На відео: Ольга Зубер. "Хуртовинка" (зимова казка).
Ольга Зубер
ХУРТОВИНКА
Завантажити текст казки Ольги Зубер "Хуртовинка" (txt.zip)
Королівство, в якому жили ельфи й феї було у святковому настрої.
А все тому, що на світ ось-ось мала з’явитися нова фея Зими.
Бо нинішня фея Зими була вже в поважних літах і часто не справлялася зі своїми обов’язками. Та ще й стала геть забудькуватою. Через свою неуважність, вона забувала посипати доріжки снігом й робити чарівні візерунки на вікнах. А покривати льодом річки й робити завірюхи в неї не вистачало сили.
Тому, останнім часом, зими в Королівстві були малосніжними й більше схожими на ранню весну, чи пізню осінь. Що неабияк засмучувало фей, які полюбляли взимку розважатися на ковзанах та санчатах.
Тому всі зібралися посеред Чарівної галявини, де й мала народитися нова фея Зими, від якої всі очікували кучугури снігу, тріскучих морозів, та блискучих сніжинок на ялинках.
Аж ось, по невидимих сходах з білої хмари спустилася Королева Фей.
Всюди запанувала тиша.
Нова фея Зими мала з’явитися зі Снігової Квітки, після того, як на неї проллється магічне світло Місяця. Квітка була дуже гарна: з льодовими пелюстками, на яких були зображені загадкові візерунки, схожі на ті, що вікнах вимальовує мороз.
— Ваша величносте! Як буде звати нову фею? — спитали ельфи й феї, наблизившись до Королеви.
— Зараз подивимось! — відповіла та й розгорнула Чарівну Книгу, що тримала в руках.
Щоразу, коли народжувалася фея, її називали тим ім’ям, яке було в черзі довгого списку імен. Серед них були: Завірюха, Сніговія, Льодовинка, Крижинка та багато інших.
— Цього разу нову фею Зими буде звати Хуртовинка! — урочисто проголосила Королева.
— Хуртовинка! Хуртовинка! — почулося звідусіль.
Враз, в середині квітки щось клацнуло й пелюстки її розтулилися. Посередині сиділа маленька, незвичайної краси фея.
— Яка красива!
— Яка вона гарна!
— Вона незрівнянна! — чулося навкруги.
А фея і дійсно була гарною. Вона була вдягнена в біле платтячко, вкрите блискітками, на ніжках — вишукані чобітки, оздоблені пухом, біле довге волосся прикрашали блискучі сніжинки, а блакитні оченята — оздоблені білосніжними віями.
— Ласкаво просимо! — сказала Королева і посміхнулася.
— Добрий вечір! — посміхнулась у відповідь маленька фея.
Всі радісно заплескали в долоні.
Хуртовинка зістрибнула з Квітки й вклонилася Королеві.
— Я обіцяю, що старанно виконуватиму свої обов’язки, і взимку ніхто сумувати не буде.
— Ми всі дуже на це сподіваємося! А зараз візьми ось цю Книгу знань та обов’язків феї. Бо перед тим як взятися до справи, тобі треба трішки повчитися.
— Ні! Ні! Ваша Величносте! — заперечила фея. — Мені не треба вчитися! Я й так усе вмію!
— Але ж ти щойно народилася й можеш чогось не знати!
— Я знаю й умію усе! І можу вам продемонструвати! — запевнила Хуртовинка.
— Ну, добре, покажи, що ти вмієш, — погодилася Королева.
Усі, затамувавши подих, приготувалися спостерігати дива.
Хуртовинка змахнула лівою рукою, і довге волосся королеви вкрилося товстим шаром льоду, перетворившись на бурульку.
— Ах! — скрикнула Королева.
— Ой! Вибачте, Ваша Величносте! Я зараз усе виправлю! — сказала фея і змахнула правою рукою.
Як тільки-но вона це зробила, усіх ельфів і фей вкрило кучугурою снігу.
— Ой-ой-ой! Вибачте! Вибачте! Я зараз усе виправлю! — знову пообіцяла Хуртовинка й щосили подула, щоб звільнити від снігу фей. Та зробила це так сильно, що разом зі снігом відлетіли й усі феї. Разом з ними могла злетіти й Королева, та, на щастя, встигла схопитися за стовбур дерева.
— Припини негайно! — наказала вона.
— Вибачте, Ваша Величносте!
— Я не ображаюся. Але ти зараз візьмеш ось цю книгу, й вивчиш усе, що тут написано! — сказала королева.
— Я зрозуміла! Я вивчу! Обов’язково! — пообіцяла Хуртовинка.
Вона зачинилася у своїй домівці й не виходила звідти кілька днів.
Усе Королівство завмерло в очікуванні приходу справжньої зими. Напоготові стояли ковзани, лижі, санчата. Усі вбралися в теплі кожушки, чобітки й рукавички й уявляли, як ось зовсім скоро будуть цілитися один в одного сніжками та ліпити сніговиків.
І ось, нарешті, їхні сподівання справдилися!
Дверцята відчинилися, і з хатинки випурхнула Хуртовинка. Вона віддала Чарівну книгу Королеві й сказала:
— З цієї хвилини у нашому Королівстві настає зима!
Навколо почулися радісні вигуки. Хуртовинка легенько повела ручкою, й усі доріжки всипались снігом. Потім — в інший бік — і дерева вкрились сріблястим інеєм, тупнула ніжкою — і річки вкрилися льодом, плеснула в долоньки — і з неба посипались сніжинки.
Усім одразу стало весело. Хтось кинувся одягати ковзани, хтось вже ліпив сніжки, а інші – котилися на санчатах.
— Ти молодець! — похвалила Хуртовинку Королева Фей.
— Дякую, Ваша Величносте! Дозвольте зробити вам подарунок, — промовила Хуртовинка і простягла в рученятах брошку у вигляді сніжинки.
— Яка краса! — зраділа Королева й причепили подарунок собі на комір.
Хуртовинка вклонилася Королеві й сіючи сріблясті сніжинки, полетіла до своїх друзів, радіючи з того, що їй вдалося стати справжньою феєю Зими.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
Цікаві дитячі казочки від Ольги Зубер
Яка мила казочка!!! Дякую-предякую!!!
Читаємо сто разів і не набридає!!!!!
Чекаємо ще бо перечитали з донею УСІ!!!!!!!