Оляна Рута
ПИСАНКИ ТРЕБА ШАНУВАТИ
Івасик із Гусеням зібралися писанки розписувати, адже ж ось-ось — Великдень. Наготували писачки, віск, фарби, яйця, всілякі писанкарські інструменти. А Карлсон усе ходив за ними слідком і думав: до чого ж це вони готуються, що вони збираються робити? А може, вони ладнаються приготувати великий, красивий, кольоровий торт, адже ж фарби нібито харчові?..
Так ходив-ходив Карлсон, чого тільки не передумав, а спитати соромився. Але ж хіба не можна найкращому в світі Карлсонові запитати про те, чого він не знає? І Карлсон наважився.
Спитав Івасика на вушко:
— Івасику! А що то таке? Що ви збираєтеся робити з тим усім?
— Ми писатимемо писанки.
— Пи-сан-ки?
— Великодні писанки — це наш дуже давній красивий звичай.
— Але ж... я не вмію писати писанок, я навіть писачка в руках не втримаю, хоч я — найкращий
у світі Карлсон. Та й кольори попереплутую — коли в яку фарбу кидати яйце, Ет, не вийде, мабуть, з мене писанкаря!.,
— Я тебе не впізнаю, Карлсоне! — озвалося Гусеня, — Такий хвацький та бравий хлопець — і на тобі! Тепер і старі, й малі писанки пишуть, І вмільці, й невмільці,
А Івасик додав:
— І вмільці ж теж колись були невмільцями, починали з того ж, із чого й ти, Карлсоне. На Великдень треба подарувати писанку другові, І щоб на тій писанці
було все тільки хороше, щоб було на ній те добро гй щастя, яке ти бажаєш тому, кому даруєш писанку. Отож, Карлсоне, сідай з нами й будеш учитися.
І скоро Карлсон уже вмів тримати писачка. Тоді — виводити мережива й візерунки. Тоді — правильно вкидати яєчко в фарбу. Тоді — акуратно витирати його. Тоді навчився знімати з писанок віск. 1 ось у Карлсона в руках — перша його писанка.
— Ну й красуня! — вигукнули Івасик із Гусеням, — Молодець, Карлсоне!
Карлсон розписав писанки для Івасика й для Гусеняти. Були вони гарні-прегарні, і Карлсонові закралася думка; «Не буду я дарувати цих писанок, вони ж такі гарні, такі гарнющі!»
Писанки пошепотілися між собою й вирішили втекти, щоб провчити Карлсона.
Засумував Карлсон і подався шукати втікачок. Ішов і казав:
— Писаночки! Мої любі писаночки! Поверніться до мене! Я ж вас для найкращих друзів своїх
розписав! Ось-ось Великдень, як же я вас їм подарую? Ви дуже гарні, але я не заберу вас до Швеції, бо щиро готував для Івасика й Гусеняти. То лиш одна думочка така до мене в голову залетіла, але її вже там нема! Я ж найкращий у світі Карлсон! Вибачте, що я вас хотів забрати собі, поверніться! І в кущах щось загомоніло:
— Справді, давай повернемося, бачиш, він добрий хлопець!
— Атож! Не будемо засмучувати його друзів, та й його самого. Ми ж — великодні,
Писанки викотилися з кущів прямо перед Карлсоном,
— Ой мої любі писанки! Як добре, що ви знову зі мною! Я знаю про вас багато, але тепер знаю ще одне, дуже важливе: писанки треба шанувати!
І Карлсон пригорнув до грудей обидві свої писанки.
За матеріалами: "Чарівне яєчко". Оповідання, вірші, загадки, казки.
Художники: К. Самойлов, Л. Белякова. Видавництво "Белкар-книга", Харків, 2009.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Ще цікаво:
Великодні оповідання для дітей
Великдень. Святкування та народні звичаї
Одне з головних, якщо не найголовніше, свято всього православ'я - це Великдень (або Пасха, чи, по-народному, паска) Ці назви є стилістичними синонімами в розумінні назви релігійного свята Воскресіння Христового. Слово "Пасха" церковнокнижне, а слово "паска" - просто розмовний синонім до церковного "Пасха", і, крім того, означає обов'язкову великодню здобу, що господині випікають і святять у церкві. Проте основна назва свята Воскресіння - Великдень.