Ольга Лапушена – українська письменниця, поетеса, художниця.
Співзасновниця, головна редакторка і співаторка журналів: "Котя", "Малюк Котя".
Співзасновниця, редакторка і співавторка журналу "На крильцях Ангела".
Авторка книги "Чарівна країна марок".
Твори публікуються в дитячих журналах і шкільних підручниках.
Іноді твори публікуються за псевдонімом "Ольга Шипшина".
"Колись давно люди навчилися писати і почали занотовувати свої думки, спостереження та вигадки. Саме в ті часи на світ народилася Література. Тоді вона була ще зовсім маленькою дівчинкою, і її все на світі цікавило. Вона пізнавала все більше і більше, зацікавилася релігією, наукою, культурою і творчістю. Але найбільше за все Література полюбила казки. У Літератури була величезна кількість шаф, у яких вона зберігала різноманітне вбрання. Там були і класичні сукні, і комедійні, сумні і радісні, сірі та чорні, білі і навіть строкаті. Кожного разу, коли в світі народжувався новий літературний твір, у Літератури з’являлася нова сукня. І чим популярнішим ставав цей твір, тим довше вона носила ту сукню. З часом гардероб Літератури настільки розрісся, що справжнім спасінням для неї стала поява комп’ютера, в якому вона змогла зберігати частину свого вбрання. Це був розквіт літератури..." (Ольга Лапушена)
"Жив у лісі їжачок. Невеличкий на зріст, нестрашний зовні. Але була у їжачка зброя – голки на спинці і вміння згортатися в грудку. Коли він відчував небезпеку, то вмить перетворювався на колючу кульку. Що з нею зробиш? Не схопиш, не вкусиш. Так їжачок спокійно жив у своїй норі й нікого і нічого не боявся. Та одного разу до лісу разом зі своїми батьками завітала маленька Даринка. Вона вперше потрапила до лісу й тому її все цікавило. Їжачок тим часом пішов до лісового озера, водички попити. Аж раптом його побачила Даринка. Дівчинка вмить опинилась біля їжачка й міцно схопила його обома руками. Але голки у їжачка виявилися гострими і вона сильно вкололася. Зойкнувши, Даринка впустила його прямісінько в озеро. Опинившись у воді, їжачок одразу вирівнявся і поплив. Весь його захист зник. Даринка швидко побігла до батьків розповісти, що з нею трапилося. А їжачок доплив до берега і подумав..." (Ольга Лапушена)
"Живуть у темному-темному лісі два найліпших друга: Ведмедик і Зайчик. Якось вранці Ведмедик вирішив піти порибалити. Взяв він вудку, кошик і пішов до озера, заздалегідь мріючи про смачну смажену рибку. Дорога проходила повз хатинку Зайця.
– Зайти до Зайця, чи не зайти? – вагався Ведмедик.
В цей час Заєць вийшов зі своєї хатинки і помітив Ведмедика.
– Привіт, Ведмедику! – голосно привітався Зайчик.
– Привіт, Зайчику, – тихо відповів йому Ведмедик.
– Ти порибалити зібрався?
– Та, от захотілося смаженої рибки на обід!
– Яка чудова ідея! – зрадів Зайчик. – Будь ласка, візьми мене з собою! Ведмедик замислився: «Ось візьму я його з собою. Сяде він поруч на бережку і почне мою рибку виловлювати. Це ж мені тоді рибки не вистачить». (Ольга Лапушена)
"На пташиному дворі завжди було весело й галасно. Тут були і курки з курчатами, і качки з каченятами, і величезний пихатий індик, і півень Красень, і собака Сірко, і кіт Мурко. Всі жили дружно і ніхто нікому не заважав. Кожного ранку курка Рудка радісно кудахкала, коли зносила яйце, курка Чуня поважно вигулювала курчат, собака Сірко голосно гавкав, привітно мотиляючи хвостиком. Індик нічого не робив, він був настільки пихатим, що постійно задирав голову догори і міг бачити лише блакить неба. Через це йому було важко ходити і він стояв у кутку двору, подалі від усіх. Для качок з каченятами дід Андрій вкопав у землю величезне корито, в яке кожного ранку доливав чисту воду. У цьому кориті качки з каченятами із задоволенням плавали і пірнали. Дід Андрій виводив їх поплавати й на велике озеро край села, де вони їли ряску та ловили рибу, але і качкам, і каченятам понад усе подобалося саме домашнє корито..." (Ольга Лапушена)
"Жило-було Лоша. Вродилося воно білим і дуже гарним. Та одного дня йому здалося, що білий колір не досить виразний й взагалі якийсь негарний, і що чорний колір йому пасуватиме набагато більше. Кожного ранку Лоша приходило на берег річки і уважно роздивлялося своє відображення у воді. Від побаченого настрій у Лошати псувався з кожним днем все більше і більше. Одного ранку Лоша прийшло до річки, щоб поглянути на своє ненависне відображення і біля самої води побачило найсправжнісінького чарівника. Він так приязно привітався з Лошам, що те наважилось попросити чарівника про послугу..." (Ольга Лапушена)
"У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо. Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням і читають цікаві книжки. Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю. Сталося це, коли Зайчик був ще зовсім маленьким і жив із батьками та братиками у великій клітці в Зоопарку. Кожен день познайомитися з ними приходили люди. Вони посміхалися, весело спілкувалися і фотографували зайчиків. Все було добре. Та згодом їхню клітку вирішили полагодити і тимчасово перевезти родину Зайчика до іншого приміщення. Під час подорожі через ліс, у машини, що їх везла, пробилося колесо. Машину хитнуло і клітка з Зайчиком випала на галявину..." (Ольга Лапушена)
"Маленька Сніжинка відкрила очі та посміхнулася: — Ура! Сьогодні я народжуюся у світ! Вона помахала на прощання Мамі-хмаринці, своїм братам і сестрам-сніжинкам, що також чекали свого часу, і полетіла з неба донизу. Вона падала і співала пісеньку, якої її навчила Мама-хмаринка..." (Ольга Швиденко)
"Івасик із Гусеням зібралися писанки розписувати, адже ж ось-ось — Великдень. Наготували писачки, віск, фарби, яйця, всілякі писанкарські інструменти. А Карлсон усе ходив за ними слідком і думав: до чого ж це вони готуються, що вони збираються робити? А може, вони ладнаються приготувати великий, красивий, кольоровий торт, адже ж фарби нібито харчові?.. Так ходив-ходив Карлсон, чого тільки не передумав, а спитати соромився. Але ж хіба не можна найкращому в світі Карлсонові запитати про те, чого він не знає? І Карлсон наважився..." (Оляна Рута)
"- Нарешті настало літечко! Метелики літають, сонечко гріє, навіть бджоли не хочуть жалити нас, мабуть, вони теж раді літу, – сказав Сашко.
- Ну, звісно! Влітку у моїх улюблених квіточках найбільше пилку назбиралось з ранньої весни, – радісно відповіла йому сестричка Оленка.
Сашкові та Оленці ніхто не завадить милуватися природою влітку. Ніхто не зможе зіпсувати настрій їхньому коту Бублику - це неможливо! Він так мріяв поніжитись на зеленій літній травичці!.." (Діана Олійник)
"Андрійко і Ніна, школярі-першокласники, поверталися з школи. На шляху був ярок. Припекло сонце, розтанув сніг, ярком потекла вода. Шумить бурхливий потік. Стоять перед потоком Андрійко і Ніна. Андрійко швидко перебрів через потік, став на протилежному березі. Подивився хлопчик на Ніну, й соромно йому стало...." (Василь Сухомлинський)
"Вузенькою стежкою ішли два подорожні. По один бік - хлюпотіли хвилі синього моря, по другий - стояли сиві гори. Ішли подорожні вже давно. Вони шукали Красу. Один із них - Людина з Гарячим Серцем, другий - Людина з Холодним Серцем. Людина з Гарячим Серцем глянула на море - і очі її стали захоплені й ласкаві..." (Василь Сухомлинський)
Нещодавно було опубліковано аудіоверсію казки Софії Мельник "Свято першого листочка або неймовірні пригоди сестричок-ельфів". Текст читає майстриня художнього слова Лариса Уласовська. У записі використано твори з репертуару класичної музики.
"Павук і мереживо" - з добірки "Зламана яблунька"
"Палець у чорнилі" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пекар і кравець" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пекучий сонячний зайчик" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Пелюстка і квітка" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Перед справедливим суддею" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Перед Справедливим Суддею" - зі збірки "Материне поле"
"Перепел і Кулик" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Перестелимо постіль дідусеві" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Перестелимо постіль дідусеві" - зі "Куди поспішали мурашки"
"Перший день"- зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Перший льодок" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Перший страх курчатка" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Петрик забув вдома зошит" - з добірки "Зламана яблунька"
"Петрик і Павлик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Петрик і Павлик" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Петрик, Собака й Кошеня" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Петро і Марійка" - з добірки "А пісня жива"
"Петро і Марійка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пихата жаба" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Пихата літера" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пихатий півень" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Півень і сонце" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Півень проса накосив" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Підлога буде чиста... А душа?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Після уроків" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пісню нікому не вбити" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пісня Великого Сірого Каменя" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"По волосинці" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Подарунок бабусі" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Позбирай її сльози" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Поздоровляємо" - з добірки "Зламана яблунька"
"Поздоровляємо" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Поздоровляємо" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Покинуте кошеня" - з добірки "А пісня жива"
"Покинуте кошеня" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Покинуте кошеня" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Поле і луки" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Поле і Луки" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"По одному ковтку - найслабкішим" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"По одному ковтку - найслабкішим" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Поросяткові захотілося бути зеленим" - з добірки "Зламана яблунька"
"Похорон бабусі Марії" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Права і ліва рука" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Права й ліва рука" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Бути людиною"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Прекрасна пісня жайворонка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Прийшла мама" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Прийшла мама" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Прийшли провідати хвору" - з добірки "Зламана яблунька"
"Причина, явище, наслідок" - з добірки "А пісня жива"
"Пробачте, тату" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пробачте, діти... я запізнився..."
"Прогаяний день" - зі збірки "Материне поле"
"Прогулянка по лісу" - з добірки "А пісня жива"
"Пролісок і жайворонок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Протоптали стежку" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Пташеня випало із гнізда" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пташина комора" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пурпурова квітка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пшеничний жайворонок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Пшеничний колосок" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, — і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу... А вона, стара та древня, голови на в'язах не здержить, — так вона в неї на всі боки і розхитується, — як розпустить бувало свої кази та перекази, й не переслухаєш ніяк!.. ... Не в нашій стороні, не за нашої пам'яті й не за пам'яті наших дідів та бабів, а давно-давно... за царя Гороха, та за солом'яного бога, та за князя Хмеля, коли людей було жменя... або ще й людей тоді не було, — як появилися на світ двоє дівчаток-близняток..." (Панас Мирний)
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Пантелеймон Олександрович Куліш (псевдоніми — Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин та ін.) устиг проявити себе мало не в усіх сферах письменницької та гуманітарно-наукової діяльності. Про нього можна говорити як про поета і прозаїка, історика й етнографа, перекладача й мовознавця, публіциста й культурно-освітнього діяча. Творчу роботу Куліш поєднував із державною службою та громадською діяльністю. До того ж саме він розробив упроваджену н наступний період в Україні систему сучасного алфавіту і правопису, так звану кулішівку (на західних землях трансформовану в желехівку).
Першою переможницею конкурсу "Напишіть про мене книжку!-2017» у номінації «Книжка про мене» стала Анастасія Ларенішина з Обухова Київської області. Її рукопис «Дрімучий ліс» захопив усіх учасників журі і отримав 24 бали з 25 можливих! Тож незабаром у видавництві «Фонтан казок» цей рукопис перетвориться на повноцінну книжку.
"У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
— Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася ке так, як завжди: помилася додою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде рожевенький і здоровий!
Ще й сонечко не сходило, як Наталя з мамою й татом пішли до церкви. Подорозі вони зустріли маленького хлопчика, шо йшов до церкви із своєю мамою..." (Петро Волиняк)
Художня спадщина одного з визначних поетів передшевченківської доби Петра Петровича Гулака-Артемовського порівняно невелика за обсягом, але цікава й різноманітна. Його перу належать байки, балади, прозові послання, переклади, критичні статті. Найціннішу частину творчого доробку поета становлять передусім байки та балади, які відігравали важливу роль у процесі становлення й розвитку української літератури в перші десятиліття XIX сторіччя.
Байка «Пан та Собака» була безсумнівною творчою удачею молодого поета. Завдяки злободенності тематики, народному колориту, реалістично-сатиричним тенденціям у змалюванні поміщицької дійсності вона відіграла помітну роль у посиленні антикріпосницьких настроїв тогочасного суспільства, а також у розвитку реалістичної байки на Україні. Саме починаючи з цього твору, байка в українській літературі дедалі більше набуває виразного соціального звучання.
