й мовознавця, публіциста й культурно-освітнього діяча. Творчу роботу Куліш поєднував із державною службою та громадською діяльністю. До того ж саме він розробив упроваджену н наступний період в Україні систему сучасного алфавіту і правопису, так звану кулішівку (на західних землях трансформовану в желехівку).
Першою переможницею конкурсу "Напишіть про мене книжку!-2017» у номінації «Книжка про мене» стала Анастасія Ларенішина з Обухова Київської області. Її рукопис «Дрімучий ліс» захопив усіх учасників журі і отримав 24 бали з 25 можливих! Тож незабаром у видавництві «Фонтан казок» цей рукопис перетвориться на повноцінну книжку.
"У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
— Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася ке так, як завжди: помилася додою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде рожевенький і здоровий!
Ще й сонечко не сходило, як Наталя з мамою й татом пішли до церкви. Подорозі вони зустріли маленького хлопчика, шо йшов до церкви із своєю мамою..." (Петро Волиняк)
Художня спадщина одного з визначних поетів передшевченківської доби Петра Петровича Гулака-Артемовського порівняно невелика за обсягом, але цікава й різноманітна. Його перу належать байки, балади, прозові послання, переклади, критичні статті. Найціннішу частину творчого доробку поета становлять передусім байки та балади, які відігравали важливу роль у процесі становлення й розвитку української літератури в перші десятиліття XIX сторіччя.
Байка «Пан та Собака» була безсумнівною творчою удачею молодого поета. Завдяки злободенності тематики, народному колориту, реалістично-сатиричним тенденціям у змалюванні поміщицької дійсності вона відіграла помітну роль у посиленні антикріпосницьких настроїв тогочасного суспільства, а також у розвитку реалістичної байки на Україні. Саме починаючи з цього твору, байка в українській літературі дедалі більше набуває виразного соціального звучання.
Микола Трублаїні став одним із перших українських письменників пригодницького жанру. Його твори є значним внеском у скарбницю української дитячої літератури. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою і поезією, вірою у перемогу, у досягнення мети. Герої творів письменника - звичайні люди, веселі, віддані своїй справі і рідному народові, сердечні до товаришів, відважні і дужі. Таким був і сам письменник Микола Петрович Трублаїні.
"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)
Платон Микитович Воронько — визначний український поет, учасник Другої світової війни. З воєнних випробувань Платон Воронько виніс незабутні враження, пам’ять про фронтових побратимів, що наснажувала всю його творчість. Платон Микитович Воронько створив чимало героїко-патріотичних поезій, поем, зворушливих ліричних віршів, а також творів для дітей. Його поезії властива широта жанрового діапазону, роздумливість, життєва правдивість, глибина переживання, ритмомелодійна своєрідність, збагачена народнопісенними традиціями. Деякі вірші Платона Воронька покладено на музику. Дитяча поезія Платона Воронька завоювала собі симпатії мільйонної аудиторії, а його славнозвісні «Читаночка» і «Казка про Чугайстра» стоять в ряду вищих досягнень поезії для дітлахів.
Повісті, запропоновані у цьому розділі, написали такі відомі українські автори: Андрусяк Іван, Багмут Іван, Більчук Олена, Бічуя Ніна, Близнець Віктор, Васильченко Степан, Вдовиченко Галина, Вінграновський Микола, Вовчок Марко, Воронина Леся, Гаврош Олександр, Гридін Сергій, Гуцало Євген, Дерманський Сашко, Дімаров Анатолій, Донченко Олесь, Дрозд Володимир, Зубер Ольга, Іваненко Оксана, Ільченко Олесь, Кащенко Адріан, Квітка-Основ'яненко Григорій, Костецький Анатолій, Малик Галина, Мензатюк Зірка, Морозенко Марія, Мотрич Катерина, Нагорняк Володимир, Назарук Осип, Нестайко Всеволод, Павленко Марина, Пагутяк Галина, Пантюк Сергій, Процюк Степан, Роздобудько Ірен, Рутківський Володимир, Стельмах Ярослав, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Франко Іван, Харчук Борис, Чайковський Андрій, Чемерис Валентин, Чумарна Марія, Щербаченко (Стус) Тетяна.
Що перше спадає на думку, коли думаєш про письменника Ярослава Стельмаха? Мабуть, його безмірна любов до слова, до мов. Найперше — побожне ставлення до рідної, української мови. «Для мене кожне українське слово на вагу золота», - бувало, повторював він, заглиблюючись у літературні й словникові мовні розсипи, синонімічні, антонімічні ряди, а також заслуховуючись усними діалектними говірками. Літературну працю розпочав у студентські роки. Його славні, сповнені гумору дитячі оповідання ввійшли до хрестоматій і шкільних підручників. Найбільшої популярності Ярослав Стельмах набув як драматург, п’єси якого йшли майже на всіх сценах України і за її кордонами... Читайте повісті Ярослава Стельмаха: "Вікентій Прерозумний", "Голодний, злий і дуже небезпечний, або якось у чужому лісі" (повість-казка), "Найкращий намет", "Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера".
Чакалка дуже страшна! Вона приходить уночі до неслухняної дитини, забирає її у звуконепроникний мішок, несе в темний ліс – і так починаються веселі розбишацькі пригоди… Повість Івана Андрусяка «Стефа і її Чакалка» – один із знакових творів сучасної української дитячої літератури, які найбільше полюбилися малюкам за останнє десятиліття.
"Вася Глечик мріяв стати героєм. Але про це не знала жодна жива душа. Не те що в їхньому четвертому «Б», а взагалі у світі.
Бо якби хтось дізнався, сміху було б на всю школу. Ви ж погляньте тільки на Васю. Щуплявий, маленький. Шийка тоненька, вуха великі, від стовбурчені ще й окуляри на носі. Ні, на героя Вася не схожий. НІЯК. Валера Костенко, з яким Глечик сидів за однією партою, героєм стати не мріяв. Просто тому, що Валера героєм був. Височенький, стрункий, чорнявий, і в очах шмигляють швидкі бісики, які свідчать про те, що у Валериній голові весь час народжуються відчайдушні сміливі задуми – оббризкати водою дівчат, розбити у туалеті лампочку, закинути портфель товстуна Борі Бородянського на дерево абощо. Навіть забіяка й хуліган Ігор Горенко, який лупцював усіх у четвертому «Б», до Валери не чіплявся ніколи. І ябеда Люська Бабенчук ніколи на Валеру не «капала». Бо Валера був, як то кажуть, молоток! Вася дивився на Валеру із захопленням і щирою заздрістю. А Валера дивився на Васю поблажливо і трошечки зверхньо. Так, як дивляться у школі всі герої на всіх негероїв...." (Всеволод Нестайко)
Теплі, добрі, щирі, духовно багаті поезії Галини Римар – це вірші для дітей, авторські думи, віршовані казки та п'єси. Усі вони сповнені глибоким змістом, життєвою правдою, любов'ю до української природи, до рідної країни та нашого народу. ЇЇ думи – це сонячне правдиве Світло... Читаймо...
Мене звати Грегуль Наталія Миколаївна. Я киянка і пишу вірші українською та російською мовами. Два мої українські вірші «Україна» та «Колискова пісня» увійшли до збірки Новітньої Української Поезії під назвою «За межею означень», виданої в 2009 році в Івано-Франківську видавництвом «Місто НВ». Також я розміcтила свої вірші на сайті www.poetryclub.com.ua під ніком Vasilisa. «Колискову пісню» у виконанні учениці Березанської музичної школи (музика Анаталія Суського), розміщена на www.youtube.com. За освітою я педагог, викладач англійської мови та біології.
"Увечері від весняної перевтоми на городику я не мала сил вигадувати казочку, тож дитина сказала:
- Добре, сьогодні казочку складатиму я!
Погладила маму по голові своїми добрими-добрими рученьками й стиха, загадково почала..."(Галина Римар - Поліна Придибайло)
"В одному лісочку жили-були світлячки. Та не прості, а трьох видів - зелені, сині і червоні. Усі вони були наділені чарами. Зелені - дуже щирі й добрі, тому володіли доброю магією, яка може вилікувати всі хвороби! Сині ж - до всього байдужі, і жили вони лише сьогоднішнім днем. А червоні - то біда, бо чинили скрізь хаос, але зелені та сині цьому заважали. Хоч сині були до всього байдужими, але це, врешті, був їхній обов'язок. Одного дня дівчинка Ліза шукала в лісі чарівні трави для мами, щоб її вилікувати, та проходила цілісінький день - і марно. Та ще й, на горенько, заблукала! І тут побачила синіх і червоних світлячків..." (Поліна Придибайло)
"Летіла якось через Полінчин садок одна пташечка. Та непроста! Чому? Просто вона вирізнялася з-поміж усіх інших пташечок, бо була вся веселкова - всіх-усіх кольорів! І чомусь раптом з неї впала пір'їнка. А, може, то птаха сама її скинула добрій дівчинці? Дитина була якраз в садочку, одразу її помітила й вигукнула: "Ой, яка гарненька пір'їночка, візьму її собі у колекцію!" Зайшла в дім, а там - сварка: її сестра і брат щось не поділили..." (Поліна Придибайло)
